Ухвала суду № 41071217, 09.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 р. Справа № 178803/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Чубак Н. В.

представника позивача Талалаєвої Н. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року по справі №2а - 4849/12/1370 за адміністративним позовом Приватного проектно - будівельного підприємства «ЛВ - Арка» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Приватне проектно - будівельне підприємство «ЛВ - Арка» звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05 квітня 2012 року №0000952321 та №0000962321.

Позовні вимоги мотивує тим, що підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень були висновки перевірки, які не грунтуються на нормах податкового законодавства. Зокрема, відповідач в ході перевірки прийшов до висновку, що господарські операції позивача із контрагентами ПП «МКМ - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» та ТОВ «Промтехметал» фактично не відбувалися, внаслідок чого позивачем було завищено податковий кредит та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а також внаслідок завищення валових витрат занижено до сплати податок на прибуток. Разом з цим позивачем до перевірки представлено первинні документи, які містять усі реквізити та інформацію і відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є достатньою підставою для віднесення сум до валових витрат в межах господарської діяльності та для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, згідно змісту яких в ході проведеної перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із ПП «МКМ - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Промтехметал» фактично не відбувалися, оскільки в діяльності цих контрагентів вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Вказані контрагенти відсутні за місцем реєстрації, а також у них відсутні засоби та ресурси для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із поставками товарів. Крім цього, у позивача відсутні товаро - транспортні накладні на товар, що був предметом договорів. Тому і фінансово - господарські взаємовідносини позивача з цими контрагентами є фіктивними правочинами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 05 квітня 2012 року №0000962321 та №0000952321.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході проведених перевірок контрагентів позивача було встановлено, що для здійснення господарської діяльності у вказаних суб'єктів господарювання відсутні виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, що унеможливлює здійснення ними господарської діяльності. Крім цього, контрагенти позивача відсутні за юридичною адресою. Вказані обставини були встановлені в ході перевірки і свідчать про неможливість контрагентами позивача проводити господарську діяльність пов'язану із здійсненням поставок товарів та послуг. Проте суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, що у свою чергу, як вважає відповідач, призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), підтримав викладені на обґрунтування апеляційної скарги доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції із зазначених підстав підлягає скасуванню.

Крім цього, представник відповідача представила апеляційному суду копії постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07 липня 2014 року і посилається на вказані документи, як на докази, що підтверджують доводи апеляційної скарги. При цьому представник відповідача зазначає, що вищевказаною постановою визнано законність проведення податковим органом перевірки ТзОВ «МКМ - Сервіс». Також, зазначеним вироком встановлено вчинення дій по фіктивному підприємництву з використанням ТОВ «Промтехметал» як суб'єкта підприємництва.

Представник позивач не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що відповідачем не наведено обставин, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем представлено первинні документи, які документально підтверджують поставку товару позивачу та використання отриманого товару у власній господарській діяльності (для виробництва продукції). Крім цього контрагент позивача взятий на податковий облік і зареєстрований платником податку на додану вартість. Представлені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а надані відповідачем докази в підтвердження його доводів про нереальність господарських операцій, судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки ці докази не підтверджують позиції податкового органу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач - Приватне проектно - будівельне підприємство «ЛВ - Арка» 07 лютого 1994 року зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської Ради народних депутатів, а також взято на облік в органах державної податкової служби та є платником податку на додану вартість. Видами діяльності позивача є, зокрема: будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво інших споруд та діяльність у сфері архітектури. Зазначені обставини підтверджуються Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А 01 №203687 від 21 грудня 2007 року, Довідкою АА №569196 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 10 квітня 2012 року, Свідоцтвом №17853760 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №330564 від 09 січня 2004 року та Довідкою про взяття на облік платника податків від 06 квітня 2012 року №334. Також, на підставі рішення від 26 серпня 2010 року за №20 - Л позивачу видано Ліцензію Серії АВ №555230 на заняття господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури.

Також судом встановлено, що 01 вересня 2010 року позивачем, як Покупцем, укладено із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», як Постачальником, договір №0109, згідно умов якого постачальник зобов'язувався постачати та передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар згідно накладних і в терміни, що передбачені договором. На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору позивачем представлено: видаткові накладні від №РН - 9 - 03009, №РН - 9 - 03006, №РН - 9 - 03008, № РН-9-03007 від 03 вересня 2010 року; №РН - 9 - 07003 від 07 вересня 2010 року; №РН - 9 - 06007, №РН - 9 - 06005, №РН - 9 - 0600 від 06 вересня 2010 року та податкові накладні: №9030000009, №9030000006, №9030000008, №9030000007 від 03 вересня 2010 року, №9070000004 від 07 вересня 2010 року, №9060000005, №9060000003, №9060000004 від 06 вересня 2010 року. Позивачем проведено розрахунок за поставлений товар у повному обсязі згідно платіжного доручення №258 від 27 жовтня 2010 року.

Позивачем, як Одержувачем, 01 жовтня 2010 року укладено із ПП «МКМ - Сервіс», як Постачальником, договір № 0110/1, згідно умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність позивача будівельні матеріали, за які позивач зобов'язувався оплатити.

Позивачем на виконання умов цього договору представлено виписані ПП «МКМ - Сервіс»: видаткові накладні №РН - 12 - 0158, №РН - 12 - 0160, №РН - 12 - 0156, №РН - 12 - 0159, №РН - 12 - 0164, №РН - 12 - 0161, №РН - 12 - 0162, №РН - 12 - 0155, №РН - 12 - 0157 від 01 грудня 2010 року та податкові накладні №1201000055, №1201000057, №1201000053, №1201000056, №1201000060, №1201000058, №1201000059, №1201000052, №1201000054 від 01 грудня 2010 року. Крім цього, позивачем представлено платіжні доручення №22 від 25 лютого 2011 року, №13 від 16 березня 2011 року, №14 від 29 березня 2011 року, №38 від 01 квітня 2011 року, які підтверджують розрахунки позивача із постачальником.

Також позивачем, як Покупцем 01 лютого 2011 року укладено договір №0102/1 із ТОВ «Промтехметал», як Продавцем, згідно якого продавець зобов'язувався передати покупцю будівельні матеріали, а покупець у свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Позивачем на підтвердження виконання вказаного договору представлено: видаткові накладні №РН - 00120 від 01 лютого 2011 року; №РН - 00139, №РН - 00137, №РН - 00138, №РН - 00137, №РН - 00140, №РН - 00141, №РН - 00142 від 22 лютого 2011 року; податкові накладні №133, № 131, № 132, №134, № 135, №130, №14 від 28 лютого 2011 року, а також платіжне дорученням №37 від 01 квітня 2011 року про оплату поставленого товару.

Відповідачем із 13 по 15 лютого 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку Приватного проектно - будівельного підприємства «ЛВ - Арка» (позивача) з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово - господарських взаєморозрахунків з ПП «МКМ - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за період із 01 липня по 31 грудня 2010 року та із ТзОВ «Промтехметал» за період із 01 січня по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки 20 березня 2012 року складено Акт перевірки №14/23 - 209/20797182, у якому викладено суть виявлених в ході перевірки порушень. Зокрема, як зазначено в акті, перевіркою встановлено порушення: п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення податкового кредиту та заниження у зв'язку з цим податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 91 355 гривень 10 коп. по операціях, що фактично не відбулись в межах господарської діяльності підприємства по взаєморозрахунках із ПП «МКМ - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Промтехметал»; п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України внаслідок завищення валових витрат по взаєморозрахунках із ПП «МКМ - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Промтехметал» на загальну суму 456 776 гривень по операціях, що фактично не відбулись в межах господарської діяльності підприємства, що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 114 194 гривні.

