Постанова № 41076568, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/520/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Бистрик Г.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000772656170109, № 0000762656170109 від 21.10.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000772656170109, № 0000762656170109 від 21.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акта перевірки від 08.10.2013 року № 1512/26-56-17-01-04/НОМЕР_1, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.10.2013 року: №0000762656170109, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82073,72 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2579,13 грн.; №0000772656170109, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59112,28 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 14778,02 грн.

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне.

За змістом пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності; якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з банківської виписки та даних податкової звітності за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. сума оплати за послуги у розмірі 358 805,95 грн.(без ПДВ) була включена до складу витрат ФОП ОСОБА_2 на закупку товарів, та враховуючи те, що відсутній факт реального здійснення господарських операцій, а також беручи до уваги те, що господарські відносини ФОП ОСОБА_2 з контрагентом ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» не створює юридичних наслідків, сума витрат у розмірі 358 805,95 грн. (витрати на закупівлю на закупку тканини, (атлас), футболок поло з логотипом, послуги по нанесенню логотипу та конструюванню одягу та тканини на суму 430567,14 гри. у т.ч. ПДВ - 71761,19 грн., підлягає виключенню з витрат та включенню до складу оподатковуваного доходу та оподаткуванню згідно зі статтею 1.67 ПК. України.

Так, за наслідками перевірки встановлено заниження оподатковуваного доходу за 2011 р. сумі 358 805,95 гри., чим порушено, ст.177 Податкового кодексу України.

Крім того, за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року суб'єктом підприємницької діяльності задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 43364,0 грн.

За період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року ФОГІ ОСОБА_2 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 373522,0 грн.

За період з 0.1.10.2010 року по 31.12.2012 року ФОП ОСОБА_2 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 388 485,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012р. встановлено його завищення, а всього в сумі 10 312,53 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 6750,0 грн., за листопад 2011 року на суму 292,83 грн., за квітень 2012 року на суму 76,34 грн., за травень 2012 року на суму 2521,16 грн., за вересень 2012 року на суму 400,46 грн., за жовтень 2012 року на суму 207,80 грн., за листопад 2012 року на суму 63,94 гри.

Отже, внаслідок порушення наступних норм податкового законодавства: п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, підприємцем безпідставно завищено суму податкового кредиту у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними.

Крім того, витрати не підтверджені податковими накладними (на підставі пп. 198,6 статті 198, пп. 138.2 ст.138 ПК України) за даними реєстру накладних зазначених в акті перевірки - таблиця 2.3.2.

Так, відповідно до вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя у кримінальній справі № 812/6719/12 від 04.11.2013р. за обвинуваченням посадових осіб ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС», визнано їх винними в скоєнні злочину передбаченими ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Ненадання до перевірки вищевказаних документів не дає можливості ідентифікувати первинні документи та довести, зв'язок їх з господарською діяльністю підприємства.

Також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи те, що у ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, оскільки господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Виходячи з вищенаведеного, ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у ФОП ОСОБА_2 не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 з ПП ВКФ «СВ-Плюс» здійснювалась поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини ФОП ОСОБА_2 з вищевказаним постачальником товарів вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами.

Враховуючи викладене, ФОП ОСОБА_2 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС».

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ВКФ «СВ ПЛЮС» є необґрунтованим та не відповідає дійсності, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2014 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: Г.М. Бистрик

І.Л. Желтобрюх

Постанову складено у повному обсязі 24.10.2014.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Бистрик Г.М.

Желтобрюх І.Л.