Рішення № 41076026, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7635/13 20.10.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

До відповідача-1 Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

До відповідача-2 Фонду державного майна України

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київська міська рада

Про визнання права власності на нежитлову будівлю за набувальною давністю

Суддя Лиськов М.О.

Представники процесу:

від прокуратури: Греськів І.І. за посвідченням №002668

від позивача: Морозов 0.0. за довіреністю від 30.06.2014

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача2: Сіднєнко О.Л. за довіреністю № 252 від 17.09.2014

від третьої особи: Тетерятник О.В. за довіреністю № 225-КР-1110 від 30.09.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і Фонду державного майна України та просило суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на чотирьохповерхову нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. І.Шевцова, буд. 5 літ. Б.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що починаючи з 05.01.2000 р. та на момент звернення до господарського суду з даним позовом він відкрито і безперервно володів та користувався спірним приміщенням.

Фонд державного майна України у поясненнях по справі проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що будівля належить до державної власності та знаходиться у позивача на балансі, що виключає можливість визнання права власності позивача на вказану будівлю за набувальною давністю.

Адміністрація державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує з аналогічних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, починаючи з 05.01.2000 та на момент звернення до господарського суду з даним позовом відкрито, добросовісно володів та продовжує володіти спірною будівлею, інше не встановлено законом чи рішенням суду, норми ст. 344 ЦК України розповсюджуються на цивільні відносини за даним спором, зважаючи на п. п. 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, отже, існують підстави для визнання за позивачем права власності на спірне приміщення за набувальною давністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 20.08.2014 по справі № 910/7635/13 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 у справі № 910/7635/13 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 28.08.2014 суддя Лиськов М.О. прийняв справу до свого провадження та призначив її розгляд на 10.09.2014

В судове засідання, призначене на 10.09.2014, з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача-2, останній заявив клопотання про відкладення розгляду справи, суд задовольнив вказане клопотання.

В судове засідання, призначене на 10.09.2014, представник відповідача-1, третьої особи, не з'явились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 10.09.2014 було відкладено розгляд справи на 29.09.2014.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014, з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача-2.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014, представник відповідача-1, третьої особи, не з'явились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 29.09.2014 було відкладено розгляд справи на 13.10.2014.

В судове засідання, призначене на 13.10..2014, з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача-2, третьої особи.

В судове засідання, призначене на 13.10.2014, представник відповідача-1 не з'явились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 13.10.2014 було відкладено розгляд справи на 20.10.2014.

В судове засідання, призначене на 20.10.2014, з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача-2, третьої особи.

В судове засідання, призначене на 20.10.2014, представник відповідача-1 не з'явились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили.

Суд приходить до висновку, що відповідач-1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.1959 виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих було прийнято рішення № 1108 "Про відвод земельної ділянки Київській міській телефонні мережі під будівництво вузлової районної АТС", яким вирішено відвести Київській міській телефонні мережі земельну ділянку площею 0,8 га під будівництво вузлової районної автоматичної телефонної станції по провулку Пархоменка № 3 у Жовтневому районі м. Києва.

У 1960-х роках провулок Пархоменка у м. Києві було частково перейменовано на вул. І.Шевцова, у тому числі і дана земельна ділянка була розміщена вже на вул. І.Шевцова.

На земельній ділянці, відведеній під будівництво районної вузлової АТС, у 1962-1963 роках Київською міською телефонною мережею збудовано вузлову районну автоматичну телефонну станцію, яка включала в себе ряд будівель, призначених для обслуговування районного вузла зв'язку, у тому числі і гуртожиток для проживання працівників зв'язку.

Будівля АТС та відповідний гуртожиток (літ "Б") розташовувались по вул. І.Шевцова, 5.

Наказом Міністерства зв'язку УРСР № 345 від 17.11.1987 р. вирішено створити з 15.12.1987 р. Київське виробниче об'єднання електрозв'язку (ВО "Київелектрозв'язок") з включенням до його складу на правах структурних підрозділів Київської міської телефонної мережі, Печерського, Центрального, Дарницького, Подільського, Жовтневого телефонних вузлів, телефонно-телеграфної станції, ремонтно-будівельного управління, 91-ого загону ВОХР. З огляду на наведене, вищевказані будівля АТС та гуртожиток перейшли у 1987 році до складу ВО "Київелектрозв'язок". На той час будинок гуртожитку по вул. Шевцова, 5 літ "Б" перебував на балансі Жовтневого телефонного вузла.

01.04.1993 дану будівлю гуртожитку по вул. Шевцова, 5 було передано з балансу Жовтневого телефонного вузла Київського виробничого об'єднання електрозв'язку на баланс Ремонтно-будівельного управління Київського виробничого об'єднання електрозв'язку, про що свідчить відповідний акт, затверджений ВО "Київелектрозв'язок".

Наказом Міністерства зв'язку України № 87 від 23.06.1993 "Про проведення реформи організаційної структури в галузі зв'язку" перейменовано ВО "Київелектрозв'язок" в Київське міське підприємство електрозв'язку "Київелектрозв'язок" (п. 1.2 наказу) та вирішено створити Об'єднання електрозв'язку "Укрелектрозв'язок" до складу якого ввести ряд підприємств, зокрема і Київське міське підприємство електрозв'язку "Київелектрозв'язок" (п. 4.1. наказу). Вказане об'єднання зареєстровано 15.12.1993 р..

Внаслідок вказаної реорганізації Об'єднання електрозв'язку "Укрелектрозв'язок" набуло права на будівлю гуртожитку по вул. І. Шевцова, 5 (літ. "Б").

У 1994 році відбулось перейменування Об'єднання електрозв'язку "Укрелектрозв'язок". Зокрема, наказом Міністерства зв'язку України № 168 від 29.11.1994 р. "Про зміну скороченої назви Українського об'єднання електрозв'язку "Укрелектрозв'язок" вирішено присвоїти Українському об'єднанню електрозв'язку скорочене найменування об'єднання "Укртелеком".

30.05.1995 Міністром зв'язку України затверджено статут Українського об'єднання електрозв'язку "Укртелеком". Відповідно до вказаного статуту Українське об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" засновано на державній власності до складу якого ввійшло, у тому числі, Київське міське державне підприємство електрозв'язку "Київелектрозв'язок".

Чергова реорганізація Українського об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" мала місце на підставі наказу № 30 від 11.02.1998 рДержавного комітету зв'язку України, пунктом 2 якого вирішено реорганізувати Українське об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" шляхом його перетворення в Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком" (УДПЕЗ "Укртелеком"). Згідно з даним наказом підлягали реорганізації до 01.07.1998 державні підприємства електрозв'язку, що входили до Українського об'єднання електрозв'язку "Укртелеком", шляхом їх приєднання до УДПЕЗ "Укртелеком", серед яких і Київське міське державне підприємство електрозв'язку "Київелектрозв'язок".

Пунктами 7, 8 вищевказаного наказу № 30 вирішено визнати УДПЕЗ "Укртелеком" правонаступником Українського об'єднання електрозв'язку "Укртелеком", а також державних підприємств електрозв'язку, що підлягають реорганізації.

Таким чином, УДПЕЗ "Укртелеком" стало правонаступником Українського об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" та Київського міського державного підприємства електрозв'язку "Київелектрозв'язок" в тому числі і щодо володіння і користування будівлею гуртожитку по вул. І. Шевцова, 5 (літ. "Б").

Статут УДПЕЗ "Укртелеком" зареєстровано Державною адміністрацією Старокиївського району м. Києва 06.04.1998, відповідно до якого воно засновано на державній власності і, яке належить йому на правах повного господарського відання.

Отже, гуртожиток по вул. І.Шевцова, буд. 5 літ. "Б" у м. Києві належав УДПЕЗ "Укртелеком" на праві повного господарського відання.

У 1999 році відбулась корпоратизація УДПЕЗ "Укртелеком", внаслідок якої створено відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) "Укртелеком".

Зокрема, 27.12.1999 наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 155 "Про створення ВАТ "Укртелеком" та затвердження його статуту" вирішено створити відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком". Засновником ВАТ "Укртелеком" виступив Державний комітет зв'язку та інформатизації України.

Будівля гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. І Шевцова, буд. 5 літ. "Б" не ввійшла до майна, що включається до статутного фонду ВАТ "Укртелеком", і залишилась на балансі останнього. Дана обставина не є спірною і жодним з учасників процесу не оспорюється та не заперечується.

За загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом,зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Усі підстави виникнення права власності можна поділити на первісні і похідні способи. До первісних способів належать такі, при яких право власності виникає вперше або незалежно від права попереднього власника. До похідних способів належать такі, при яких право власності у суб'єкта виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника. на річ.

Набуття права власності за набувальною давністю пов'язане з давністю володіння майном. Зокрема, стаття 334 ЦК України передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна власність), якщо інше не встановлено нормами ЦК України.

Отже, набувальна давність належить до первісних підстав виникнення права власності, оскільки в даному випадку право власності виникає незалежно від права попереднього власника.

Оцінюючи доводи відповідача-1 про те, що набуття права власності на державне майно у інший спосіб, крім приватизації, суперечить законодавству, суд виходить з відсутності відповідних обмежень у статті 334 ЦК України та рівності усіх суб'єктів права власності перед законом (ч. 2 ст. 318 ЦК України). З огляду на це, при наявності умов, визначених ст. 334 ЦК України, право власності може бути визнано за набувальною давністю на річ незалежно від права попереднього власника - держави України, яка в особі відповідного органу державної влади є окремим суб'єктом права власності з рівними правами.

Крім того, на відміну від набувальної давності, приватизація майна є похідним способом виникнення права власності, оскільки є результатом волевиявлення попереднього власника, а тому неможливість зміни правового режиму державного майна у інший спосіб як приватизація стосується саме відчуження, яке пов'язано з волевиявленням власника.

Виходячи з приписів ст. 334 ЦК України для набуття права власності за давності володіння необхідно дотриматись таких умов:

1. Фактично володіти річчю слід добросовісно, тобто володіння річчю має бути правомірним.

2. Володіння має бути без титульним.

3. Добросовісне володіння має бути відкритим, а володілець має ставитись до речі як до своєї - підтримувати її в належному стані, користуватися нею.

4. Володіння має бути безперервним, проте особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

5. Дотримання строку спливу набувальної давності.

Вирішаючи питання щодо наявності вищезазначених обставин суд виходить з наступного.

Порядок управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, врегульовано однойменним Положенням, затвердженим спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999, № 908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі".

Способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначені п. 1.4 вказаного Положення (в редакції на час корпоратизації), якими є:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Державної програми приватизації на 1999 рік, затвердженої Указом Президента України від 27.02.99 N 209/99, та інших нормативно-правових актів про приватизацію;

- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482;

- передача майна господарським товариствам на умовах договору схову.

Відповідно до п. 1.4.1 Положення при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п. 1.4.

Також пунктом 1.4.2 Положення передбачено, що при потребі обрання іншого з перерахованих способів управління державним майном та за умови відповідності обраного в даному разі способу чинному законодавству державні органи приватизації створюють Комісію, залучаючи фахівців відповідного органу приватизації, відповідного галузевого міністерства (іншого центрального органу виконавчої влади), органу місцевого самоврядування (місцевої державної адміністрації) та представників господарських товариств тощо. На підставі висновку Комісії видається наказ державного органу приватизації, яким визначається спосіб управління майном.

Для зняття з балансу господарських товариств майна, яке є державною власністю та не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, відповідним органом приватизації залучається уповноважений представник господарського товариства (п. 1.4.3 Положення).

Реалізацію цього Положення було покладено на Фонд державного майна України (п. 3 наказу від 19.05.1999, № 908/68).

Отже, саме Фонд державного майна України зобов'язаний був визначити спосіб управління та вчинити дії для зняття спірного майна з балансу. Вчинення вказаних дій свідчили б про те, що відповідач знав і повинен був знати про те, що володіє чужою річчю.

Дії Фондом державного майна України були тільки вчинені після прийняття 18.10.2011 спільного наказу з Адміністрацією державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 1497/283, тобто практично через 12 років після створення ВАТ "Уктелеком". До цього часу спосіб управління спірним майном, у тому числі і передбачений п 1.4.2 Положення, як на це посилається відповідач-1, Фондом державного майна України не визначений.

Крім того, добросовісність володіння виникає в тому випадку, коли володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю. При цьому, враховуючи ту обставину, що спірна будівля не увійшла до статутного фонду товариства позивача, а лише залишилась на його балансі, судом встановлено, що позивач не був обізнаний про знаходження майна у власності держави, а отже володіння, з урахуванням зазначених обставин, є добросовісним.

В свою чергу, наявні у справі докази свідчать про те, що позивач володів добросовісно, відкрито і ставився до речі як до своєї.

Зокрема, 11.10.2001 р. комісією у складі заступника голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, заступника директора комунального підприємства житлового господарства, архітектора Радянського району, спеціаліста санепідемстанції, інспектора пожежного нагляду, інженера комунального підприємства житлового господарства та депутата районної ради складено акт № 56 обстеження технічного стану житлового будинку (житлового приміщення) з метою встановлення його відповідності санітарним та технічним нормам. У даному акті комісія дійшла висновків про те, що будинок № 5 "Б" по вул. І.Шевцова, який належить ВАТ "Укртелеком", не відповідає санітарним нормам і технічним вимогам - непридатний для проживання.

Акт комісії № 56 від 11.10.2011 було затверджено розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації від 14.12.2001 № 246 "Про визнання жилого будинку № 5 під літ. "Б" по вул. І.Шевцова непридатним для проживання".

Даним розпорядженням не лише визнано будинок № 5 під літ. "Б" по вул. Шевцова непридатним для проживання, а й вирішено просити Київську міську державну адміністрацію перевести даний жилий будинок у нежилий.

Відповідно до даних інвентарної картки основних засобів ВАТ "Укртелеком" станом на 28.02.2002. залишкова балансова вартість будинку гуртожитку по пул. Шевцова, 5, інвентарний № 05541-01, складала 535702,55 грн..

29.04.2002 між Головним управлінням економіки Київської міської державної адміністрації та ВАТ "Укртелеком" було укладено договір № 786-09/113 про пайову участь власника (ВАТ "Укртелеком") у створені інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (шляхом пайового внеску у розмірі 98260,00 грн.) у зв'язку з переведенням з житлового до нежитлового фонду будинку № 5 (літера Б) вул. Шевцова у Шевченківському районі м. Києва з подальшим використанням як довідково-інформаційний цех міста (служба - 09).

ВАТ "Укртелеком" виконано умови договору № 786-09/113 щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста, у зв'язку з переведенням з житлового до нежитлового фонду будинку № 5 (літера Б) по вул. Шевцова у Шевченківському районі м. Києва з подальшим використанням як довідково-інформаційний цех міста служба - 09), про що свідчить відповідна довідка Головного управління економіки КМДА від 08.05.2002 № 049-05/1818.

Розпорядженням КМДА від 31.07.2002 № 1531 "Про переведення жилого будинку (гуртожитку) № 5-Б на вул. І Шевцова у нежилий", прийнятим за результатами розгляду звернення власника ВАТ "Укртелеком", вирішено визнати непридатним для проживання жилий будинок (гуртожиток) № 5-Б на вул. І Шевцова, перевести в нежилий.

Вищевказані обставини свідчать про відкрите володіння позивачем будинком (гуртожиток) № 5-Б на вул. І Шевцова і ставлення до нього як до свої речі.

З жовтня 2001 року по грудень 2002 року за замовленням ВАТ "Укртелеком" відбувався ремонт даної будівлі, за результатами якого 25.12.2002 складено акт комісії про готовність закінченого ремонтом об'єкта. Відповідно до п. 5 акту вартість виконаних робіт склала 306 9000,00 грн.. Таким чином, у результаті проведених ремонтних робіт балансова вартість даного будинку суттєво збільшилась, про що свідчать інвентарні картки ОЗ по об'єкту, інвентарний номер № 05541-01, від 28.02.2002 р. та від 11.10.2002 р., акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.09.2002 р. та акт комісії про готовність закінченого ремонтом об'єкта від 25.12.2002 р..

Також, про суттєве збільшення вартості даного будинку свідчить і інвентарна картка обліку основних засобів, з якої вбачається, що балансова вартість даного об'єкта станом на 25.12.2002 , враховуючи акт від 25.12.2002 , склала 3720063, 35 грн..

Також позивач, ніс тягар утримання майна, що є обов'язком власника майна. Про це свідчать договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8624042 від 01.10.2003 , договір з водопостачання та приймання стічних вод № 10448/5-01\808-36 від 10.04.2012, оплата електроенергії, оплата послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів за договором № 1/11/18-36 від 01.01.2011 .

Оцінюючи правомірність володіння майном суд виходить з приписів ст. 397 ЦК України, відповідно до яких фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Щодо безтитульності володіння ПАТ «Укртелеком» спірною будівлею. Наказом Держкомзв'язку та інформатизації України від 27.12.1999р. № 155 створено ВАТ «Укртелеком» на базі цілісного майнового комплексу УДПЕЗ «Укртелеком» та затверджено Статут ВАТ «Укртелеком». 05.01.2000 зареєстровано ВАТ «Укртелеком» та його Статут. Після державної реєстрації ВАТ «Укртелеком» Товариство втратило статус державного підприємства.

На момент корпоратизації УДПЕЗ «Укртелеком» та реєстрації ВАТ «Укртелеком» законодавчими актами, які регулювали питання щодо володіння, користування та розпорядження майном були Закон України «Про власність» в редакції від 28.02.1995 та Цивільний кодекс Української РСР в редакції від 08.10.1999.

Статтею 2 Закону України «Про власність» визначено форми власності, які існують в Україні: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Статтею 37 Закону України «Про власність» визначено що майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Законом України «Про власність» передбачено що державне майно закріплюється на праві повного господарського відання саме за державними підприємствами.

Аналогічні положення містяться і у ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні» в редакції від 07.01.1999, яка діяла на момент корпоратизації УДПЕЗ «Укртелеком» і створення ВАТ «Укртелеком».

З моменту створення та реєстрації ВАТ «Укртелеком» втратило статус державного підприємства, а тому ВАТ «Укртелеком» не могло володіти державним майном на праві повного господарського відання, оскільки це не передбачено законодавством України, діючим на момент корпоратизації. Закріплення державного майна на праві господарського відання передбачено лише відносно державних підприємств.

У зв'язку з цим є хибними твердження відповідача про те, що майно продовжувало перебувати у ВАТ «Укртелеком» на праві повного господарського відання.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який включає: право володіння, право користування та право розпоряджання своїм майном.

Вищий господарський суд України вказує на необхідність з'ясування наявності саме безтитульного володіння.

Законодавством України не визначено, що є титульним володінням. Однак, виходячи з існуючої судової практики під титульністю володіння суди розуміють перебування речі у особи на певному праві (наявність правових підстав для володіння річчю).

Враховуючи, що ВАТ «Укртелеком» з моменту державної реєстрації (05.01.2000р.) втратило статус державного підприємства, передача державного майна на праві повного господарського відання юридичним особам іншої організаційно-правової форми ніж «державне підприємство» законодавством не допускалось, як і автоматичність переходу даного права, враховуючи, що спірна будівля після корпоратизації не передавалась товариству в оренду, на схов чи в будь-яке інше володіння, не укладались договори щодо володіння позивачем спірною будівлею, відповідачами не приймалось рішення щодо передачі даної будівлі позивачу, - володіння даною будівлею ПАТ «Укртелеком» є безтитульним. Сам лишень факт подальшого (після корпоратизації) перебування будівлі на балансі ВАТ «Укртелеком» та у подальшому ПАТ «Укртелеком» не свідчить про титульність (наявність правових підстав) володіння даним майном, оскільки баланс є формою обліку майна, який ведеться самим підприємством, а не правовстановлюючим документом.

