Постанова № 41084660, 23.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2014 року 10:42 № 826/14463/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до

Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2014 року №0001324301 та №0001314301, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі – позивач або ПАТ «Дельта Банк») з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.09.2014 року №0001324301 та №0001314301.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників безпідставно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки уточнені показники декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року були подані ПАТ «Дельта Банк» до моменту настання граничного строку сплати податкового зобов’язання, а сума недоплати на момент подання уточнюючої декларації ще не виникла.

У судове засідання 23.10.2014 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, зазначаючи, що, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у межах наданих йому повноважень у зв’язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку ПАТ «Дельта Банк».

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Дельта Банк» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині не нарахування та не сплати штрафної санкції відповідно до уточнюючої декларації з податку на подану вартість (р.26), поданої за грудень 2013 року, та несвоєчасної сплати податкового зобов’язання у січні 2014 року податку на додану вартість, у зв’язку з чим складено акт від 27.08.2014 року №953/28-10-43-10/34047020 (надалі – акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ПАТ «Дельта Банк» п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме: не нараховано та не сплачено штрафну санкцію відповідно до уточнюючої декларації з податку на додану вартість (р. 26), поданої за грудень 2013 року (реєстраційний номер №9002881702 від 28.01.2014 року) у розмірі 3% від суми збільшення податку на додану вартість, та несвоєчасно сплачено податкове зобов’язання у січні 2014 року з податку на додану вартість на суму 21 105,83 грн.

На підставі викладеного вище, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014 року:

- №0001324301, яким на підставі встановленого порушення п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями ПАТ «Дельта Банк» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 268,65 грн.;

- №0001314301, яким на підставі встановленого порушення п. 50.1 ст. 50 на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями ПАТ «Дельта Банк» зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2 110,58 грн.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі – ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Разом з тим, особливості справляння податку на додану вартість врегульовано положеннями розділу V ПК України.

У силу положень п. 201.14 ст. 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно п. 201.15 ст. 201 ПК України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку – продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період – квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Контролюючий орган розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом.

Відповідно до п. 202.1 ст. 202 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

При цьому, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

Приписами п. 50.1 ст. 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що платник податків у разі самостійного виявлення помилки у раніше поданій ним податковій декларації після закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період зобов’язаний надіслати контролюючому органу уточнюючий розрахунок та сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. При цьому, у разі подачі таким платником нової декларації з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку не сплачується.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року направлено ПАТ «Дельта Банк» засобами електронного зв’язку, який, у відповідності до наявного у матеріалах справи повідомлення, доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 28.01.2014 року о 20:02:14.

Таким чином, позивачем надіслано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року після закінчення граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість, тобто після 20.01.2014 року, а, відтак, у позивача виник обов’язок щодо сплати штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання уточнюючого розрахунку, що передбачено вимогами п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Представником позивача під час судового розгляду справи підтверджено, що вказаний вище 3-відсотковий штраф ПАТ «Дельта Банк» сплачено не було. Іншого матеріали справи не містять, а сторонами не доведено.

При цьому, у відповідності до п. 120.2 ст. 120 ПК України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім-п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності – тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників правомірно застосовано до ПАТ «Дельта Банк» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 268,65 грн. на підставі встановленого порушення п. 120.2 ст. 120 ПК України у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 року №0001324301, а, відтак, у частині визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.09.2014 року №0001314301 суд зазначає про наступне.

Приписами п. 126.1 ст. 126 ПК України, які застосовані при розрахунку штрафних санкцій, заснованих до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2014 року №0001314301, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися (п. 31.2 ст. 31 ПК України).

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п. 31.3 ст. 31 ПК України).

У силу положень п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що граничним строком сплати податку на додану вартість за грудень 2013 року є 30.01.2014 року.

В свою чергу, у відповідності до наявного у матеріалах справи меморіального ордеру №7173693 від 29.01.2014 року, ПАТ «Дельта Банк» сплачено розмір нарахованого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2013 року (у тому числі розмір податку, вказаного в уточнюючому розрахунку), що не заперечувалося відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, а, відтак, позивачем не порушено строків сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

Крім того, слід зазначити, що, згідно п. 120.2 ст. 120 ПК України, при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші передбачені цією главою Кодексу штрафи, крім штрафу, передбаченого п. 120.2 ст. 120 ПК України, не застосовуються, зокрема, й штраф, передбачений п. 126.1 ст. 126 ПК України.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що застосування до ПАТ «Дельта Банк» штрафу, згідно положень п. 50.1 ст. 50 на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2014 року №0001314301 є необґрунтованим, а, відтак, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.09.2014 року №0001314301. В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову у їхньому задоволенні.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.09.2014 року №0001314301.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код: 34047020, адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) судові витрати у розмірі 113,27 грн. (ста тринадцяти грн. 27 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників (ідентифікаційний код: 38716554, адреса: 03680, м. Київ, вул. Леванєвського, 2).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок