Рішення № 41091232, 23.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.14 Справа № 904/7643/14

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпропетровськ

до Управління освіти виконавчого комітету Орджонекідзевської міської ради, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область

про стягнення 395 958,41 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Черненко А.А. - представник за дов. № 805 від 21.08.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління освіти виконавчого комітету Орджонекідзевської міської ради про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 338325, 62 грн., пені у сумі 25902, 63 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3826, 77 грн. та інфляційних втрат у сумі 27903, 39 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки ТФ № 702 від 23.06.2011 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.10.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав. 20.10.2014 надіслав до суду клопотання від 20.10.2014 № 1540, в якому просить суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - позивач, постачальник) та Управлінням освіти виконкому Орджонікідзевської міської ради (далі - відповідач, споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2014/ТП-Б-113273 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник здійснює споживачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.6 договору послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

13.01.2014 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2014/ТП-Б-113273, яким виклали п. 4.2 договору у наступній редакції: ціна за 1000, 00 куб. м природного газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 2448, 0000 грн., крім того ПДВ 20 % - 489, 6000 грн.:

- збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 2% (два відсотки), відповідно до статей 314-317 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-УІ нараховується на ціну газу за 1000.00 куб. м. природного газу і складає 48, 9600 грн., крім того ПДВ 20%-9, 7920 грн.;

- тариф на постачання природного газу за 1000,00 куб. м. природного газу становить 70, 50 грн., крім того ПДВ 20% - 14,10 грн.;

- тариф на транспортування природного газу розподільними та магістральними (або газовидобувними) газовими мережами за 1000,00 куб. м. природного газу становить 287, 0000 грн., крім того ПДВ 20% -57,40000 грн.;

Всього за 1000,00 куб. м. природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 2854, 4600 грн., крім того ПДВ - 20% - 570, 8920 грн., разом за 1000 куб. м. 3425, 3520 грн. (арк. с. 26-27).

Додатковими угодами № 2, від 15.04.2014, № 3 від 30.04.2014 та № 4 від 23.06.2014 сторони змінювали вартість 1000, 00 куб. м природного газу на 5349, 48 грн., на 6296, 376 грн. та на 6310, 416 грн. з ПДВ відповідно (арк. с. 28-31).

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - і контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору (п. 4.5.1 договору).

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6.3 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач за період квітень-липень 2014 прийняв природний газ на загальну суму 338325, 62 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 32-35).

Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вищезазначеної суми (арк. с. 36-39), які були отримані відповідачем відповідно до виписки з журналу реєстрації рахунків (арк. с. 40-43).

Відповідач вартість поставленого газу не сплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 338325, 62 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.08.2014 (арк. с. 44).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання природного газу за представленими актами та не надано доказів повної його оплати на суму 338325, 62 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 338325, 62 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 25902, 63 грн. за період з 27.03.2014 по 15.08.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 18832, 80 грн. Оскільки позивачем при здійсненні розрахунку пені невірно визначено період її нарахування. Зокрема, не враховано умови п. 4.6.3 договору, відповідно до якого споживач проводить остаточний розрахунок за поставлений природний газ не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 3826, 77 грн. за період з 27.03.2014 по 15.08.2014 та інфляційні втрати у сумі 27903, 39 грн. за період з 27.03.2014 по 15.08.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги частково, а саме три відсотки річних у розмірі 2712, 70 грн. та інфляційні втрати у сумі 19296, 63 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат невірно визначено період нарахування, зокрема, не враховано умови п. 4.6.3 договору, відповідно до якого споживач проводить остаточний розрахунок за поставлений природний газ не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 7583, 36 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти виконкому Орджонікідзевської міської ради (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 7, ідентифікаційний код 02142388) на користь Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачання "Дніпропетровськгаз" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 2, ідентифікаційний код 24607907) основний борг у розмірі 338325, 62 грн., пеню у сумі 18832, 80 грн., три відсотки річних у розмірі 2712, 70 грн., інфляційні втрати у сумі 19296, 63 грн. та 7583, 36 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.10.2014

Суддя В.І. Ярошенко