Ухвала суду № 41088261, 16.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/11126/14

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В., суддів : Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № 805/17027/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізінг" до Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька, третя особа - Головне управління юстиції у Донецькій області в особі Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання неправомірною бездіяльності, —

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізінг» звернулося до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції, про визнання неправомірною бездіяльності Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька щодо неперерахування коштів у сумі 50628,77 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Богдан-Лізинг» та стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька Донецької області кошти у сумі 50628,77 грн. на свою користь.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька Донецької області щодо неперерахування коштів в сумі 50628,77 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Богдан-Лізинг». Стягнуто із Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька Донецької області кошти у сумі 50628,77 грн. на користь ТОВ «Богдан-Лізінг».

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька подало касаційну скаргу, в якій просить ці рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її часткового задоволення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 37482278 на адресу Начальника УДК у Кіровському районі м. Донецька направлено платіжне доручення щодо перерахування боргу у сумі 50628,77 грн., стягнутої з ТОВ «Дорожньо-будівельна компанія «Автобан» на користь ТОВ «Богдан-Лізинг», яке отримано 18.07.2013 року.

29.07.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 631 про надання інформації щодо строків перерахування УДК у Кіровському районі м. Донецька коштів у сумі 50628,77 грн. Відповідачем була надана відповідь про те, що платіжне доручення державного виконавця щодо перерахування боргу у сумі 50628,77 грн., стягнутої з боржника на користь позивача, знаходиться на виконанні, про що свідчить лист № 02-47/883 від 02.08.2013 року про надання інформації.

27.08.2013 року позивач повторно направив на адресу відповідача лист № 708 про надання інформації щодо перерахування коштів у сумі 50628,77 грн. Відповіді на зазначений лист позивач не отримав.

У зв’язку з цим, позивачем було направлено Претензію № 833 до відповідача з вимогою у найкоротший термін перерахувати кошти у сумі 50628,77 грн. на рахунок позивача та надати письмові пояснення щодо довготривалої затримки перерахування зазначених коштів. Відповіді на Претензію № 833 від 09.10.2013 року на час звернення до суду не надійшло на адресу позивача.

Факт перерахування грошових коштів боржником в розмірі 50628,77 грн. на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби не є спірним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що протиправність бездіяльності відповідача була підтверджена під час судового розгляду справи, у зв’язку з чим органом державної казначейської служби порушено вимоги, зокрема, Конституції України та ущемлено права позивача.

Водночас, відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами належним чином не досліджено порядок стягнення коштів з рахунків однієї юридичної особи на користь іншої в процесі примусового виконання рішення суду, не досліджено прав та обов’язків держаного виконавця в цьому процесі, не здійснено належного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», Бюджетного кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, у зв’язку з чим здійснено передчасний висновок про обрання належного способу захисту позивачем порушеного права.

Крім того, висновок судів про належність коштів, які перебувають на депозитному рахунку державного виконавця, до коштів Державного бюджету України здійснений без посилання на відповідні норми, що вказує на його передчасність, у зв’язку з чим вказане питання потребує додаткового належного дослідження.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 231 КАС України, колегія суддів –

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № 805/17027/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: