Постанова № 41096766, 20.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа № 914/879/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Кордюк Г.Т.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Шкребій А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону України № 6-1894вих-14 від 26.06.2014 року (за вх. № ЛАГС 01-05/3107/14 від 08.07.14 року),

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2014р.

у справі №914/879/14

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Центральне територіальне управління капітального будівництва, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, м. Івано-Франківськ

про визнання недійсним договору та відшкодування збитків в порядку реституції на суму 563 940 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

прокурор - не з»явились;

від позивача: не з»явились;

від відповідача: Довгий І.О. - представник (довіреність від 22.04.2014 р.);

від третьої особи 1: не з"явились;

від третьої особи 2: не з"явились;

від третьої особи 3: не з"явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2014 р. у справі №914/879/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, м. Київ (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", м. Львів (надалі - Відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Центральне територіальне управління капітального будівництва, м. Київ (третя особа 1) Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Івано-Франківськ та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1, м. Івано-Франківськ про визнання недійсним договору та відшкодування збитків в порядку реституції на суму 563 940 грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване недоведеністю Прокурором вчинення спірного договору під впливом обману; відсутністю доказів умислу в діях Відповідача щодо скриття властивостей та якостей предмету Договору, оскільки багатоквартирний будинок, в якому знаходиться квартира, прийнято в експлуатацію (акт готовності об'єкта до експлуатації складено 29.12.2010 р.); на будинок видано сертифікат відповідності № ІФ000001 від 05.01.2011р., що свідчить про необізнаність ТзОВ "Трейд Проперті Груп" з можливими порушеннями при будівництві об'єкту і відсутність наміру ввести в оману Позивача як сторони спірного Договору; відсутністю доказів істотності значення обставин, щодо яких Позивача, як зазначає Прокурор, введено в оману. На думку суду, обґрунтування предмета позовних вимог обставинами, встановленими висновком будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р., не підтверджує обставин істотності помилки при укладенні Договору, а також того, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин, мала умисел на застосування обману. Виявлення недоліків квартир може мати наслідки, на думку місцевого господарського суду, визначені ст. 678 ЦК України, як окремий предмет позову.

Позивач - Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону України, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. № 6-1894 вих-14 від 26.06.2014 року (за вх. № ЛАГС 01-05/3107/14 від 08.07.14 року), в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- стверджує, що спірний договір, укладений 30.11.2011р. Міністерством оборони України та ТзОВ "Трейд Проперті Груп" вчинено під впливом обману. Обман, на думку Скаржника, полягає в тому, що продавцем за спірним Договором, передано Позивачу квартиру № 102 яка не відповідає вимогам ДБН, санітарно-технічним нормам, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, просить визнати спірний Договір недійсним з моменту його укладення та застосувати санкцію, визначену ч. 2 ст. 230 ЦК України, та стягнути з Відповідача в порядку подвійної реституції 563 940,00 грн., при цьому, Скаржником визначено розмір збитків, завданих економічним інтересам держави вартістю квартири 281 970,00 грн.

Апелянт також зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно не врахував, що Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері була проведена перевірка, у ході якої 26.04.2013 р. порушено кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100350000042 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 423 КК України та не взяв до уваги висновків досудового розслідування, не врахував висновків експерта та висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 7832-7847 від 19.058.2013 р. за матеріалами досудового розслідування, які на думку представника, є належними доказами у справі.

З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним укладений Договір купівлі-продажу з підстав, визначених ст. 230 ЦК України та стягнути на користь держави в особі Міністерства оборони України, в порядку подвійної реституції 563 940,00 грн.

Відповідач - ТзОВ «Трейд Проперті Груп» - у відзиві б/н від 04.08.2014 р. заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що завершення будівництва об»єкта нерухомого майна та про його готовність свідчить акт готовності об»єкта до експлуатації від 29.12.2010 р. та сертифікат відповідності №ІФ000001 від 05.01.2011 р. Вказує, що станом на сьогоднішній день жодних зауважень з приводу названих вище документів не має, вважає їх чинними і такими, що містять достовірну інформацію. Відтак, на день укладення спірного правочину Відповідачу не було і не могло бути відомо про те, що квартира, яка є предметом спірного договору може не відповідати певним нормативним вимогам та нормам ДБН, оскільки наявні на той час технічний паспорт, акт готовності об»єкта до експлуатації та сертифікат відповідності - достовірно стверджують про відповідність даної квартири проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджують готовність об»єкта нерухомого майна до експлуатації. Зазначає, що інших документів, які би свідчили про невідповідність квартири норма ДБН не існувало. Відтак, вважає, що дані обставини беззаперечно свідчать про відсутність з боку Відповідача факту обману Покупця щодо технічних характеристик об»єкту нерухомості, а відповідно, і такого умислу, що в цілому свідчить про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного Договору згідно вимог ст. 230 ЦК України та стягнення грошових коштів у вигляді подвійної реституції. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Міністерство оборони України у відзиві, б/н від 07.10.2014 р. зазначає, що повністю підтримує доводи Прокурора і просить суд задоволити в повному обсязі вимоги, викладені у його скарзі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону України № 6-1894вих-14 від 26.06.2014 року (за вх. № ЛАГС 01-05/3107/14 від 08.07.14 року на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2014 р. у справі №914/879/14 та призначено до розгляду в судове засідання на 04.08.2014 р. в складі колегії: головуючого судді - Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (Т-2, а.с.3-4).

Ухвалою суду від 04.08.2014 р. розгляд справи №914/879/14 відкладено в судове засідання на 18.08.2014 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (Т-2, а.с.42-43), в зв»язку з неявкою в судове засідання Прокурора, участь якого Позивач вважає обов»язковою.

Розпорядженням Голови суду від 18.08.2014 р. у зв»язку із перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці у склад колегії суддів для розгляду справи №914/879/14 Господарського суду Львівської області введено суддю Данко Л.С (а.с.44).

В судове засідання 18.08.2014 р. з»явились Прокурор, представники Позивача та Відповідача, які відповідно підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та відзивах на неї.

Однак, ухвалою суду від 18.08.2014 р. розгляд справи відкладено в судове засідання на 29.09.2014 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Кордюк Г.Т. з метою повного та всестороннього дослідження всіх матеріалів та обставин справи (Т-2, а.с.48-49).

Розпорядженням голови суду від 29.09.2014 р. у зв»язку із перебуванням судді Кордюк Г.Т. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду справи №914/879/14 Господарського суду Львівської області введено суддю Гриців В.М. (Т-2, а.с.52).

Ухвалою суду від 29.09.2014 р. розгляд справи відкладено за клопотання представника Відповідача в судове засідання на 20.10.2014 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Данко Л.С. (Т-2, а.с.56-57).

Розпорядженням в.о. голови суду у зв»язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці та у зв»язку із зайнятістю судді Данко Л.С. в іншому судовому засіданні (справа №921/501/14-г/15) у склад колегії суддів для розгляду справи №914/879/14 Господарського суду Львівської області введено суддів Кордюк Г.Т. та Юрченка Я.О. (Т-2, а.с.59).

20.10.2014 р. в канцелярію суду поступило клопотання від Начальника Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району за вих. №11/1150 від 20.10.2014 р., в якому останній зазначає, що у зв»язку із завантаженістю у інших справах юрисконсульта в посадові обов»язки якого входять представництво інтересів цієї організації в судових інстанціях, просить розгляд справи №914/879/14 проводити без участі представника третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача (Івано-Франківської КЕЧ району).

В судове засідання 20.10.2014 р. з»явився представник Відповідача, який заперечив доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві від 04.08.14 р.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом, заслухавши пояснення представників сторін та Прокурора в попередніх судових засідання, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 204 вказаного кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" та Міністерством оборони України укладено договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України. Даний договір був нотаріально посвідчений (номер у реєстрі нотаріальних дій - 324) (Т-1, а.с.22-25)) та пройшов державну реєстрацію (реєстраційний № 4769084) (Т-1, а.с.186).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 32446718 від 12.12.2011р. двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою вул. Січових Стрільців (вулиця Чапаєва), буд. 76в, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область належить на праві державної власності державі Україна в особі Міністерства оборони України на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2011р. (Т-1, а.с.188).

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Згідно ст. 230 цього ж кодексу якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У позовній заяві, а в подальшому і в апеляційній скарзі Прокурор зазначає, що укладений між ТзОВ "Трейд Проперті Груп" та Міністерством оборони України договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011р. укладений внаслідок помилки та обману. Зокрема, Скаржник зазначає, що продавець за договором свідомо ввів в оману покупця, не повідомивши останньому про те, що квартири, які продавались не відповідають вимогам державних будівельних норм, що є порушенням п. 1.4. укладеного договору.

Пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" містить положення про те, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Пункт 20 цієї ж постанови визначає, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту приймання-передачі від 15.12.2011р. Продавцем передано Покупцю у власність 30 (тридцять) квартир загальною площею 1 806, 90 кв. м. в м. Івано-Франківську по вулицям Федьковича, 114, Січових стрільців, 76 в (в тому числі квартира № 102), Гетьмана Мазепи, 175 а, корпус 8, Гетьмана Мазепи, 175 а корпус 2. Акт підписаний сторонами без жодних застережень (Т-1, а.с.31-32).

Згідно з актом обстеження технічного стану квартир від 23.05.2012р. квартири (в тому числі квартира № 102) відповідають встановленим санітарно-технічним нормам (Т-1, а.с.33-34).

Підставою позову послужив висновок №7832-7847 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р., складений за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.04.2013р. за № 42013100350000042 (Т-1, а.с.52-63), яким встановлено, що 6 квартир (№28, 29, 58, 60, 106, 110 по вул. Гетьмана Мазепи, 175-А у м. Івано-Франківськ), 10 квартир № 64, 66, 70, 101, 102, 103, 132, 134, 199, 205 по вул. Січових Стрільців, 76-В у м. Івано-Франківськ) не відповідають вимогам Державних будівельних норм України; зазначені будинки побудовані з відхиленням від проекту та вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; робочі проекти будинків не відповідають вимогам державних будівельних норм та іншим законодавчим документам в будівництві.

