Ухвала суду № 41073731, 21.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р. Справа № 876/9104/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова на постанову Залізничного районного суду міста Львова від 07 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як реабілітованому, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова, яким просив зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати на його користь надбавку до пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2012 року.

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 08 жовтня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова нараховувати та виплачувати на його користь надбавку до пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2012 року до 03.04.2012 року залишено без розгляду відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України в зв'язку з пропуском позивачем без поважних причин строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами за вказаний період.

Зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржена і відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили.

Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 07 травня 2013 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з 04.04.2012 року відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з 04.04.2012 року відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих ним сум підвищення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.

Постанова мотивована тим, що спірне підвищення до пенсії в 2012 році відповідач безпідставно нараховував і виплачував у розмірі, меншому, ніж визначений п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому дій відповідача в цій частині є протиправними. Також суд зазначив, що на час розгляду справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Суд відхилив посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування спірних виплат як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акта на виконання вимог ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати розмір спірної надбавки до пенсії за відсутності поняття мінімальної пенсії за віком як розрахункової величини. Також апелянт зазначає, що відсутнє бюджетне фінансування спірних соціальних виплат, передбачених зазначеним Законом. Крім того, державні соціальні стандарти можуть бути визначені актами Кабінету міністрів України, а тому підвищення до пенсії правомірно виплачується позивачу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654, а саме у розмірі 43,52 грн.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 цього Кодексу розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазнав політичних репресій, а саме у 1951 році був примусово виселений до родини, яка з 1950 року перебувала на спецпоселеннях в Хабаровському Краї РСФСР.

Факт репресій встановлено рішенням Пустомитівської районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 19.11.2001 року № 8.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» позивач був реабілітований з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про реабілітацію від 28.10.2009 року № 74/09-4, виданою Комісією Львівської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова та отримує підвищення до пенсії як примусово переселений член сім'ї реабілітованих у розмірі 42,53 грн. на місяць відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Проте відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного Закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Однак всупереч вимогам наведених норм відповідач, як зазначено вище, не здійснював виплати позивачу даного підвищення у розмірі, передбаченому Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року.

Крім того, за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 04.04.2012 року, з урахуванням виплачених сум.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих виплат.

Так само, не мають строку та обмеження в часі передбачені законодавством надбавки, підвищення чи інші доплати до пенсії, в тому числі підвищення до пенсії, встановлене п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а її нарахування і виплату органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати в розмірі, передбаченому цією нормою, до настання обставин, з якими законодавство пов'язує зміну або припинення порядку та/чи розміру таких виплат.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Залізничного районного суду міста Львова від 07 травня 2013 року у справі № 1309/8371/12 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як реабілітованому - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький