Постанова № 41077367, 24.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа № 920/859/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Пивоварова О.М. (дов. б/н від 20.10.14р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми (вх. №2358 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 07.07.14 у справі № 920/859/14

за позовом ТОВ "Теплолюкс Україна", м. Київ

до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми

про стягнення 76 776,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.07.2014 р. по справі № 920/859/14 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" заборгованість за поставлений товар в розмірі 75600,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 7938,00 грн., 3 % річних в розмірі 1758,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.07.2014 р. по справі № 920/859/14 в частині стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь ТОВ "Теплолюкс Україна" 3% річних в розмірі 1758,48 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Теплолюкс Україна" у стягненні 3% річних в розмірі 316,9 грн., посилаючись при цьому на те, що приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції стягнув з відповідача 3% річних за більший період, ніж період, за який вони були нараховані позивачем в наданому до позовній заяві розрахунку. Також, відповідач просить судові витрати покласти на позивача.

22.10.2014 р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просив розглянути справу без участі представника ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе".

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 15.05.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 72, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а останній прийняти та оплатити товар, ціна, найменування та кількість якого зазначені в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 3.1 даного договору, загальна вартість договору складає 400000,00 грн.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що на виконання умов договору № 72 від 15.05.2013 року, відповідно до видаткових накладних №№ 2504, 2651 від 17.07.2013 року та довіреності № 31754 від 15.07.2013 року ТОВ "Теплолюкс Україна" поставило відповідачеві товар на загальну суму в розмірі 94724,21 грн., проте відповідач не виконав умов укладеного між сторонами договору, не оплатив в повному обсязі та в установлений договором термін отриманий товар, у зв'язку з чим станом на 07.04.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар склала 75600,00 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 75600,00 грн.

З висновками в зазначеній частині повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини за договором поставки № 72 від 15.05.2013 р.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного договору відповідачем було отримано товар на загальну суму 94724,21 грн. грн. Факт поставки та отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними №№ 2504, 2651 від 17.07.2013 року, довіреністю № 31754 від 15.07.2013 року, копії яких долучено до матеріалів справи, зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін і скріплені їх печатками та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Пунктом 2.3 договору, укладеного між сторонами, визначено строк поставки товару - 45 робочих днів з дати оплати відповідачем грошових коштів в розмірі 20 % від загальної вартості специфікації, а пунктом 2.4 договору визначено, що датою поставки вважається дата передачі товару (партії товару) покупцю (відповідачу), яку зазначено у товарно-транспортній накладній.

Згідно з пунктом 3.2 договору № 72 від 15.05.2013 року, відповідач здійснює розрахунок за товар (партію товару) зазначений у специфікації шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача наступним чином:

- 20 % від загальної вартості товару (партії товару) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання відповідачем рахунку, якщо інше не передбачено в специфікації;

- 80 % від загальної вартості товару (партії товару) зазначеної у специфікації до даного договору протягом 30 календарних днів після отримання товару, якщо інше не передбачено в специфікації.

Станом на 15.05.2013 року відповідач замовив, а позивач погодив до поставки обладнання на загальну суму 94500,00 грн., про що сторонами підписано специфікацію від 15.05.2013 року (додаток до договору № 1), яка є невід'ємною частиною вищевказаного договору.

Згідно банківської виписки, яка знаходиться в матеріалах справи, відповідачем було сплачено на виконання договору 18900,00 грн.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача станом на день звернення позивача до суду з позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем з оплати товару за договором у розмірі 75600,00 грн., яка відповідачем жодним чином не спростована.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, доказів оплати отриманого товару не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 75600,00 грн. правомірно визнані судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що рішення в зазначеній частині відповідачем не оскаржується,

отже, по суті відповідач не заперечує проти правильності самого рішення щодо стягнення з нього суми основного боргу в розмірі 75600,00 грн.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 1758,48 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7938,00 грн. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок річних та інфляційних.

Враховуючи встановлений факт прострочення грошового зобов'язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 1758,48 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7938,00 грн. за період з 17.08.2013 року по 31.05.2014 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду першої інстанції у повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, згідно п. 3.2 договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату 80% від загальної вартості товару (партії товару) зазначеної у специфікації до даного договору протягом 30 календарних днів після отримання товару, якщо інше не передбачено в специфікації.

Факт поставки відповідачу товару підтверджується видатковими накладними №№ 2504, 2651 від 17.07.2013 року. Отже за умовами договору відповідач повинен оплатити вартість товару протягом 30 календарних днів, тобто до 17.08.2014 р.

Таким чином, саме з 17.08.2013 р. відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання та у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних на суму невиконаного зобов'язання в розмірі 75600,00 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку, позивачем нараховані інфляційні на суму боргу в розмірі 75600,00 грн. за період з 17.08.2013 р. по 31.05.2014 р. в сумі 7938,00 грн., які правомірно задоволені судом першої інстанції з огляду на їх документальну обґрунтованість.

Разом з цим, з наявного у справі розрахунку вбачається, що позивачем нараховані 3% річних на суму 75600,00 грн. за період з 17.08.2013 р. по 07.04.2014 р. в розмірі 1758,48 грн. (а.с. 52).

Проте, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині, пославшись на те, що позивачем нараховані 3% річних за період з 17.08.2013 року по 31.05.2014 року.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних на суму основного боргу в розмірі 75600,00 грн. за період з 17.08.2013 р. по 07.04.2014 р. відповідно до наданого позивачем розрахунку, колегія суддів зазначає, що стягненню підлягають 3% річні в розмірі 1454,00 грн.

Таким чином, нарахована позивачем сума 3% річних в розмірі 1758,48 грн. підлягає зменшенню на 304,48 грн., в зв'язку з чим рішення господарського суду цій частині слід змінити, стягнувши з відповідача 3% річних в розмірі 1454,00 грн.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін в зв'язку з його матеріальною та документальною обґрунтованістю.

Питання про судові витрати колегія суддів вирішує відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2014 року по справі № 920/859/14 в частині стягнення 3% річних змінити шляхом зменшення суми 3% річних в розмірі 1758,48 грн. на 304,48 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, Ідентифікаційний номер 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, Ідентифікаційний код 33635413) 3% річних в розмірі 1454,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, Ідентифікаційний код 33635413) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, Ідентифікаційний номер 05747991) 876,96 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 24 жовтня 2014 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.