Постанова № 41091930, 21.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р.Справа № 916/2384/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Таран С.В.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ігнатенко Ю.Г., довіреність № 10, дата видачі : 01.09.14;

від відповідача - Бороденко М.С., довіреність № б/н, дата видачі : 24.02.14;

представник третьої особи у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервосан»

на рішення господарського суду Одеської області від 01 вересня 2014 року

по справі № 916/2384/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервосан»

до Приватного підприємства «Олімпія-Сервіс»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Морсервіс-Одеса»

про стягнення 64 267,37 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервосан» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Олімпія-Сервіс» 64 267,37 грн. заборгованості за договором поставки №157 від 12.09.2013 року (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 01.08.2014 року).

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 вересня 2014 року (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено частково, стягнуто із Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервосан" 14267,37грн. - боргу, 405,59грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Відмовлено в задоволенні позову у частині стягнення 50000,00грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги в частині стягнення 14267,37грн. боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, а відмовляє в позові у частині стягнення 50000,00грн. з підстав того, що позивачем не доведено, що відповідачу станом на час перерахування 50000,00грн. третій особі було відомо про відступлення права вимоги за договором №157 від 13.09.13.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервосан» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати в частині відмови задоволення позову щодо стягнення 50 000 грн., в решті рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, та стягнути з ПП «Олімпія Сервіс» на користь ТОВ «Сервосан» судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що на підставі договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014 року, укладеного між ТОВ «Морсервіс-Одеса» та ТОВ «Сервосан», ТОВ «Морсервіс-Одеса» відступив, а ТОВ «Сервосан» набув право вимоги за договором поставки №137 від 12.09.2013 року.

В той же день, між ТОВ «Морсервіс-Одеса» та ПП «Сервосан» була проведена звірка взаєморозрахунків станом на 18.02.2014 року, чим підтверджується наявність заборгованості у позивача на суму 78 726,92 грн.

Скаржник вважає, що ПП «Олімпія Сервіс» належним чином повідомлено наявність договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014 року, а тому право вимоги у позивача та відповідно обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості новому кредитору виникло з 18.02.2014 року - дати повідомлення боржника про цей правочин.

На думку апелянта, судом не враховано, що обов'язок щодо сплати залишку в сумі 78 726,92 грн. на користь позивача було доведено в той же день, коли було укладено договір відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014 року, оскільки внаслідок укладення означеного правочину, з метою остаточного узгодження суми зобов'язань за ним, між відповідачем та третьою особою була проведена звірка взаєморозрахунків.

Також скаржник звертав увагу на те, що між позивачем та відповідачем було укладено інший договір поставки №43 від 26.03.2014 року, згідно якого позивачем здійснювались поставки товару, а відповідачем - сплачувались, поряд з цим, деякі суми були сплачені ПП «Олімпія Сервіс» ще до укладання вказаного договору та до виникнення у відповідача такого зобов'язання.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали суду.

Враховуючи те, що представник третьої особи належним чином повідомлений про судове засідання, а також те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а також те, що від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено правову позицію щодо доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.09.2013р. між відповідачем Приватним підприємством "Олімпія-Сервіс" та третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса" було укладено договір поставки №157, згідно якого ТОВ «Морсервіс-Одеса» зобов'язалось поставити товар ПП «Олімпія-Сервіс», а ПП «Олімпія-Сервіс» зобов'язалось прийняти товар та оплатити його вартість.

Станом на 18.02.2014р. у відповідача Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" перед третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса" була заборгованість по оплаті за отримані товари в сумі 78726,92грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, що також не заперечувалось представниками сторін та третьої особи при розгляді справи в суді першої інстанції, та представниками сторін - в апеляційній інстанції.

18.02.2014 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервосан" та третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса" було укладено договір №1 про уступку права вимоги, згідно якого остання передала позивачу право вимоги за договором поставки №157 від 12.09.13р., який був укладений між Приватним підприємством "Олімпія-Сервіс" та третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса".

За зазначеним договором позивач одержав право вимоги від відповідача оплати грошових коштів за договором №157 від 12.09.13. замість третьої особи в розмірі 78726,92грн.

В подальшому, 26.03.2014. між ТОВ "Сервосан" та ПП "Олімпія-Сервіс" був укладений договір №43 від 26.03.2014 року, згідно якого позивач зобов'язався постачати товари відповідачу, а відповідач - прийняти та оплатити товар у кількості, за найменуваннями і цінами, зазначеними в товаросупровідній документації на кожну партію товару.