На підставі висновків перевірки відповідачем 05 квітня 2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000952321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 136 775 гривень, з яких на 114 194 гривні - за основним платежем та на 22 581 гривню - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000962321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 109 420 гривень, з яких на 91 355 гривень - за основним платежем та на 18 065 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для вищевказаних висновків були дані, наявні у матеріалах перевірок контрагентів позивача, а саме: в акті позапланової невиїзної перевірки ПП «МКМ - Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період із 01 квітня 2008 року по 16 червня 2011 року №1649/23 - 209/35383180 від 23 червня 2011 року; в акті позапланової невиїзної перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року №963/23 - 408/34558872 від 19 травня 2011 року; в акті про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Промтехметал» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий - травень 2011 року №4124/23 - 408/37398974 від 04 листопада 2011 року.

Згідно висновків цих перевірок у діяльності ПП «МКМ - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Промтехметал» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру. За наслідками таких перевірок податковим органом встановлено, що діяльність вказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля. Тому податковий орган прийшов до висновку, що фінансово - господарські взаємовідносини позивача із цими контрагентами є фіктивними, а правочини укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ними.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість, а також Податковим кодексом України.

У відповідності до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вказаних норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.14.1.181 ст. 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п. 201.6 ст. 201 ПК України).

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а також пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.201.10. Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В ціні придбаних товарів ППБП «ЛВ - Арка» сплатило своїм контрагентам податок на додану вартість, суми якого включило до складу податкового кредиту. Товар, що був предметом вищевказаних договорів використаний позивач у господарській діяльності, а витрати в межах господарських взаєморозрахунків між позивачем та контрагентами віднесено до сум валових витрат позивача.

Факти поставки та фактичного отримання товарів позивачем підтверджуються податковими та видатковими накладними, відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача, були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстрований як платники податку на додану вартість, здійснювали свою діяльність відповідно із законодавством, що підтверджується наявними у справі свідоцтвами про державну реєстрацію, свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість та довідками з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Правомірність включення ППБП «ЛВ-Арка»до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на виконання господарських зобов'язань із ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Промтехметал», та до складу валових витрат, як і факт реального здійснення сторонами господарського зобов'язання (отримання позивачем товарів), підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства (податкові та видаткові накладні), відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, а також фактами використання товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат, договорами підряду, договорами про закупівлю робіт за державні кошти, виписками по рахунку Підприємства, актами перерахунку Контрольно-ревізійного управління, актами обстеження Контрольно-ревізійним управлінням, що містяться в матеріалах справи.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти позову, положення Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що представлені позивачем первинні документи, а також обставини, які характеризують господарську діяльність позивача та його контрагентів підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентів і їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а тому підтверджують і правильність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо відсутності товарно - транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновку про помилковість висновку суду першої інстанції в оцінці доказів і, відповідно про незаконність та необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки товаро - транспортна накладна є однією із рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно - транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій і доводи апеляційної скарги з посиланням на висновки перевірки контрагентів позивача, так як будь - які порушення податкового чи іншого законодавства тягне негативні наслідки для цих суб'єктів господарювання і не впливає на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача.

Також, не можуть бути враховані встановлені вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07 липня 2014 року обставини щодо фіктивного підприємництва ТОВ «Промтехметал», так як таке фіктивне підприємництво мало місце протягом квітня - вересня 2011 року в той час як спірні господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом відбувалися протягом січня - березня 2011 року.

Крім цього постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року встановлено правомірність проведення перевірки податковим органом ТзОВ «МКМ - Сервіс» і не встановлено обставин, які б характеризували господарські правовідносини позивача з контрагентами. Слід звернути увагу і на те, що постанова винесена у справі за позовом ТзОВ «МКМ - Сервіс» в той час як контрагентом позивача було ПП «МКМ - Сервіс».

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних та обґрунтованих висновків, а оспорювані податкові повідомлення - рішення прийняті без дотримання та урахування принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року по справі №2а - 4849/12/1370 за адміністративним позовом Приватного проектно - будівельного підприємства «ЛВ - Арка» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу повному обсязі складено 14 жовтня 2014 року.