Ухвала суду № 41096660, 23.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2014 р. Справа № 918/1407/14

Господарський суд Рівненської області в складі судді Качура А.М. розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до відповідача Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" (Рівненська область, м.Дубно)

про стягнення заборгованості в сумі 3 175 012 грн. 62 коп.

Представники:

від позивача: Пац В.О. (довіреність від 13.05.2014 року);

від відповідача: Павлишина Н.В. довіреність від 13.01.2014 р.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені. Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81' ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" про стягнення в сумі 3 175 012,62 грн., з яких: 2 548 001,16 грн. сума основного боргу, 216 771,71 грн. пеня, 316 363,72 грн. інфляційних втрат, 93 876,03 грн. 3 % річних, позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем належним чином не виконано умови договору купівлі-продажу природного газу №13/3050-ТЕ-28 від 28.12.2012 р. в частині проведення розрахунків.

23 жовтня 2014 року відповідачем по справі подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги в частині суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних визнає, та просить суд на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 90%.

В судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та заперечує проти зменшення штрафних санкцій.

В судовому засіданні відповідач позов визнає та відповідно до відзиву на позовну заяву просить суд зменшити розмір нарахованої пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до наступних висновків.

28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавцем, з однієї сторони та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія", як покупцем, з іншої сторони було укладено договір на постачання природного газу № 13/3050-ТЕ-28 (надалі - договір постачання), відповідно до предмету якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору постачання газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншим споживачам, та використовуються покупцем на власні потреби та втрати.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.1.1 договору постачання продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ в об'ємі 2530,0 тис.куб.м., за наявності його обсягів. Обсяг газу, що планується поставити за даним договором у кожному місяці складає (тис.куб.м.):

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягСічень530Квітень190Липень-Жовтень150Лютий440Травень-Серпень-Листопад350Березень380Червень-Вересень-Грудень490І кв.1350ІІ кв. 190ІІІкв.-ІV кв.990

Згідно умов пунктів 5.1., 5.2. договору постачання ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того ПДВ- 20%, всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Як визначено пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору постачання продавець протягом січня - грудня 2013 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 2 974 728,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 15-25) проте розрахувався частково. Станом на 18.08.2014 р. відповідач мав грошове зобов'язання перед продавцем в сумі 2 548 001,16 грн.

Факт наявності вказаної заборгованості визнано представником відповідача.

Статтею 11 ЦК України та статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно приписів статті 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в ГК України. Так, в частині 1 статті 193 ГК України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно пункту 7.1 договору постачання за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 7.2. договору постачання у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 7.2. договору постачання позивач нарахував відповідачу 216 771,71 грн. пені.

Даний розрахунок судом перевірено визнано законним та обґрунтованим.

Однак стосовно розміру нарахованої позивачем пені суд зазначає наступне.

В порядку пункту третього статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд при прийнятті рішення має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені). Право зменшення розміру неустойки передбачено частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій є обґрунтованим, а відтак розмір пені нарахованої позивачем підлягає зменшенню на 30 %, тобто до 151 740,20 грн. При цьому суд врахував такі обставини.

Пунктом 2.4 роз'яснення ВАСУ № 02-5/293 від 29.04.1994 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що зменшення розміру пені можливе виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Слід зазначити, що відповідачем частково виконано зобов'язання по оплаті заборгованості, підприємство перебуває у тяжкому майновому стані, у зв'язку із значною несплатою заборгованості населенням, бюджетними та іншими організаціями за послуги теплопостачання, і що як наслідок призвело, до неможливості в повному обсязі розрахуватися за природний газ.

На підтвердження вказаних обставин відповідач подав до суду копію звіту про фінансові результати за 2013 рік та інформацію про наявну заборгованість Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" станом на час розгляду справи.

Судом також враховано, що відповідно статуту Комунального підприємства "Дубнокомуненергія", метою діяльності відповідача серед іншого є забезпечення належної експлуатації об'єктів теплового господарства, що належать до територіальної громади міста Дубно, а предметом діяльності - виробництво та постачання теплової енергії споживачам, в тому числі населенню.

Пеня та штраф є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не повинен. При зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Крім стягнення пені та штрафу позивач нараховує та стягує, три проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.

Відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, що підтверджується частковою сплатою ним заборгованості.

Таким чином до стягнення підлягає пеня в сумі 151 740,20 грн.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

За період прострочення позивач нарахував відповідачу інфляційних в сумі 316 363,72 грн., та 3% річних в сумі 93 876,03 грн. Даний розрахунок судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд в повному розмірі покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2 548 001,16 грн., інфляційних втрат - 316 363,72 грн., пені в розмірі151 740,20 грн., 3% річних у розмірі 93 876,03 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" (35600, Рівненська область, м.Дубно, вул.К.Острозького, код ЄДРПОУ 13971076) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу у розмірі 2 548 001,16 грн., інфляційних втрат в сумі 316 363,72 грн., пені в розмірі151 740,20 грн., 3% річних у розмірі 93 876,03 грн. та 63 500,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення пені в розмірі 65 031,51 грн. в позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.10.2014 року

Суддя Качур А.М.