На виконання умов договору №43 від 26.03.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 272667,37грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема: №РН-0000143 від 27.03.14., №РН-0000166 від 03.04.14., №РН-0000184 від 08.04.14., №РН-0000191 від 09.04.14., №РН-0000237 від 15.04.14., №РН-0000328 від 30.04.14., №РН-0000468 від 26.05.14., №РН-0000476 від 27.05.14., №РН-0000497 від 30.05.14., №РН-0000501 від 30.05.14., №РН-0000533 від 04.06.14., №РН-0000551 від 05.05.14., підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, що не заперечується представниками сторін.

В свою чергу, відповідач на виконання умов договору №43 перерахував позивачу не повну оплату, а саме 287 126,92 грн., про що свідчать виписки з банку та платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи і теж не оспорюються сторонами.

Разом з тим, ПП «Олімпія Сервіс» на виконання умов договору поставки №157 від 12.09.13р. після підписання акту звірки взаєморозрахунків з третьою особою перерахував третій особі платіжним дорученням №291 від 29.03.2014 року 50000,00грн., посилаючись на те, що йому не було відомо про договір про відступлення права вимоги №1, укладений між третьою особою з позивачем.

Таким чином, ТОВ «Сервосан», вважаючи, що саме йому належить право вимоги від відповідача вищезазначеної суми 50 000 грн., посилаючись на невиконання своїх грошових зобов'язань ПП «Олімпія Сервіс», звернувся до суду з позовом про стягнення 64 267,37 за договором поставки №43 від 26.03.2014 року та договором відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014 року.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець), передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором №157 від 12.09.13. не виконав в повному обсязі, оскільки не сплатив позивачу вартість отриманого товару в повному обсязі, а саме, на загальну суму 14267,37 грн. станом на час звернення з позовом до суду і на час розгляду справи, а тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначеної суми.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 50000 грн. коштів, які, на його думку, помилково перераховані на рахунок ТОВ «Морсервіс-Одеса», то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається з матеріалів справи, на копії останнього аркушу договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014 року наявний підпис директора ПП «Олімпія-Сервіс» із зазначенням про те, що він з договором відступлення права вимоги ознайомлений.

Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, директором ПП «Олімпія Сервіс» не зазначено дату, коли він ознайомився з договором відступлення права вимоги, тому вбачається неможливим встановлення конкретної дати ознайомлення з договором про відступленням права вимоги між ТОВ «Морсервіс-Одеса» та ТОВ «Сервосан».

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перерахування коштів у розмірі 50 000 грн. платіжним дорученням №291 від 29.04.2014 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Морсервіс-Одеса» вважається належним виконанням боржника свого обов'язку відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що відповідач був обізнаний про наявність договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014 року, що, на думку апелянта, підтверджується тим, що з метою остаточного узгодження суми зобов'язань за ним, між відповідачем та третьою особою була проведена звірка взаєморозрахунків станом на 18.02.2014 року.

Слід звернути увагу на те, що звірка взаєморозрахунків була проведена саме між ТОВ «Морсервіс-Одеса» та ПП «Олімпія-Сервіс».

При цьому, ТОВ «Сервосан» не є стороною акту звірки, тому зміст акту звірки взаємних розрахунків жодним чином не стосується ТОВ «Сервосан»,та з нього не вбачається, що боржник був повідомлений про наявність договору про відступлення права вимоги.

Апеляційний суд зауважує, що вказаним актом відповідач визнав свою заборгованість перед ТОВ «Морсервіс-Одеса», однак не перед позивачем.

Таким чином, оскільки з матеріалів справи не вбачається, коли відповідач повідомлений про наявність договору про відступлення права вимоги, колегія суддів дійшла висновку, що перерахування відповідачем 50000 грн. заборгованості на рахунок ТОВ «Морсервіс-Одеса» є належним виконанням зобов'язання, а тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що відповідачем сплачувались на рахунок позивача суми, сплачені платіжними дорученнями №158 від 25.03.2014 року (а.с.48) та №174 від 28.03.2014 року, ще до укладання договору поставки №43 від 26.03.2014 року, оскільки в матеріалах справи наявний оригінал платіжного доручення №158 від 26.03.2014 року на суму 50 000 грн., тобто в день укладання договору поставки, а платіжне доручення №174 від 28.03.2014 року складене після укладення означеного договору.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервосан» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 01 вересня 2014 року по справі № 916/2384/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 27.10.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя С.В. Таран