Рішення № 41096538, 23.10.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 рокуСправа № 912/3311/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3311/14

за позовом: Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2150,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Стахнюк О.О., довіреність № 92 від 02.04.2014р.

від відповідача: участі не брали.

Регіональна служба охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури звернулась до господарського суду з позовною заявою за № 285 від 02.10.2014 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2 150,00 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат.

Ухвала господарського суду від 03.10.2014 про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача: АДРЕСА_1, яка зазначена у позовній заяві та підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 03.10.2014, але повернута підприємством зв'язку із написом: "за закінченням терміну зберігання".

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У даному випадку, оскільки поштове відправлення з ухвалою господарського суду, що надсилалась на належну адресу відповідача, повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури (замовник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, відповідач) укладеного договір № 147/712 на розробку та виготовлення рекламної продукції на строк з 05.07.2012 до 19.07.2012 (далі - Договір)

За умовами договору (п. 1.1) замовник доручив, а виконавець зобов'язався виготовити та передати замовнику: інформаційний стенд (в кількості 2 шт), інформаційною частиною 1100х1000 мм., габаритними розмірами 1000х2600 мм., композиційна панель 4 мм., печать на плівці Oracan з ламінацією, каркас стенда 30х60 мм. (профільна труба) на загальну суму 2150,00 грн на протязі трьох днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору виконавець зобов'язався здати замовнику готову продукцію до закінчення строку дії Договору (до 19.07.2012).

Умовами п. 3.2 Договору передбачено, що замовник зобов'язався прийняти продукцію на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 4.1 Договору замовник зобов'язався перерахувати на рахунок виконавця суму в розмірі 2150,00 грн до 07.07.2012.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір має ознаки договору підряду.

Відповідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було виставлено позивачеві до оплати рахунок № 147/712 від 05.07.2012 на суму 2 150,00 грн.

На виконання свого обов'язку щодо фінансування робіт позивачем перераховано на користь відповідача 2 150,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки за 05.07.2012 з призначення платежу "виготовлення інформаційного стенду згідно рахунку № 147/712 від 05.07.2012".

У свою чергу відповідач не виконував роботи по виготовленню інформаційного стенду по теперішній час та не передав позивачеві готовою продукції за актом приймання-передачі, як це передбачено умовами Договору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Поряд з цим, у пункті 57 Договору визначено, що строком договору є час протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Враховуючи умови Договору (п. 2.2), передбачено, що виконавець зобов'язався здати замовнику готову продукцію до закінчення строку дії Договору, тобто до 19.07.2012.

Проте, обумовлені Договором роботи та у передбачений договором строк відповідач не виконав. Матеріалами справи підтверджується не передання відповідачем позивачеві відповідної продукції за Договором. Протилежне відповідачем шляхом надання належних доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає порушенням зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України. Згідно наведеної правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків; сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

За приписами частин другої, четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

Отже, стаття 849 Цивільного кодексу України надає право замовнику в односторонньому порядку відмовитися від договору підряду. Одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення статті 849 Цивільного кодексу України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником) та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Для того, щоб відмова від договору вважалася такою, що відбулася, замовнику необхідно направити підряднику відповідну заяву, надавши суду докази такого направлення.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 238 від 22.08.2014, у якій зазначив вимогу у зв'язку з невиконанням відповідачем вз'ятих на себе зобов'язань і втратою замовником інтересу до замовленої рекламної продукції повернути перераховані кошти в сумі 12150,00 грн. Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, вимоги позивач не задовольнив.

Як слідує з матеріалів справи, шляхом пред'явлення позивачем претензії відповідачу про повернення коштів та втратою замовником інтересу до замовленої рекламної продукції та враховуючи, що сторонами встановлено строк дії договору до 19.07.2012, Договір № 147/712 на розробку та виготовлення рекламної продукції фактично припинено.

Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду Договір № 147/712 на розробку та виготовлення рекламної продукції припинив свою дію. У свою чергу, відповідач, на момент звернення позивача до суду не повернув 2 150,00 грн передоплати. Виходячи із факту припинення дії Договору, відсутності належних документів, що підтверджують повне використання авансових платежів на виконання робіт, відповідач не має правових підстав утримувати в себе вказані грошові кошти.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки Договір фактично припинив свою дію, а передбачені Договором роботи на суми попередньої оплати - 2 150,00 грн, відповідачем не виконані, то у відповідача відсутні правові підстави для утримання перерахованої позивачем попередньої оплати у зазначеній сумі, які підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 150,00 грн суми передоплати заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

При цьому, з огляду на вимоги частини 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно з частиною 2 статті 49 ГПК України витрати на судовий збір покладаються на відповідача повністю.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури (25022, м. Кіровоград, вул. Гоголя, 44, ідентифікаційний номер 24716565) заборгованість в сумі 2 150,00 грн та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 28.10.2014

Суддя Т. В. Макаренко