Ухвала суду № 4107479, 20.05.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції - Ушаков Т.С.

суддя - доповідач - Геращенко І.В.

Донецький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем України

 « 20 » травня 2009 року справа № 2а-6344/09

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.  

суддів Арабей Т.Г., Яманко В.Г.

при секретарі судового засідання  Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача  - Алімова Ю.І. - довір. від 13.05.2009 року № 916

від відповідача  - Вербицька В.О. - довір. від 08.08.2008 року № 16427/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 30.01.2009 року

у справі  № 2а-6344/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський гофротарний комбінат”

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про  скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганський гофротарний комбінат” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.11.2008 року № 00005808011/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 428266 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 року у справі № 2а-6344/09 (суддя Ушаков Т.С.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Вказує на правомірність висновку, що вказані в акті перевірки, про порушення позивачем вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, тому податкове повідомлення - рішення, яке оспорювалось, прийняте правомірно та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

В основу повідомлення - рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 14.11.2008 року № 793/08-1/30642763 про результати планової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року.

Під час перевірки встановлене, зокрема, порушення вимог п.п. 7.6.3, п.п. 7.6.4 п. 7.6, п.п. 7.9.3 п.7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижений податок на прибуток в сумі 275873 грн.

В акті перевірки податковим органом зроблений висновок про порушення вимог законодавства при купівлі - продажу простих векселів емітента АТЗТ “Укртехнобуд” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, що є порушенням вимог п.п.7.6.3, п.п.7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як зазначено в акті перевірки, оскільки емітент цінних паперів - АТЗТ «Укртехнобуд» не здійснював емісію вказаних цінних паперів, товариством не додержані вимоги частин 1, 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин щодо доручення та купівлі-продажу векселів укладений із ТОВ «Вексельно-фондовий центр «Меркурій» є нікчемним.

Факт нездійснення емісії цінних паперів (векселів) АТЗТ «Укртехнобуд» встановлений податковим органом з пояснень посадових осіб АТЗТ «Укртехнобуд», даних перевірки, за результатами якої складений акт від 06.08.2008 року № 37/35-2/24312106 та листа ДПА у Донецькій області від 05.06.2008 року № 9922/35/21-2.

Підставою для висновку про порушення товариством норм п.п. 7.9.3. п. 7.9. статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” став факт віднесення до складу валових витрат товариства відсотків за облігаціями власної емісії помісячно, а не після відповідного процентного періоду, який дорівнює не одному, а трьом місяцям.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

В апеляційній скарзі відповідач вважає підставою для скасування постанови лише неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування“ на платників податку покладена відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів і додержання законів про оподаткування.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції стосовно інших суб'єктів щодо контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері оподаткування.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що приймаючи податкове повідомлення - рішення, яке оспорювалось, відповідач діяв не у спосіб та з перевищенням повноважень, визначених чинним законодавством України.

Порядок визначення об'єкту оподаткування , ставки та механізм сплати податку на прибуток встановлений Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Колегія суддів вважає необгрунтованним довід податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.6.3, п.п.7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій із цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Згідно п.п. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Підпункт 7.6.3. пункту 7.6. статті 7 Закону визначає, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Підпункт 7.6.4. пункту 7.6. статті 7 Закону визначає, що під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Згідно п. 1.31 Закону продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також; операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

При укладенні позивачем угод доручення та купівлі-продажу векселів фактично здійснювався перехід права власності на вказаній цінні папери, що підтверджується договором, актом приймання-передачі цінних паперів.

Відповідно до ст. 194 Цивільного Кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення.

Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведений у ст. 1, а простого - у ст. 75 "Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказний та простий вексель.

З аналізу ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого Закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого Закону

Згідно ст. 75 Уніфікованого Закону простий вексель містить:

назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

зазначення строку платежу;

зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

зазначення дати і місця складання простого векселя;

підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Стаття 76 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі зазначає, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.

Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Товариство при укладенні договорів доручення та купівлі-продажу із ТОВ «Вексельно-фондовий центр «Меркурій» здійснило перевірку всіх визначених реквізитів придбаних у власність векселів АТЗТ «Укртехнобуд» на яких визначені всі необхідні данні та відомості.

Згідно ст. 16, 77 Уніфікованого Закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. При цьому закреслені індосаменти вважаються ненаписаними.

Векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених гл. 50 ЦК України, зокрема шляхом передання відступного за згодою між вексельними кредитором і боржником, зарахування зустрічної грошової вимоги.

Таким чином, такі способи припинення вексельного зобов'язання породжують ті самі наслідки, що й оплата за векселем.

Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, не заперечується відповідачем, на час здійснення перевірки цих право власності на цінні папери передано іншій особі.

Згідно ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права.

Обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

Особливості обліку та переходу права власності на цінні папери встановлюються законом.

