Рішення № 41066732, 02.10.2014, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/265/14-ц

Провадження № 2/520/2860/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Прохорова П.А.,

при секретарі - Козловій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта», третя особа - ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду з позовною заявою до Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта» про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП в загальному розмірі 79647,22 грн. В подальшому позивач уточнював позовні вимоги та в їх останній редакції просив суд стягнути з відповідача на його користь виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 128561,76 грн., з яких 65114,28 грн. - компенсація моральної шкоди, а решта - вимоги майнового характеру.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у липні 2014 року він, керуючи належним йому транспортним засобом, став учасником ДТП, що відбулось з вини ОСОБА_2, страховиком цивільної відповідальності якого є відповідач, та внаслідок чого належний позивачу транспортний засіб марки Mercedes-Benz C200 CDI отримав механічні пошкодження, вартість відновлення якого склала 48646,85 грн., а самому позивачу було заподіяно моральну шкоди, що виразилась у порушенні звичайного ритму життя, душевних стражданнях через неможливість використовувати за призначенням зазначений транспортний засіб у період відновлювального ремонту, зниженні особистого престижу та авторитету позивача серед колег та товаришів та несенням незапланованих особистих витрат з відновлення автомобіля. Вимоги про стягнення моральної шкоди та страхової виплати позивач обґрунтовував також і тим, що на його звернення до страховика, НАСК «Оранта», йому було відмовлено у повній компенсації витрат з відновлювального ремонту, внаслідок чого, з метою позасудового врегулювання спору між сторонами мало місце листування, а потім - зволікання у проведенні розрахунків зі сторони відповідача, що призвело до того, що позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав, та чим йому спричинені моральні страждання через погіршення психічного стану та втрату душевної рівноваги.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені в належним чином. Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, представник відповідача звернувся до суду з письмовими запереченнями проти позову, просив вирішити справу за його відсутності. Третя особа - ОСОБА_2, про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, жодних клопотань, заяв або заперечень не надав.

Виходячи зі змісту наданих представником відповідача письмових заперечень, останній просить суд ухвалюючи рішення по справі відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення на його користь 3% річних від простроченої суми страхової виплати, а в іншій частині - прийняти до уваги те, що додаткові позиції у переліку відновлювальних робіт (що не були враховані страховиком при визначенні суми страхової виплати) не були погоджені із відповідачем, та за такого, на думку представника заявника - не мають відшкодовуватись за рахунок страхової виплати. Також представник відповідача у своїх запереченнях наголошував на відсутності належних доказів, що обґрунтовували б спричинення позивачу моральної шкоди та вказували б на її розмір, та на неналежність доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги майнового характеру - зокрема вважає що рахунок №104 від 27.07.2013 року та замовлення-наряд №АсЗН052234 від 24.08.2013 року та видаткова накладна №161 від 24.08.2013 року, що на думку представника відповідача не можна приймати як докази, що обґрунтовують суму страхового відшкодування. В іншій частині - щодо самого прострочення зобов'язання з проведення виплати, представник відповідача заперечень не надав.

Виходячи з наведеного вище суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за відсутності сторін, оскільки серед матеріалів справи достатньо відомостей про права та взаємини сторін.

Так 25.07.2013 року о 09.00 годин по вул. Недєліна у місті Одесі відбулась ДТП за участю автомобілів Mercedes-Benz C200 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, ОСОБА_1, та автомобіля марки ВАЗ 2110, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого обидва транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.

За підсумками розгляду справи про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Київським районним судом м. Одеси 15.08.2013 року було винесено постанову №520/9978/13-ц, за якою ОСОБА_2 було визнано винним у чиненні зазначеного ДТП. Постанова Київського районного суду м. Одеси №520/9978/13-ц від 15.08.2013 року ніким не буда оскаржена та на теперішній час є такою, що набула законної сили.

З метою проведення відновлювального ремонту свого автомобіля, 25.07.2013 року, позивач, ОСОБА_1, звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який в зв'язку з проведеними (ремонтно-відновлювальними) роботами надав рахунки №104 від 27.07.2013 року та №731 від 27.07.2013 року з врахуванням НДС, заказ-наряд №Ас3НО52234 від 24.08.2013 року, видаткову накладну №161 від 24.08.2013 року, згідно цих документів сукупна вартість відновлювального ремонту складає 48242,00 грн.

22.02.2013 року між НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком до 21.04.2014 року та оформлено страховий Поліс №АС/1197143 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з того, що відповідальність заподіювача шкоди згідно страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1197143 застраховано у Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта», 25 липня 2013 року позивачем було направлено до відповідача повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а 29.08.2013 року позивачем було подано до НАСК «Оранта», заяву про виплату страхового відшкодування шкоди в наслідок скоєння ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, а також заява з додатками про розрахунок завданої шкоди.

У відповідь на таку заяву НАСК «Оранта» повідомила позивача (відповідь від 28.10.2013 року №09-02-09/23699) про проведення калькуляції вартості відновлювальних робіт, яка становить 44080,87 грн., та повідомила про те, що найближчим часом страхова компанія виплатить на користь позивача 43570,87 грн. При цьому згідно листа НАСК «Оранта» та пояснень представника відповідача при розрахунку матеріального збитку страхувальник виходив з результатів проведеного 25.07.2013 року огляду пошкодженого транспортного засобу Mercedes-Benz C200 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, вважаючи, що позивач надав документальні підтвердження відновлення ТЗ не на спеціальному для даної моделі дорожньо-транспортного засобу підприємстві, а за такого для розрахунку суми виплати були застосовані відомості про середню регіональну вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт для даної марки ТЗ по даним довідкової літератури - довідника «Бюлетень автотоварознавця».

Не погоджуючись із сумою запропонованого страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача з листом (від 21.02.2014 року) у якому наголосив на тому, що на підприємстві, де проводились відновлювальні роботи норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлюваних робіт, у супереч тлумаченню відповідача, - застосовуються, що підтверджується вищевказаним Замовленням-нарядом №АсН052234 від 24.08.2013 року, а за такого обчислюючи суму страхової виходити слід виходити не з середньої вартості таких робіт, а с вартості робіт на конкретному підприємстві.

Відповідно до п.8.5.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства. Якщо документальне підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві відсутнє або на підприємстві не застосовуються норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, то використовується вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника "Бюлетень автотоварознавця" (періодичний довідник).

Посилання позивача щодо невірного розрахунку суми відшкодування відповідачем, на думку суду, підтверджуються змістом Рахунку ФОП ОСОБА_3 №104 від 07.07.2013 року, згідно якого вказаним підприємцем було проведено ремонтно-відновлювальні роботи за переліком з 30 позицій, одиниці вимірювання у яких зазначено у нормо-годинах, та змістом Заказу-наряду №Ас3Н052234 від 24 серпня 2013 року, де зазначено 29 позицій ремонтних робіт, одиниці вимірювання у яких зазначено у нормо-годинах, та аналізом змісту п. 8.5.6 Методики, з якого випливає, що за підтвердження вартості ремонтно-відновлювальних робіт ТЗ на підприємстві, що хоча і не є спеціалізованим для даної моделі КТЗ, але з встановленими нормами праці у нормо-годинах, при розрахунку суми виплати слід керуватися вартістю таких нормо-годин, а не звертатися до середньо-регіональних відомостей.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому Уповноваженим органом, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так, суд доходить висновку про те, що сума збитків що підлягає відшкодуванню позивачу складає 48242,00 грн., що визначена шляхом складання суми документально підтверджених витрат згідно рахунку №104 від 27.07.2013 року (8158,00 грн.), рахунку №731 від 27.07.2013 року та квитанції №30-18149 (сплата послуг авто евакуатора, 300,00 грн.): 8158,00+39784,00+300,00 = 48242,00 грн., а за такого, розмір страхової виплати, із врахуванням франшизи, складає 48242,00 - 510,00 = 47732,00 грн.

Відповідно до п.37.1. ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно ч.3 ст.20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно п.37.2. ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, зважаючи на уточнені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь неустойки, суд, виходячи з фактичних обставин справи та зважаючи на період прострочення зобов'язання з здійснення страхової виплати (за період з 28.11.13 року по 24.09.14 року, тобто за 301 день), доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі, визначеному відповідно до наступного розрахунку «сума заборгованості»*«(«облікова ставка»*2/« 365, розрахункова кількість днів у році»)»*«кількість днів прострочення»:

За період з 28.11.2013 року по 13.04.2014 року (облікова ставка на рівні 6,5%):

47732,00*(0,065*2/365)*137 = 2329,06 грн.

За період з 14.04.2014 року по 17.07.2014 року (облікова ставка на рівні 9,5%):

47732,00*(0,095*2/365)*95 = 2360,45 грн.