Щодо добросовісності володіння позивачем спірним майном. Як зазначає Вищий господарський суд України у своїй постанові від 28.08.2014 дане майно не увійшло до статутного фонду товариства, а лише залишилось на його балансі у зв'язку з цим судам необхідно встановити чи був позивач обізнаний про те, що дане майно не є його власністю.

Як зазначено вище після корпоратизації спірна будівля продовжувала перебувати на балансі Товариства.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 15.07.1993 «Про корпоратизацію підприємств» корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

Згідно ст. 25 Закону України «Про власність», який діяв на момент корпоратизації, об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом. Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації, державні органи, працівники даного товариства, а також інші громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими актами України або статутом товариства. Державне підприємство за спільним рішенням трудового колективу і уповноваженого на те державного органу може бути перетворено в акціонерне товариство шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства. Кошти, одержані від продажу акцій, після покриття боргів державного підприємства надходять у відповідний бюджет.

Статтею 21 Закону України «Про власність» визначено, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства увласність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Під час проведення корпоратизації УДПЕЗ «Укртелеком» комісією з корпоратизації приймались різні рішення відносно спірної будівлі, зокрема Протоколом № 5 засідання комісії з корпоратизації УДПЕЗ «Укртелеком» від 23.09.1999 було затверджено перелік об'єктів соціальної інфраструктури, які включаються до статутного фонду Укртелекому, серед яких була і спірна будівля навпроти якої як пропозиція для подальшого використання було зазначено «перепрофілювати під виробничі приміщення».

Згідно наказу Держкомзв'язку та інформатизації України від 27.12.1999 № 155 ВАТ «Укртелеком» створене на базі цілісного майнового комплексу УДПЕЗ «Укртелеком». Як випливає з матеріалів судової справи, спірна будівля була складовою частиною цілісного майнового комплексу УДПЕЗ «Укртелеком».

Згідно п. 3.4. Статуту ВАТ «Укртелеком», який затверджено наказом Держкомзв'язку та інформатизації України від 27.12.1999р. № 155, майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.

Починаючи з моменту корпоратизації Товариство вступало у відносини з державними органами, юридичними особами, державними установами щодо спірної будівлі і завжди в таких правовідносинах Товариство діяло як власник майна і вважало себе власником даного майна.

Про це свідчать наявні в матеріалах справи документи:

- Акт № 56 від 11.10.2001 обстеження технічного стану житлового будинку (житлового приміщення) з метою встановлення його відповідності санітарним та технічним нормам, складений Комісією у складі заступника голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, заступника директора Комунального підприємства житлового господарства, архітектора радянського району, спеціаліста санепідемстанці, інспектора пожежного нагляду, інженера Комунального підприємства житлового господарства та депутата районної ради;

- Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 14.12.2001 № 246 «Про визнання житлового будинку № 5 під літ. «Б» по вул. Шевцова непридатним для проживання»;

- Договір № 786-09/113 від 29.04.2002, укладений між Головним управлінням економіки КМДА та ВАТ «Укртелеком»;

- Довідка Головного управління економіки КМДА від 08.05.2002 №049- 05/1818;

- Розпорядження КМДА від 31.07.2002 № 1531 «Про переведення жилого будинку (гуртожитку) № 5-Б на вул. І. Шевцова у нежилий»;

- Документи щодо ремонтних робіт проведених товариством з залученням інших юридичних осіб;

- Договори на тепло-, електро-, водопостачання та водовідведення, укладені з комунальними підприємствами м. Києва.

Окрім того, 02.08.2001 року, тобто через півтора року після корпоратизації УДПЕЗ «Укртелеком» і створення ВАТ «Укртелеком» КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», органом, який здійснював на той час державну реєстрацію та облік прав власності, було видано: «Справку о техническом состоянии и проценте износа домов...» по 4-х поверховому будинку № 5 літера Б по вул. І. Шевцова в якій у розділі «Кому пренадлежит дом» вказав, що дана будівля належить ВАТ «Укртелеком».

Отже, навіть згідно інформації БТІ, яке законодавчо на той час було уповноважене здійснювати реєстрацію та облік прав власності, спірна будівля перебувала у власності ВАТ «Укртелеком».

У період з 05.01.2000 по вересень-жовтень 2011 року ані відповідачами, ані іншими державними органами не вчинялись жодні дії щодо виявлення та витребування даного майна та не пред'являлись жодні вимоги до Товариства. Також відповідачами не вживались жодні заходи щодо управління спірною будівлею та не пред'являлись претензії до позивача.

Лишень в кінці 2011 року (після сплину більш як 10-ти років володіння спірною будівлею ВАТ «Укртелеком») відповідачі звернулись до Товариства щодо проведення інвентаризації майна в ході якої у 2012 року і було виявлено, що спірна будівля не включена до статутного фонду Товариства.

Таким чином, усе вищевикладене свідчить про добросовісний характер володіння Товариством спірною будівлею після корпоратизації.

Дане володіння позивачем майном не було засновано на жодному титулі. При цьому суд вважає безпідставними твердження, що спірне майно після корпоратизації було передано позивачу у повне господарське відання.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 136 ГК України). Як зазначено вище, виключні способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначені вищенаведеним Положенням, серед яких відсутній такий спосіб управління як господарське відання. Попри це, суду не подано доказів наявності відповідного закріплення Фондом державного майна України будівлі за позивачем на праві господарського відання.

Володіння спірним майном на даний час є безперервним. Зокрема, загальними зборами акціонерів ВАТ "Укртелеком" від 14.06.2011 р. (протокол № 8) вирішено з метою приведення діяльності товариства у відповідність до положень Закону України "Про акціонерні товариства" змінити найменування товариства з відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на публічне акціонерне товариство "Укртелеком".

Відповідні зміни до статуту Товариства були зареєстровані 17.06.2011 р. та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, десятирічний строк, визначений ст. 344 ЦК України, підлягає обчисленню з 01.01.2004 р..

Отже, на момент вчинення Фондом державного майна України дій щодо виявлення майна (наказ № 1497/283 від 18.10.2011 р.) ПАТ "Укртелеком" понад 10 років безперервно відкрито добросовісно володів і на даний час володіє даною будівлею, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для визнання права власності на будівлю № 5 літ. "Б" по вул. І Шевцова у м. Києві за набувальною давністю.

Законом України "Про Фонд державного майна України" встановлено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (ст. 1 Закону).

Статтею 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що до основних завдань Фонду державного майна України належить, зокрема: реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами.

До повноважень Фонду державного майна України у сфері приватизації державного майна належать: представлення відповідно до законодавства інтересів України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна; прийняття рішення про подальше використання державного майна крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації; підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) у порядку, встановленому законодавством; проводить інвентаризацію, оцінку цілісних (єдиних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що передаються в оренду Фондом державного майна України, а також нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації).

З огляду на це саме Фонд державно майна України є відповідачем за пред'явленими вимогами.

Дана позиція суду кореспондується з позицією Вищого господарського суду України у справі № 32/536-56/251 (постанова від 20.03.2013 р.).

У зв'язку з цим позов до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації пред'явлено не обґрунтовано.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на Фонд державного майна України.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 32, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов до Фонду державного майна України задовольнити повністю.

Визнати за публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код 21560766) право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. І. Шевцова, буд. 5 літ. "Б".

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд.18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код 21560766) 51799,25 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 27.10.2014

Суддя М.О. Лиськов