Рішення № 41087750, 16.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/10324/2014 Головуючий у 1 інстанції - Бабко В.В.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року в справі за позовом комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва звернулось до суду із позовом в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по сплаті за експлуатаційні витрати на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 1496,58 грн. та вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач користується в повному обсязі житлово-комунальними послугами, плату за які вносить не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва заборгованість по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території кошти у розмірі 1496,58 грн. Вирішено питання судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що нарахування, облік, збір плати за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, плати за комунальні послуги, відшкодування частини спільних витрат по утриманню будинку з власників не є предметом господарської діяльності позивача.

Крім того, дія договору № 345 від 19 січня 2011 року, з прийняттям Розпорядження від 26 червня 2013 року виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) - припинилась, а новий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивач укладати відмовляється.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 який перебуває на утриманні КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва.

Відповідно до ст.179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Згідно з ст.162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач таких послуг зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.п. 14, 17 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, плата використання теплової та електричної енергії, газу, за водопостачання і каналізацію та інші послуги власниками квартири (будинків), наймачами, орендарями вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифу пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки.

Згідно з ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходив з того, що відповідач порушує зобов'язання щодо вчасної оплати за користування наданими йому комунальними послугами, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01 лютого 2014 року складає 1496,58 грн.

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідач порушує свої зобов'язання щодо оплати наданих йому житлово-комунальних послуг.

Проте, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті не звернув уваги на заперечення представника відповідача проти позову від 11 червня 2013 року (а.с. 12-13), в якому, він просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, а тому рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по сплаті за утримання будинку та прибудинкової території підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнутої заборгованості з 1496,58 грн. до 1276,51 грн., з огляду на таке.

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст.257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що 01 лютого 2013 року Деснянським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної в м. Києві ради» заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1769,38 грн. та на відшкодування судових витрат - 114,70 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року судовий наказ від 01 лютого 2013 року - скасовано.

У своєму позові, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної в м. Києві ради» ставить питання про стягнення з відповідача заборгованості починаючи з 01 жовтня 2009 року по січень 2014 року у розмірі 1496,58 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром заборгованості в сумі 1496,58 грн. визначеною судом першої інстанції відповідно до розрахунку здійсненого позивачем, оскільки він здійснений за період з жовтня 2009 року по січень 2014 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням застосування судом строку позовної давності розмір заборгованості відповідача за період з лютого 2010 року по січень 2014 року становить 1276,51 грн. (55,93 грн. * 3 місяці (жовтень, листопад, грудень 2009 року) + 52,28 грн. (січень 2010 року включно) = 220,07 грн. 1496,58 грн. - 220,07 грн. = 1276,51 грн.).

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 1276,51 грн. заборгованості по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, оскільки строк позовної давності позивачем був перерваний подачею до суду заявою про видачу судового наказу.

Судом встановлено, що відповідач, як власник квартири користується наданими позивачем послугами, проте не сплачує їх в повному обсязі.

Не заслуговують на увагу суду твердження представника апелянта про те, що КП є неналежним позивачем по справі, оскільки рішеннями Деснянської районної у м. Києві ради № 16 від 18 лютого 2009 року та №28 від 10 вересня 2009 року, позивачу було делеговано повноваження щодо надання послуг з утримання будинків та прибудинкових споруд.

Твердження представника відповідача про те, що оскільки відповідач з позивачем договору про надання комунальних послуг не укладав, а тому КП не має права стягувати з нього заборгованість є безпідставними, оскільки відповідач користувався наданими послугами і зобов'язаний їх оплатити незалежно від того, чи було укладено ним договір з позивачем.

Колегія суддів вважає, що неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з нього заборгованості за такі послуги, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Крім того, обов'язком сплатити надані й спожиті послуги випливає з положення ч.1 ст.11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення шляхом зменшення стягнутої заборгованості.

В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва код ЄДРПОУ 36657100 заборгованості змінити, зменшивши суму стягнутої заборгованості по сплаті за утримання будинку та прибудинкової території з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва з 1496 грн. 58 коп. до 1276 грн. 51 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді