Ухвала суду № 41088417, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/48529/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

при секретарі судового засідання: Марчук Л.А.,

за участі представника позивача: Жикаляк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Гриненко Марини Анатоліївни - представника Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Державне регіональне геологічне підприємство «Донецькгеологія» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що на підставі акту ревізії фінансово-господарської діяльності за II півріччя 2009 року, 2010, 2011 роки та завершений звітний період 2012 року відповідачем Державному регіональному геологічному підприємству «Донецькгеологія» було надіслано вимогу від 14 грудня 2012 року про відшкодування виявлених ревізією порушень, пунктом 6 якої було зобов'язано останнього відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість за зайво отримані кошти від Державної геологічної служби на виконання державного замовлення по об'єктах геологорозвідувальних робіт.

Зазначений пункт вимоги був обґрунтований тим, що позивач безпідставно завищив вартість виконаних робіт на загальну суму 76,36 тисяч гривень без затвердженого кошторисами та проектами кошторисного ліміту на зазначений вид робіт, що є порушенням пункту 11.20.5 ДСТУ 41-0032626-00-019-2000 та пункту 6 «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджету для розвитку мінерально-сировинної бази, в тому числі проведення робіт з буріння артезіанських свердловин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2011 року № 301.

Вважаючи, що авансування послуг з перевезення вантажів і персоналу найманим транспортом сторонніх організацій проводилося в межах кошторисних лімітів і перевитрат державних коштів не відбулося, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати пункт 6 вимоги Державної фінансової інспекції у Донецькій області від 14 грудня 2012 року № 05-07-10-14/14682 про відшкодування порушень, виявлених ревізією.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, а позовні вимоги - задоволені.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Державне регіональне геологічне підприємство «Донецькгеологія» у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Донецькій області в період з 15 серпня 2012 року по 08 листопада 2012 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» за 2-ге півріччя 2009 року, 2010, 2011 роки та завершений звітний період 2012 року. За наслідками ревізії складено акт від 14 листопада 2012 року № 07-17/023, в якому були зазначені виявлені нею порушення вимог чинного законодавства.

На підставі акту ревізії та відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі - Закон № 2939-ХІІ) фінансовою інспекцією направлено позивачу вимогу від 14 грудня 2012 року № 05-07-10-14/14682 про відшкодування порушень, виявлених ревізією.

Пунктом 6 вищевказаної вимоги було зобов'язано Державне регіональне геологічне підприємство «Донецькгеологія» відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість за зайво отримані від Державної геологічної служби у 2009, 2010, 2011 роках кошти на виконання державного замовлення по об'єктах геологорозвідувальних робіт: «Розвідка площі першочергового освоєння ділянки Гапіївської Східної (для шахти «Краснолиманська») в сумі 66,91 тис. грн. та «Вивчення газоносності та розробка методів вилучення метану з вугленосної товщі - Гришино-Андріївськоа площа» в сумі 9,45 тисяч гривень через завищення обсягів та вартості геологорозвідувальних робіт, які включено до актів виконаних робіт, із послідуючим перерахуванням на рахунок Державної служби геології та надр України коштів в загальній сумі 76,36 тисяч гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову Донецький окружний адміністративний суд посилався на те, що витрати на послуги з перевезення вантажів і персоналу найманим транспортом на обох об'єктах геологорозвідувальних робіт кошторисами та проектами були взагалі не передбачені, а отже вимоги пункту 6 спірної вимоги від 14 грудня 2012 року № 05-07-10-14/14682 відповідача є законними та обґрунтованими.

У свою чергу, скасувавши постанову суду першої інстанції та задовольнивши позов, Донецький апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку, що позивач у спірних правовідносинах діяв в рамках чинного законодавства, погодивши перерахунок кошторисної вартості геологорозвідувальних робіт із застосуванням фактичних цін закупівлі матеріальних ресурсів, а також фактичних витрат за послугами з перевезення вантажів і персоналу, в межах загальної кошторисної вартості об'єкту із своєю вищестоящою установою - Державним комітетом з природних ресурсів України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій і вважає їх завчасними, оскільки вони ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи.

Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення органу фінансового контролю з приводу зобов`язання позивача привести його бухгалтерську документацію у відповідність із висновками проведеної ревізії та повернення до бюджету зайво витрачених ним коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, суди, розглядаючи цю справу, приділили увагу лише дослідженню обґрунтованості висновків проведеної Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області ревізії. В той же час питання законності вимоги відповідача стосовно зобов`язання Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» перерахувати на рахунок Державної служби геології та надр України коштів в загальній сумі 76,36 тисяч гривень взагалі не були предметом розгляду у справі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що допущені судами попередніх інстанції порушення норм процесуального права щодо неповного з`ясування усіх обставин справи, призвели до неправильного її вирішення і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, винесені судові рішення підлягають скасуванню, а сама справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід перевірити на предмет законності пункт 6 вимоги Державної фінансової інспекції у Донецькій області від 14 грудня 2012 року № 05-07-10-14/14682 в частині зобов`язання Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» перерахувати на рахунок Державної служби геології та надр України коштів в загальній сумі 76,36 тисяч гривень. При цьому дослідження обставин справи судам необхідно провести з урахуванням практики Верховного Суду України у цій категорії справ (постанови ВСУ від 15 квітня 2014 року, 13 травня 2014 року та 20 травня 2014 року у справах №№ 21-40а14, 21-89а14 та 21-93а14 відповідно), з`ясувавши попередньо правову природу грошових сум, повернення яких вимагає відповідач.

Керуючись статтями 167, 221, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Гриненко Марини Анатоліївни задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді М.О. Сорока

Т.А. Чумаченко