Постанова № 41070448, 23.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа № 5023/2953/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя

Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

апелянта - Кривошеєнко О.Ю. за довіреністю від 12.03.2014р.; Юрєва В.І. (рішення загальних зборів від 10.10.2011р.), Шумков В.Я. (за довіреністю від 09.01.2014р.)

позивача за первісним позовом - не з'явився;

відповідача за первісним позовом - Красніков П.І. за довіреністю від 19.03.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Житлового кооперативу "Простор-13", м. Харків (вх. №241Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2012р. у справі №5023/2953/12,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уртіка Діойса Плюс", м. Харків,

до Приватного підприємства "Уртіка Діойса", м. Харків,

про відшкодування шкоди, -

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Уртіка-Діойса", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уртіка Діойса Плюс", м. Харків,

про визнання права

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2012р. у справі №5023/2953/12 (суддя Жельне С.Ч.) у первісному позові ТОВ "Уртіка Діойса Плюс" про зобов'язання відповідача передати внесок до статутного фонду та стягнення шкоди відмовлено. Зустрічний позов ПП " Уртіка Діойса" задоволено. Визнано за ПП "Уртіка Діойса" право власності на магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу: №VII - торгівельний зал пл. 12,6 кв.м; №VIII - торгівельний зал пл. 14,1 кв.м; №IX - торгівельний зал пл. 13,7 кв.м; №XXIII - вхід в підвал пл. 4,5 кв.м; №XXIV - підсобне приміщення пл. 2,6 кв.м; №XXV - гардероб пл. 3,8 кв.м; №XXVI - санвузол пл. 1,4 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1 літ А-16.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що права та обов'язки щодо формування статутного капіталу товариства належить саме засновнику, а не підприємству (товариству), що ними засновано, а тому підстав для відшкодування шкоди у зв'язку з не переданням майна товариству немає. Щодо зустрічного позову рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, отже, зустрічні позовні вимоги щодо визнання права власності на вказані нежитлові приміщення - магазин визнано законними та обґрунтованими.

Житловий кооператив "Простор-13", особа, яка вважає, що вищезазначеним рішенням порушено її права та обов'язки, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2012 р. у справі № 5023/2953/12 скасувати в частині задоволення зустрічного позову ПП "Уртіка Діойса" та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ПП "Уртіка Діойса" відмовити, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірне приміщення - підвал по АДРЕСА_1 належить ЖК «Простор-13», та визнання права власності на це приміщення за ПП «Уртіка Діойса» є неправомірним та необґрунтованим та суперечить прийнятим судовим рішенням та правовстановлюючим документам.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. апеляційну скаргу Житлового кооперативу "Простор-13" прийнято до провадження.

В ході апеляційного провадження, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. провадження у справі №5023/2953/12 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №645/8633/13ц провадження №2/645/2345/13, яке розглядалося Фрунзенським районним судом м. Харкова.

Відповідач за первісним позовом, ПП "Уртіка Діойса", не погодившись із ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. не та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив вказану ухвалу скасувати.

23.04.2014р. Вищий господарський суд України прийняв постанову, якою касаційну скаргу ПП "Уртіка Діойса" задовольнив, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. у справі №5023/2953/12 скасував та справу передав до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду.

Відповідач за первісним позовом надав до суду відзив (вх. 1502 від 19.02.2014р.), в якому просить апеляційне провадження у справі №5023/2953/12 за апеляційною скаргою житлового кооперативу «Простор-13» припинити.

До Харківського апеляційного господарського суду апелянт надав клопотання (вх. 6329 від 06.08.2014р., вх. 7206 від 03.09.2014р., вх. 9125 від 17.10.2014р.) про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують доводи апеляційної скарги.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу (вх. 7202 від 03.09.2014р.) від відповідача за первісним позовом, в яких він підтримує свою позицію, викладену у відзиві, та зазначає, що спірні приміщення жодним чином не є допоміжними приміщеннями для експлуатації житлового будинку.

Представником відповідача за первісним позовом надано клопотання (вх. 9184 від 20.10.2014р.) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: постанову про закриття кримінального провадження від 04.09.2014р. та ухвалу Фрунзенського райсуду м. Харкова від 11.09.2014р.

У судовому засіданні 20.10.2014р. представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою припинити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У червні 2012 року ТОВ «Уртіка Діойса Плюс» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування поданого позову товариство посилається на те, що рішенням загальних зборів №2 приватного підприємства «Уртіка Діойса» від 01.06.2011р. вирішено прийняти ОСОБА_6 до складу власників вказаного підприємства, вирішено збільшити розмір статутного капіталу підприємства за рахунок її внеску у вигляді нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Передача вказаного майна здійснена 01.06.2011р. В підтвердження передання майна відповідачу було складено акт приймання-передачі від 01.06.2011р. майна до статутного капіталу приватного підприємства «Уртіка Діойса» (т. 1 а.с. 14).

У серпні 2012 року ПП «Уртіка Діойса» звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою про визнання за даним підприємством права власності на нежитлове приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до протоколу від 12.06.2012р. №1 загальних зборів засновників ТОВ «Уртіка Діойса Плюс» створено ТОВ «Уртіка Діойса Плюс», затверджено розмір статутного капіталу у сумі 1000,00 грн., встановлено, що ПП «Уртіка Діойса» належить частка у розмірі 1000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу ТОВ «Уртіка Діойса Плюс» (т. 1 а.с. 28-29).

Господарський суд Харківської області 11.09.2012р. виніс оскаржуване рішення, яким позов ТОВ «Уртіка Діойса Плюс» до ПП «Уртіка Діойса» про відшкодування шкоди відмовлено; зустрічний позов ПП «Уртіка Діойса» до ТОВ «Уртіка Діойса Плюс» про визнання права власності задоволено з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду частково погоджується з висновками суду першої інстанції та приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 цього ж Кодексу встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 ЦК України установлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Подання апеляційної скарги обумовлено необхідністю усунення невизначеності відносин права власності апелянта щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж подання апеляційної скарги є обставини, що підтверджують право власності апелянта на майно. Умовами задоволення апеляційної скарги про визнання права власності на майно є наявність у заявника апеляційної скарги доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 31.10.1979р. №662 житловий будинок АДРЕСА_1 корисною площею 3840 кв.м. передано на баланс ЖБК «Простор» (т. 2 а.с. 18-19).

Протоколом від 12.03.2004р. №1 зборів власників квартир будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 постановлено про перереєстрацію ЖБК «Простор» буд. 13 в ЖК «Простор-13» та затверджено статут ЖК «Простор-13». (т. 2 а.с. 33).

01.06.2003р. укладений договір оренди нежилого приміщення між ЖБК «Простор-13» та ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 36-37).

10.04.2008р. укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_7 (продавець) ОСОБА_9 (покупець) (т. 2 а.с. 84-85)

22.04.2008р. укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) (т. 1 а.с. 9).

23.04.2008р. укладений договір позички нерухомого майна між ОСОБА_6 (позичкодавець) та ОСОБА_7 (користувач), предметом якого є нежитлове приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 строком на два роки (т. 2 а.с. 88)

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2010р. у справі №42/291-10 (н.р. 40/71-09) за позовом ФОП ОСОБА_7 до Харківської міської ради за участю третьої особи ЖК «Простор-13» про визнання права власності відмовлено в задоволенні позовних вимог, постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі №42/291-10 від 29.11.2010р. апеляційну скаргу третьої особи задоволено частково, вищезазначене рішення скасоване та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (т. 2 а.с.77-83)

16.05.2012р. Фрунзенським районним судом прийнято рішення по справі №2/1873/2011 за позовом Шумкова В.Я., ЖК «Простор-13» до відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_6, ПП «Уртіка Діойса» та КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про анулювання правової реєстрації права власності на нежитлові приміщення, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщенням. Вказаним рішенням даний позов задоволено. Зобов'язано КП «Харківське МБТІ» анулювати правову реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, ХХІІІ, XXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, яке вона набула за договором купівлі-продажу від 22.04.2008р. Витребувано майно, а саме нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, ХХІІІ, XXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 Усунено перешкоди в користуванні власності, зобов'язавши ОСОБА_6 звільнити нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, ХХІІІ, XXIV, XXV, XXVI житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 90-93).

Однак, вищезазначене рішення було скасоване рішенням апеляційного суду Харківської області від 12.09.2012р., яким рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.05.2012р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено ( т. 3 а.с. 143-145).

Дане рішення залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (т. 3 а.с. 146).

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником майна - нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, ХХІІІ, XXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 22.04.2008р.( т. 4 а.с. 8).

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.07.2014р. у справі №645/8633/13-ц за позовом ЖК «Простор-13», Шумкова В.Я. до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ПП «Уртіка Діойса», третя особа: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_12 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, визнання недійсним акту приймання-передачі нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації та визнання права власності позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.04.2008р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22.04.2008р.; визнано права власності за ЖК «Простор-13» на приміщення підвалу (т. 4 а.с. 131-139).

Таким чином, як вбачається з вищевикладеного, а саме рішень місцевих суддів, господарських суддів, так і з установчих документів, права власності на підвал - спірне майно належить саме ЖК «Простор-13».

Крім того, Примірним статутом Житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186 визначено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Пунктом 19 вищезазначеного примірного статуту передбачено, що жилий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать житлово-будівельному кооперативу на праві кооперативної власності (крім квартир у цьому будинку, за які громадянами повністю внесено пайові внески) і не можуть бути у нього вилучені, продані або передані ним як у цілому, так і частинами (квартири, кімнати) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, здійснюваної при ліквідації кооперативу.

Пунктом 20 примірного статуту встановлено, що житлово-будівельний кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном, на яке згідно з законом може бути звернене стягнення.

Згідно з п. 10.3 Статуту Житлового кооперативу «Простор-13» (затвердженого на загальних зборах протоколом №1 від 12.03.2004р. та зареєстрованого в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради від 30.06.2004р.) кооператив є власником будівель, грошових та майнових внесків його членів, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавством.

Разом з тим, за приписами статті 384 Цивільного кодексу України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Відповідно до приписів статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до приписів статті 4 Житлового кодексу Української РСР житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення); до житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Разом з тим, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ч. 2. ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та пунктів 4.2, 4.3 Рішення Конституційного суду України від 02.03.04 у справі № 1-2/2004 допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), і є об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном (незалежно від того чи є ці квартири приватизованими).

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено наявність обставин, що підтверджують право власності апелянта на спірне приміщення, та те, що це право оспорює відповідач за первісним позовом, колегія суддів приходить до висновку про наявність у ЖК «Простор-13» права власності на спірне приміщення, а відтак і необґрунтованість вимог як зустрічного позову про визнання права власності на підвал за ПП «Уртіка Діойса», так і позиції відповідача за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу заявника.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову ПП «Уртіка Діойса» про визнання його права власності на спірне приміщення - підвал, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Щодо відмови у задоволенні первісного позову, а саме ТОВ «Уртіка Діойса Плюс» про відшкодування шкоди, а також про передачу до статутного капіталу внеску у натуральній формі у вигляді нежитлового приміщення - підвалу, колегія суддів погоджується з даним висновком господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції рішенням загальних зборів від 01.06.2011р. №2 власника приватного підприємства «Уртіка Діойса» було вирішено прийняти ОСОБА_6 - ОСОБА_14 до складу власників вказаного підприємства, вирішено збільшити розмір статутного капіталу підприємства за рахунок її внеску у вигляді нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке було придбане у 2008 році відповідно до договору купівлі - продажу від 22.04.2008р., що посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 22.04.2008 року за реєстровим № 1935.

Договір було зареєстровано в державному реєстрі правочинів та в КП «ХМБТІ» 23.04.2008р.

Передача вказаного майна відповідачу була здійснена 01.06.2011р. В підтвердження передання майна відповідачу було складено акт приймання - передачі майна до статутного капіталу приватного підприємства «УРТІКА ДІОЙСА» від 01.06.2011 року.

Згідно з протоколом № 1 загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Уртіка Діойса Плюс» від 12.06.2012р., загальними зборами засновників позивача було прийняте рішення щодо його створення, затвердження розміру статутного капіталу, місцезнаходження, призначення на посаду директора та затвердження установчих документів.

При цьому згідно з положеннями затвердженого статуту товариства, його статутний капітал сформований у вигляді грошових коштів та майна.

Також загальними зборами засновників було вирішено питання щодо передання до статутного капіталу позивача в якості внеску вищевказаних нежитлових приміщень. При цьому така передача повинна бути зроблена на протязі 5 діб з дати державної реєстрації установчих документів позивача з відповідною оцінкою майна, що передається, задля чіткого визначення розміру статутного капіталу товариства після здійснення такого внеску.

Державна реєстрація статуту позивача за первісним позовом була проведена 15.06.2012р.

Згідно з ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є в тому числі грошові та матеріальні внески засновників.

Статтею 115 ЦК України встановлено, що господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно з ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Статтею 144 Цивільного кодексу України визначено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.

Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Отже законодавством чітко визначені наслідки не виконання засновником товариства з обмеженою відповідальністю обов'язку щодо внесення свого вкладу до статутного капіталу товариства. Право безпосередньо підприємства на захист формування свого статутного капіталу у вигляді витребування у засновника такого підприємства його внеску та зобов'язання передачі такого внеску до статутного капіталу законодавством не передбачене.

Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні первісного позову щодо відшкодування шкоди та зобов'язання передачі до статутного капіталу внеску у натуральній формі, та не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову щодо визнання права власності на спірне приміщення за ПП «Уртіка Діойса». Колегія суддів приймає в цій частині нове рішення, яким задовольняє апеляційну скаргу та відмовляє у задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на нежитлове приміщення -підвал - №№ VII, VIII, IX, ХХІІІ, XXIV, XXV, XXVI житлового будинку АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Житлового кооперативу «Простор-13», м. Харків, задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2012р. у справі №5023/2953/12 скасувати частково в частині задоволення зустрічного позову Приватного підприємства «Уртіка-Діойса».

Прийняти в частині зустрічного позову Приватного підприємства «Уртіка-Діойса» нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 24.10.2014р.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза