Ухвала суду № 41071043, 20.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/12596/13-ц 20.10.2014 20.10.2014 20.10.2014

Провадження №22-ц/784/2263/14 Головуюча суду 1 інстанції - Черенкова Н.П.

Категорія 43 Доповідач суду апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

20 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю:

- представника позивачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2014 року, ухвалене за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення,

встановила:

31 жовтня 2013 року ОСОБА_5 пред'явила до суду зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

Їй на праві приватної власності в порядку спадкування належить ціле домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідач, син колишнього власника спадкодавця ОСОБА_7, чинить їй перешкоди у користуванні житловим будинком, не надаючи доступу до нього.

Посилаючись на порушення права власності, позивачка просила вселити її до вказаного житлового будинку та зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у користуванні майном.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2014 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Ухвалено вселити ОСОБА_5 у вищезазначений житловий будинок. Відмовлено у задоволенні інших вимог.

ОСОБА_4 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_3, посилався на її необґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що її вимоги є обґрунтованими, оскільки вона, як власник домоволодіння, має право на користування та розпорядження своїм майном.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.391 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статті 150, 156 ЖК України передбачають, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці на праві приватної власності належить ціле домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 травня 2013 року (а.с.12-13).

У зазначеному будинку проживає відповідач разом з сім'єю (а.с.14).

Він чинить перешкоди позивачці у користуванні її будинком, що підтверджується змістами постанов про відмову у порушенні кримінальних справ та поясненнями свідка ОСОБА_8 (а.с.15-17, 81-82). Позивачка є власником будинку, а тому будь-які перешкоди у користуванні її власністю повинні бути усунуті.

Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про вселення до житлового будинку.

Посилання ОСОБА_4 про неправомірність набуття права власності позивачки на житловий будинок, є необґрунтованим, оскільки свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 16 травня 2013 року є чинним, а вимоги про його недійсність не є предметом спору у даній справі.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: