Ухвала суду № 41083957, 22.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2404/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції (Монастирищенське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" до Христинівської об"єднаної державної податкової інспекції (Монастирищенське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 24.07.2014 року № 0000572200.В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів не переглядає постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки в цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржується.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, враховуючи наявність у ТОВ «Агровет Атлантик» первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, дійшов висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Христинівської ОДПІ від 26.06.2014 року № 201, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських відносинах із платником податків ТОВ «Юкей Груп» за період за лютий 2014р., їх реальності та повноти відображення в обліку, про що складено акт від 11.07.2014 року №78/23-20-22-041/34323885.

В акті зроблено висновок щодо порушення ТОВ «Агровет Атлантик»:

1. вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2014 року на суму 62797 грн.;

2. документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Агровет Атлантик» (код 34323885) із ТОВ «Юкей Груп» (код 37275735) за лютий 2014р. на загальну суму ПДВ - 180711 грн. та контрагента - покупця ТОВ «Філдес Україна» (код 36426518) на загальну суму ПДВ 117914.

Не погоджуючись з висновком акту перевірки позивач 17.07.2014 року подав заперечення до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Рішенням відповідача від 23.07.2014 року № 2090/10 заперечення позивача залишено без задоволення, а висновок акту перевірки залишено без змін.

24.07.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000572200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 94 196, 00 грн., із яких 62 797, 00 грн. основний платіж та 31 399,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПКУ).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом вірно зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, між ТОВ «Юкей Груп» (постачальник) та ТОВ «Агровет Атлантик» (покупець) укладено договір № 389 від 27.01.2014р., відповідно до якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

На підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських зобов'язань щодо отримання товару ТОВ «Агровет Атлантик» надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Оплату за отриманий товар позивачем проведено перерахуванням коштів на рахунок постачальника ТОВ «Юкей Груп», що підтверджується платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Агровет Атлантик» та ТОВ «Юкей Груп» належним чином оформили договірні правовідносини, первинні документи бухгалтерської й податкової звітності.

ТОВ «Юкей Груп» зареєстроване як юридична особа 22.09.2010 року (код ЄДРПОУ 37275735).

На підтвердження подальшої реалізації товару, отриманого від ТОВ «Юкей Груп», позивачем надано суду та досліджено договір ТОВ «Агровет Атлантик» (постачальник) та ТОВ «Фідленс - Україна» (покупець) № 01/03/2012 від 29.02.2012р., відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, найменування, кількість, асортимент, ціна та умовах поставки («Інкотермс») визначаються додатково.

Виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями та податковою накладною, які містяться в матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що умови укладених договорів № 389 від 27.01.2014р. та № 01/03/2012 від 29.02.2012р. виконані, про що свідчать первинні податкові та бухгалтерські документи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання товарів, робіт (послуг), та позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на Постанову КМУ від 04.11.1997 року №1211 «Про затвердження порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції ), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні», оскільки даний нормативний акт втратив чинність на підставі Постанови КМУ №446 від 14.05.2008 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності своїх дій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Христинівської об"єднаної державної податкової інспекції (Монастирищенське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.10.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.