Постанова № 41079964, 24.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа № 908/2809/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Чалий М.Г.,

першого позивача - Фівкін П.М.,

другого позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

першої третьої особи - Гнатченко П.М.,

другої третьої особи - не з'явився,

третьої третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2585 З/1-7) на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 року у справі

за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави

в особі

1. Міністерства оборони України, м. Київ,

2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652), м. Запоріжжя,

до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватне підприємство "Спец", м. Запоріжжя,

2. фізична особа ОСОБА_3, м. Запоріжжя,

3. фізична особа ОСОБА_4, м. Запоріжжя,

про визнання незаконними та скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Смірнов О.Г., суддя Корсун В.Л., суддя Сушко Л.М.) позовні вимоги першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області задоволені.

Визнано недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 15.08.2005р. № 80 "Про внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку "Дельфін" повністю.

Визнано недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 02.03.2006р. № 8 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" ПП "Спец" повністю.

Приватним підприємством "Спец" до Харківського апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на вищенаведене рішення суду. В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Представник першої третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представник першого позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники другого позивача, відповідача, другої та третьої третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора і представників, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства «Спец», про:

- визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 15.08.2005р. № 80 "Про внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку "Дельфін" повністю;

- визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 02.03.2006р. № 8 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" ПП "Спец" повністю.

Позов прокурора мотивований тим, що на підставі державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП- 161 (м. Запоріжжя) правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) (згідно наявної в матеріалах справи довідки № 86 від 30.05.2013 року, а.с. 23, т.1.), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га., з яких 3 га. надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га. - для бази відпочинку.

Розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області прийнято № 20 від 21.01.2004 року Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано, вилучено земельну ділянку площею 3 га. та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради, надано державному підприємству земельну ділянку площею 1, 2436 га. під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування.

В подальшому, 06.05.2005 року начальником Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652), далі ДП МОУ «ЗАРЗ», на адресу Голови Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, далі Кирилівська селищна рада, направлено лист № 223 (а.с. 26, т.1), відповідно до якого керівництво та профспілковий комітет ДП МОУ «ЗАРЗ» не заперечує проти вилучення та передачі частини земельної ділянки ПП «Спец» бази відпочинку «Дельфін».

Так, за результатами розгляду зазначеного листа, Кирилівською радою прийнято рішення № 80 від 15.08.2005 року (а.с.27, т.1), відповідно до якого:

- внесено зміни в державний акт від 19.03.2004 року № 4 на право постійного користування земельною ділянкою в частині площі на 0, 6436 га для розміщення бази відпочинку «Дельфін» в зв'язку із добровільною відмовою від частини земельної ділянки площею 0, 60 га (загальна площа згідно державного акту становила 1, 2436 га);

- зобов'язано ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) в термін 2-х місяців з дати прийняття даного рішенні внести відповідні зміни до Державного акту при невиконанні даного рішення в зазначений термін воно втрачає чинність, далі Рішення 1.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 02.03.2006 року № 8 затверджено проект відведення земельної ділянки ПП «Спец» під розміщення б/в «Дельфін», яка розташована в смт Кирилівка, вул. Коса Пересип, 48А, Якимівського району Запорізької області; надано ПП «Спец» земельну ділянку загальною площею 0, 5978 га під розміщення б/в «Дельфін» в довгострокову оренду на 50 років за рахунок земель житлової та громадської забудови кирилівської селищної ради; встановлено ПП «Спец» орендну плату в сумі 1662, 90 грн. щорічно за перші два роки користування та у сумі 8314, 49 грн. щорічно за останній період користування; при укладанні договору оренди земельної ділянки передбачити обмеження у використанні земельної ділянки у відповідності до земельного, водного кодексів України, Кодексу України про надра, прохід відпочиваючих через земельну ділянку; зобов'язати ПП «Спец» в термін двох місяців з дати прийняття даного рішення укласти договір та пройти його державну реєстрацію; при не укладенні договору оренди та його державної реєстрації в двомісячний термін з дати прийняття даного рішення воно втрачає чинність; ПП «Спец» виконувати обов'язки землекористувача згідно чинного законодавства України.

На думку прокурора вказані рішення Кирилівської селищної ради прийняті з перевищенням її повноважень порушують права держави як власника землі в особі Міністерства оборони України як належного землекористувача, а тому є незаконним та підлягають скасуванню.

З посиланням на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року № 4176-VI, прокурор зазначає ним строк оскарження спірних рішень органу місцевого самоврядування не пропущено.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача у справі -Кирилівьскої селищної ради Якимівського району Запорізької області про застосування у справі приписів ч. 1 ст. 257 ЦК України та ч. 1 ст. 261 ЦК України та відмову у позові та застосування строку позовної давності до усіх вимог прокурора.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів зазначає, що оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України, абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і громадян-суб'єктів підприємницької діяльності про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підп. 3 п. 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).

Аналогічна правова позиція викладена в абз. 3 пункту 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

В той же час, відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що про наявність оскаржуваних рішень другому позивачу стало відомо ще у 2005 році, про що свідчать матеріали справи, а саме - лист Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) № 223 від 06.05.2005 року (т.1 а.с.20); лист Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" № 243 від 06.06.2005 року(т.1 а.с. 164); лист Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" № 244 від 06.06.2005 року (т.1 а.с. 165); акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 03.10.2005 року (а.с. 175), а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати саме з 2005 року, а не з моменту коли про порушення таких прав дізнався прокурор.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, слід зазначити, що прокурором або позивачем не порушувалось питання перед судом про визнання поважними причин пропущення позовної давності. Прокурором в позовні заяві лише формально здійснено посилання на Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства".

Слід зазначити що вищезазначена правова позиція крім положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" знайшла своє відображення і в судовій практиці Вищого господарського суду України, зокрема у постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2013 року у справі 908/922/13 за позовом Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Розівської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України до відповідачів - Розівської районної державної адміністрації і Приватного підприємства "Лукоморьє"; про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Розівської районної державної адміністрації, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок і зобов'язання повернути земельні ділянки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що прокурором або позивачами не наведено будь-яких підстав поважності причини пропуску строку позовної давності, обов'язок чого покладений на них вищенаведеними положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи те, що прокурором та позивачами не порушувалось питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності, те, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності до прийняття рішення судом, а також те, що сплив позовної давності у такому випадку є підставою для відмови у позові, колегія суддів зазначає, про наявність усієї сукупності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вищевказані обставини залишитись поза увагою господарського суду першої інстанції, що призвело до порушення норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду вищезазначеним вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06 серпня 2014 року скасувати та постановити нове.

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.10.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.