Рішення № 41076051, 22.10.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 рокуСправа № 912/2768/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Є. М. Наливайко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2768/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради

про стягнення 110240,95 грн

за участю представників:

від позивача - юрисконсульта Кушніра Д.М., довіреність № 108/07 від 24.03.14;

від позивача - повіреної Моргун В.М., довіреність №160/07 від 16.10.2014;

від відповідача - головного спеціаліста - юрисконсульта відділу кадрів, правового забезпечення та контролю виконання документів Лакатоша В.І., довіреність № 233/20-1 від 29.01.14 ;

від відповідача - начальника відділу персоніфікованого обліку та пільг Стенчикової І.М., довіреність № 2787/1-1 від 08.09.14.

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради заборгованості по відшкодуванню наданих населенню пільг з оплати за спожиту електричну енергію у сумі 110244,78 грн. за періоди з листопада 2012 року по червень 2014 року, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що його структурним підрозділом - Кіровоградським міським районом електричних мереж, у відповідності до положень Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (надалі - Правила користування електроенергією для населення), в межах закріпленої за ним території на підставі укладених договорів у період з листопада 2012 року по червень 2014 року здійснювалося постачання споживачам електричної енергії за знижкою у вартості її оплати.

Питання пільгової оплати спожитих послуг з постачання електричної енергії врегульовані пунктом 31 Правил користування електроенергією для населення та відповідно статтею 22 Закону України "Про міліцію", статтею 22 Закону України "Про пожежну безпеку", статтями 14, 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтею 356 Податкового кодексу України. При цьому, стверджує позивач, обсяг спожитої електричної енергії, на який за вказаними законами надається 50% знижка в оплаті, не обмежується нормами, тобто знижка надається на весь обсяг спожитої електричної енергії. Відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення і на нього покладено повноваження по веденню персоніфікованого обліку отримувачів пільг за соціальною ознакою та здійснення розрахунків з постачальниками послуг на підставі поданих такими постачальниками щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Однак відповідачем відшкодування вартості поставленої у період з листопада 2012 року по червень 2014 року електроенергії громадянам пільгових категорій споживачів здійснено не у повному обсязі. У зв'язку з чим за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 110244,78 грн. по відшкодуванню вартості наданих послуг пільговим категоріям споживачів електричної енергії, як-то: працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, особовому складу державної пожежної охорони, звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою, ветеранам війни.

22.10.2014 позивачем подано господарському суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач, посилаючись на проведену звірку між сторонами, просить господарський суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню наданих населенню пільг з оплати за спожиту електричну енергію у сумі 110240,95 грн.

Враховуючи положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог і розглядає справу з урахуванням такої заяви про стягнення 110240,95 грн.

Відповідач позов не визнав, просить господарський суд відмовити у його задоволенні повністю.

Свої заперечення відповідач мотивує наступним. Покриття витрат за надані пільги можливе лише у разі внесення відповідних змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", які б мали передбачити збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснювалися б ці видатки. Обґрунтуванням даної позиції відповідача, на його думку, є положення статті 23 Бюджетного кодексу України.

Також відповідач у відзиві на позов звертає увагу господарського суду на те, що відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про міліцію" працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством.

Водночас, відповідач зазначає, що при здійсненні ним відшкодування вартості спожитої електроенергії пільговим категоріям населення, він керується вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 №879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати". Вказаною постановою встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються пільги на оплату житлово-комунальних послуг, в тому числі споживання електроенергії (абз. а п.1) на комунально-побутові потреби. За твердженням відповідача, подані позивачем розрахунки за фактично надані пільги звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції за 2014 рік проведені без врахування норм користування електроенергією, тому після автоматизованої звірки за допомогою програмного комплексу Міністерства соціальної політики України ЄДАРП не прийняті і відповідне відшкодування не здійснено.

У судовому засіданні 14.10.2014 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв. 22.10.2014.

В судовому засіданні 22.10.2014 представником позивача позовні вимоги підтримано на підставах, викладених у позові, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Представники відповідача позов заперечили згідно наданого до справи відзиву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" згідно Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 у період з листопада 2012 року по червень 2014 року постачало споживачам електричну енергію зі знижкою суми її оплати у відповідності до Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Податкового кодексу України, на території, закріпленій за виробничим структурним підрозділом - Кіровоградським міським районом електричних мереж.

Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про міліцію" працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.

Пунктом 68 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до названої статті Закону України "Про міліцію", з урахуванням яких вказана знижка повинна була надаватись в межах норм, встановлених законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справi за конституцiйними поданнями Верховного Суду України щодо вiдповiдностi Конституцiї України (конституцiйностi) окремих положень статтi 65 роздiлу I, пунктiв 61, 62, 63, 66 роздiлу II, пункту 3 роздiлу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України" i 101 народного депутата України щодо вiдповiдностi Конституцiї України (конституцiйностi) положень статтi 67, роздiлу I, пунктiв 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 роздiлу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України" (справа щодо предмета та змiсту закону про Державний бюджет України) (далі - рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Частиною 5 резолютивної частини вищезгаданого рішення встановлено, що положення Закону України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За таких обставин, з 22.05.2008 втратили чинність і визнані неконституційними норми щодо внесення змін до Закону України "Про міліцію" про надання 50% знижки з оплати електроенергії в межах норм, встановлених законодавством.

Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України "Про міліцію" за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Статтею 24 Закону України "Про міліцію" передбачено, що фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, після 22.05.2008 обсяг пільгового споживання електроенергії для працівників міліції та пенсіонерів МВС не обмежується нормами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 № 879.

Відповідно до пункту 356.1. статті 356.1 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені, зокрема, статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію". Тобто, враховуючи вищевикладені доводи, особи начальницького і рядового складу податкової міліції та члени їх сімей мають пільги, передбачені, зокрема, частиною 4 статті 22 Закону України "Про міліцію" щодо 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.

Щодо застосування положень Закону України "Про пожежну службу", то господарський суд враховує наступне.

Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також паливо.

Пунктом 78 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до названої статті Закону України "Про пожежну безпеку", з урахуванням яких вказана знижка повинна була надаватись в межах норм, встановлених законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 визнано неконституційними, зокрема, пункти 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

За таких обставин, з 22.05.2008 втратили чинність і визнані неконституційними норми щодо внесення змін до Закону України "Про пожежну безпеку" про надання 50% знижки з оплати електроенергії в межах норм, встановлених законодавством.

А відповідно до частини 7 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" за особами рядового та начальницького складу державної пожежної охорони, звільненими зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років, зберігається право на пільги відповідно до цього Закону.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачено, що передбачені цим Законом пільги, компенсації та гарантії особам рядового і начальницького складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Таким чином, після 22.05.2008 обсяг пільгового споживання електроенергії для осіб рядового та начальницького складу державної пожежної охорони та членам їх сімей, а також особам, звільненим з такої служби за віком, через хворобу або за вислугою років не обмежується нормами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 № 879.

У своїх поясненнях позивач зазначив, що з дати втрати чинності Закону України "Про пожежну безпеку" (з 01.07.2013) ним не надавались пільги згідно цього Закону споживачам і, як наслідок, з відшкодуванням цих сум позивач не звертався в даному позові до відповідача. Вказане підтверджується поданими до господарського суду доказами та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статей 14,15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни та особам, на яких поширюється чинність вказаного закону, також надається 50% знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб.

Як встановлено статтею 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, а саме видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, державні програми соціального захисту, пільги ветеранам війни і праці, фінансування за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі Порядок). У пункті 2 названої Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" та здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми щодо пільг звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - постачальниками відповідних послуг і направляють їх до фінансових органів районних держадміністрацій.

Фінансові органи райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі отриманих актів звіряння щомісяця готують реєстри нарахованих сум щодо пільг вказаної категорії осіб, та направляють їх фінансовим органам обласних держадміністрацій. Фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій. Органи Державного казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, для подальшого перерахування на рахунки головних розпорядників коштів та здійснення розрахунків з постачальниками відповідних послуг.

З приписів вказаних норм вбачається, що саме на відповідача покладено обов'язок по відшкодуванню спірних коштів.