Як свідчать матеріали справи, цінні папери відповідають вимогам чинного законодавства України про обіг векселів в Україні, операції з їх купівлі - продажу відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку в повному обсязі, тому висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.6.3 та п.п. 7.6.4 п. 7.6. статті 7 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” не ґрунтується на вимогах чинного законодавства

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази визнання правочину недійсним у встановленому Законом порядку або виключення АТЗА “Укртехнобуд” з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій.

Відносно зазначених порушень податкового законодавства при нарахуванні відсотків за облігаціями власної емісії за 2 - 4 квартал 2006 року та І квартал 2007 року, колегія суддів враховує наступне.

Згідно п.п. 7.9.3 п. 7.9 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.

Листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.10.1999р. № 06-10/699 "Про оподаткування боргових цінних паперів щодо надання роз'яснення про застосування окремих норм Закону України "Про внесення змін в деякі закони України з метою стимулювання інвестиційної діяльності" від 15.07.99 р. N 977-XIV" визначено, що Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, із врахуванням змін від 15.07.99 р. N 977-ХІУ, окремі правила по веденню податкового обліку операцій за борговими цінними паперами із обмеженими строками дії не визначені.

Вказаний Комітет вважає, що датою збільшення валового доходу платника податку на суму належних йому процентів за придбані їм боргові цінні папери із обмеженими строками дії слід вважати дату, яка приходиться на податковий період, в строк дії якого були отримані або повинні бути отримані ним визначені проценти.

Відповідно до пункту 1.10. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” проценти - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про іпотечні облігації" виконання зобов'язань за іпотечними облігаціями здійснюється в порядку та у строки, визначені в їх проспекті емісії, а для структурованих іпотечних облігацій - також у договорі про управління іпотечним покриттям.

Емітент може за власною ініціативою здійснити дострокове погашення іпотечних облігацій виключно у разі, якщо це передбачено у проспекті емісії.

Стаття 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлює, що Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

Стаття 8 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлює, що реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Згідно п. 1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до п.п. 1.11.3 п.1.11 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для відображення у податковому обліку операцій з облігаціями, слід визначити що податковим кредитом під цінні папери, що засвідчують відносини позики, розуміються кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій.

Згідно п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які проценти за торговими зобов'язаннями відносяться на валові витрати по факту нарахування або по факту виплати протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Так, відповідно до Інформації про випуск облігацій позивача, ним у 2005 році було випущено облігацій у без документальної формі на загальну суму - 3 000 000,00 грн. у кількості З 000 штук серії А за номерами 0001 - 3000 та із терміном обігу - по 31 липня 2008 року (пункт № 11 Інформації)

Датою початку продажу облігацій встановлено із 12.08.2005 по 31.12.2005 року, через повноважного торговця цінними паперами - ТОВ «Східно-промисловий комерційний банк».

Порядок виплати процентів за облігаціями власної емісії обумовлено у п. 13 Інформації про випуск облігацій, де визначено, що виплата процентного доходу за облігаціями відбуватиметься через повноважного Платіжного агента - ТОВ «Східно-промисловий комерційний банк» шляхом здійснення позивачем виплат процентів у наступні строки (з урахуванням періоду податкової перевірки) за третій процентний період - до 02.05.2006 року; за четвертий процентний період - до 31.07.2006 року; за п'ятий процентний період - до 31.10.2006 року; за шостий процентний період - до 31.01.2007 року.

Судом встановленого позивач надав до суду зведену таблицю та платіжні доручення, згідно яких дійсно підтверджено, що ним сплачувалися у встановлені строки суми процентів за облігаціями власної емісії, а саме - у строк до 02.05.2006 року сума процентів в розмірі - 166 050, 00 грн. (платіжне доручення № 1584 від 19.04.2006 року) та яка була щомісячно віднесена до валових витрат із розбивкою на три місяці; у строк до 31.07.2006 року сума процентів в розмірі -171 660, 00 грн. (платіжне доручення № 2057 від 27.07.2006 року) та яка була щомісячно віднесена до валових витрат із розбивкою на три місяці ( травень - липень 2006 року); у строк до 30.10.2006 року сума процентів в розмірі - 171 660, 00 грн. (платіжне доручення № 2511 від 25.10.2006 року) та яка була щомісячно віднесена до валових витрат із розбивкою на три місяці ( серпень - жовтень 2006 року); у строк до 31.01.2007 року сума процентів в розмірі - 171 660, 00 грн. (платіжне доручення № 40 від 30.01.2007 року) та яка була щомісячно віднесена до валових витрат із розбивкою на три місяці ( листопад - грудень 2006 року). Подальшої сплати процентів за облігаціями власної емісії не відбувалось у зв'язку з достроковим їх погашенням.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства під час формування оподатковуваного прибутку по зазначеним господарським операціям відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова окружного адміністративного суду прийнята при повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, висновки суду відповідають обставинам справи, тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 99, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :   

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 року у справі № 2а-6344/09 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 року у справі № 2а-6344/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський гофротарний комбінат” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

У судовому засіданні 20.05.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 25.05.2009 року.

Головуючий суддя І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей В.Г.Яманко

з оригіналом згідно

головуючий суддя І.В.Геращенко