Також Прокурор зазначає у позовній заяві про порушення Відповідачем умов укладеного спірного Договору, а саме: пунктів 2.1, 6.1.1 та 6.1.2., згідно з якими Продавець зобов'язується передати квартиру покупцю у стані, що відповідає нормам стандартів та санітарним нормам щодо житлових приміщень (житло готове під заселення, опоряджувальні роботи виконані у повному обсязі) і умовам цього Договору, а також ключі від квартири та правовстановлюючі документи. Продавець зобов'язаний попередити Покупця про всі відомі йому недоліки майна. За власні кошти усунути приховані недоліки, виявлені покупцем протягом трьох років.

На основі зазначених умов Договору Прокурор стверджує про наявність підстав, визначених ст. ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України для визнання спірного договору недійсним з моменту укладення і застосування подвійної реституції.

З преамбули Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 N 3038-VI вбачається, що цей закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 зазначеного закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З матеріалів справи вбачається, що про завершення будівництва об'єкту нерухомого майна та його відповідність вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації свідчать також акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010 р. (зазначено, що житловий будинок має 10 поверхів плюс мансардний) (Т-1, а.с.112-114) та сертифікат відповідності № ІФ 000001, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 05.01.2011р. (Т-1, а.с.117).

Прокурор наполягає на тому, що спірний правочин вчинений під впливом обману, однак в силу ст. 230 ЦК України обман передбачає навмисне введення в оману однією стороною правочину іншу сторону. В даному випадку Прокурор мав би доказати, що ТзОВ "Трейд Проперті Груп", укладаючи з Міністерством оборони України Договір про купівлю і продаж нерухомості в регіонах України від 30.11.2011р., бажало умисно ввести в оману таке щодо властивостей, якостей предмету правочину. Натомість, в позовній заяві як на підставу визнання Договору недійсним в силу ст. 230 ЦК України Прокурор заявляє про недоліки купленої речі, встановлені висновком будівельно-технічної експертизи: невідповідність висоти житлових приміщень вимогам ДБН; відсутність сміттєпроводу в будинку; недотримання вимог ДБН по влаштуванню в санвузлі вентиляції тощо.

У висновку експерта зазначено, що в житловій кімнаті квартири АДРЕСА_1 розташовані на мансардному поверсі будинку, мають «ломану стелю», яка повторює контури покрівлі. Мінімальна висота двох кімнат до лінії перелому становить 2,0 м., попри те, що відповідно до п.2.9. ДБН В.2.-15-2005 висота підлоги до стелі приміщень повинна бути не менше 2,5 м. Крім цього, зазначено, що житловий будинок обладнаний пасажирськими ліфтами і на дату проведення огляду такі знаходились в неробочому стані і на мансардному поверсі, де зокрема, розташована квартира №102, зупинки ліфтів взагалі відсутні.

Тобто, як вірно встановлено місцевим господарським судом, з чим і погодився суд апеляційної інстанції, матеріали справи не доводять, що Відповідач заперечував чи замовчував про встановлені експертом обставини, чи мав умисел ввести в оману контрагента правочину щодо предмету договору, оскільки виявлені недоліки купленої речі можна було встановити візуально.

Між тим, як зазначалось вище, будинок прийнятий в експлуатацію і на нього видано сертифікат відповідності. В пункті 1.5. спірного договору зазначено, що відчужувана квартира покупцем оглянута, недоліків, які перешкоджають використанню її за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваної квартири покупець не має, тобто на день вчинення правочину за наявності сертифікату відповідності відповідачу не було і не могло бути відомо про невідповідність квартири нормам ДБН. Це доводить відсутність у його діях умислу на введення в оману позивача.

Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.

На думку суду апеляційної інстанції, спір виник між Сторонами з приводу виконання Договору. Позивач не позбавлений права в установленому законом порядку спонукати Відповідача до виконання умов розділу 2 Договору. Так само, як зазначив місцевий господарський суд, Покупець у випадку продажу речі неналежної якості вправі захистити свої права на підставі ст. 678 ЦК України.

У зв'язку із наведеним, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого суду про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору від 30.11.2011 р. купівлі і продажу нерухомості в регіонах України, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" та Міністерством оборони, а відповідно і не має підстав для відшкодування збитків в порядку подвійної реституції (ч. 2 ст. 230 ЦК України передбачає стягнення збитків у подвійному розмірі).

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2014 р. у справі № 914/879/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону України № 6-1894вих-14 від 26.06.2014 року (за вх. № ЛАГС 01-05/3107/14 від 08.07.14 року) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 914/879/14 повернути Господарському суду Львівської області.

повний текст постанови складено та підписано 21.10.2014 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Юрченко Я.О.