Згідно з пунктами 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Як свідчать матеріали справи, позивачем було дотримано вимог вищезазначеного Порядку, зокрема в частині подання до уповноваженого органу розрахунків вартості послуг, наданих пільговикам.

Однак, відшкодування відповідачем за поставлену позивачем електроенергію громадянам - пільговим категоріям споживачів, відбувалось не в повному обсязі, у зв'язку із чим в утворилась заборгованість в сумі 110240,95грн.

Відповідач, заперечуючи позов посилається на постанову Кабінету Міністрів України №879 від 01.08.1996 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".

Проте, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008, господарський суд вищевикладеним спростував доводи відповідача щодо правомірності невідшкодування ним за поставлену електроенергію понад норми встановлені постановою №879 від 01.08.1996.

При цьому господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктами 1,6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово - комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2001 № 9-рп/2001 визначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій формі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

У рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 вказано, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно - правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено, що у 2012 році норми і положення статті 22 Закону України "Про міліцію", статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 22 Закону України "Про міліцію", статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Пунктом 6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Поміж тим, Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених законів не видано нормативно-правових актів по встановленню розміру відповідних пільг. Постанова Кабінету Міністрів України № 879 від 01.08.1996 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" видана до прийняття законів України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", "Про Державний бюджет України на 2013 рік" та "Про Державний бюджет на 2014 рік", а тому не може вважатися такою, що видана на виконання вказаних законів.

Натомість, положення Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Податкового кодексу України не містять обмежень норм, в межах яких надаються пільги на 50-відсоткову знижку по оплаті комунальних послуг.

Враховуючи, що в Україні, як зазначено вище, існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів, то норми вищезазначених законів та Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України № 879 від 01.08.1996 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати", а тому остання не підлягає застосуванню, як така, що є підзаконним актом і не може суперечити іншим законам України.

Сторонами подано до господарського суду акти звірки (т. 2, а.с. 174-175), відповідно до яких загальна сума заборгованості по відшкодуванню пільг з оплати за спожиту електроенергію (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) співпадає, проте не співпадають суми за кожен місяць періоду, за який стягується заборгованість. В той же час позивачем надано суду пояснення по справі, у яких зазначено, що сума нарахування за надані населенню послуги в зазначеному періоді та сума прийнята відповідачем до відшкодування не можуть бути однакові, так як сума нарахування позивача включає в себе коригування попереднього періоду, а сума прийнята відповідачем до відшкодування, розбіжності за даний період.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги вищезазначені обставини, позовні вимоги про стягнення з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради заборгованості по відшкодуванню пільг з оплати за спожиту електроенергію у сумі 110240,95 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зазначення позивачем в позовній заяві органу, який діє від його імені (Кіровоградський міський район електричних мереж), то господарський суд не вважає такий орган уповноваженим виступати від імені позивача в суді, враховуючи таке.

Господарський суд бере до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, яка викладена у абзаці 2 пункті 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": "Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.".

Відповідно до витягу із Положення про Кіровоградський міський район електричних мереж ПАТ "Кіровоградобленерго" (а.с. 124), зокрема пункту 1.2. район електричних мереж (в подальшому РЕМ) є виробничим структурним підрозділом в єдиній системі електричних мереж на закріпленій території, а згідно пункту 1.4 РЕМ ПАТ "Кіровоградобленерго" не є юридичною особою, суб'єктом господарювання, філією, відділенням, іншим територіально відокремленим підрозділом.

Враховуючи наведене Кіровоградський міський район електричних мереж не має повноважень відокремленого підрозділу, в тому числі: виступати в господарському суді в інтересах Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", а, отже, належним позивачем у справі є сама юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради (25006, м. Кіровоград, вул. Дворцова, 53/39, ідентифікаційний код 03197629) на користь Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (25012, м. Кіровоград, просп. Комуністичний, 15, ідентифікаційний код 23226362) заборгованість по відшкодуванню наданих населенню пільг з оплати за спожиту електричну енергію в сумі 110240,95 грн та судовий збір в сумі 2204,82 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 27.10.2014.

Суддя Є. М. Наливайко