Ухвала суду № 41088260, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/21515/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Карася О.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 09.10.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013

у справі № 2а-9666/10/0470

за позовом Комунального підприємства „Дніпроводоканал" Дніпропетровської

міської ради

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової

служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіональне управління Міндоходів) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000638823/0 від 15.07.2010.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.06.2009 по 01.03.2010 та складено акт № 1486-08-03/3-03341305 від 01.07.2010.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000638823/0 від 15.07.2010, застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за затримку більше ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 1849249, 23 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що штрафна (фінансова) санкція нарахована на суму 1692423 грн., яка була узгоджена відповідно до декларації № 9865 від 20.07.2009, та яка не була розстрочена відповідно до договору про розстрочення податкових зобов'язань по податку на додану вартість №270 від 30.07.2009.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.06.2009 по 01.03.2010 було самостійно визначене позивачем у податкових деклараціях, а отже сума податкових зобов'язань вважається узгодженою з дня подання таких податкових декларацій.

За приписами абзацу 1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону N 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Штрафні санкції у сумі 1849249, 23 грн. були застосовані до позивача за затримку більше ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2006 було порушено провадження у справі про банкротство позивача згідно зі ст.ст. 11, 12 № 2343-ХІІ від 14.05.1992 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В справі №Б15/33/06 позивачем було подано заяву про визнання кредиторських вимог від 18.03.2009.

Відповідачем податкове повідомлення-рішення прийнято 15.07.2010, вже після подачі заяви про визнання кредиторських вимог.

Відповідно до ст.1 Закону України № 2343-ХІІ від 14.05.1992 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що мораторій не зупиняє виконання боржником поточних грошових зобов'язань та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, оскільки не припиняє свою діяльність яка направлена на відновлення платоспроможності.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України № 2343-ХІІ від 14.05.1992 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

Рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання №2/44 від 25.03.2009 визначено, що до Комунального підприємства „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради не застосовуються положення Закону №2343-ХІІ.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановленого строку сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Комунального підприємства „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 у справі № 2а-9666/10/0470 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 у справі № 2а-9666/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.В. Карась О.І. Степашко