За період з 18.07.2014 року по 24.09.2014 року (облікова ставка на рівні 15,5%):

47732,00*(0,155*2/365)*69 = 2255,83 грн.

А разом 2329,06+2360,45+2255,83= 6945,34 грн.

При цьому окрему увагу суд звертає на те, що представником відповідача не заперечувався обов'язок відповідача з сплати на користь позивача коштів страхової виплати та пені за прострочення такої виплати виходячи з суми виплати на рівні 43570,87 грн. та строку прострочення, починаючи з 28.11.2013 року.

Щодо вимог позивача про застосування до простроченого відповідачем грошового зобов'язання положень ч. 2 ст. 625 ЦПК України, та заперечень відповідача щодо неможливості застосування таких положень до правовідносин що склались між сторонами по справі, суд зазначає, що обов'язок з здійснення страхової виплати фактично є грошовим, що виникає з необхідності відшкодування завданих позивачу майнових втрат. Так, головною метою відшкодування збитків є відновлення майнового права потерпілої особи, а за такого із затримки проведення виплати, у період якої відбувалось знецінення гривні як грошової одиниці, випливає те, що грошова компенсація у первинному розмірі не зможе компенсувати позивачу відповідні витрати, оскільки матеріальні блага, що були втрачені позивачем зросли в ціні, та на теперішній час відновлення їх втрати потребуватиме відповідно більших коштів, а за такого сума виплати підлягає індексації відповідно до рівня інфляції. Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних також підлягають задоволенню виходячи з висновку про те, що обов'язок проведення страхової виплати є грошовим зобов'язанням.

Виходячи з зазначеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню індекс інфляції в розмірі визначеному відповідно до наступного розрахунку «початкова сума заборгованості»*«(«індекс інфляції у 2013 році»+ «індекс інфляції у січні 2014 року» + «індекс інфляції у лютому 2014 року»+… «індекс інфляції за серпень 2014 року» :

47732,00*(0,005+0,002+0,006+0,022+0,033+0,038+0,01+0,004+0,008) = 6109,70 грн.

та три відсотки річних за період прострочення грошового зобов'язання з 28.11.2013 року по 24.09.2014 року, відповідно до наступного розрахунку «початкова сума заборгованості»*«(« 3% річних, ч.2 ст. 625 ЦК України»/«розрахункова кількість днів у році»)»*«кількість днів прострочення»:

47732,00*0,03/365*301=1180,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 п.3.4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Виходячи з зазначених правових положень, та приймаючи до уваги пояснення позивача щодо пов'язаних з подією ДТП, порушення його ритму життя, погіршення психологічного стану, втрату душевної рівноваги та погіршення авторитету серед членів родини, товаришів та колег, переживання через пошкодження його майна та затримки у проведенні страхових виплат, небажання відповідача провести страхову виплату у належному розмірі, і наданий ним розрахунок, а також положення ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до змісту якої страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі моральна шкода в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зважаючи на те, що позивач не надав доказів спричинення шкоди його здоров'ю, що завдана внаслідок ДТП та підлягає відшкодуванню за рахунок страхової виплати, суд доходить висновку про те що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на його користь компенсації моральної шкоди в розмірі 2792,91 грн., (5% від задоволених вимог про стягнення страхової виплати, втрат від інфляції та 3% річних, що на думку суду у поєднанні з задоволенням вимог у визначеній частині є належною сатисфакцією моральних страждань позивача), що причинена йому внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе обов'язків страховика з своєчасного проведення страхових виплат у належному розмірі, та через що позивач зазнав моральних страждань, які за його посиланням виявились у втраті душевної рівноваги та погіршення авторитету серед членів родини, товаришів та колег, переживань з приводу ненадійності страхової компанії та знервованості що випливала з відсутності своєчасного здійснення виплати, а в іншій частині, щодо моральної шкоди спричиненої безпосередньо внаслідок ДТП то суд зазначає, що оскільки договором страхування цивільної відповідальності та спеціальним законодавством стягнення з відповідача на користь позивача компенсації такої шкоди, окрім такої що випливає з ушкодження здоров'я, не передбачено, суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог у зв'язку з пред'явленням їх до неналежного відповідача.

Таким чином суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь грошових коштів у загальному розмірі 55858,22 грн. - що включають в себе суму страхової виплати, індекс інфляції та три відсотки річних, та 2792,91 грн. як компенсацію моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, так сума що підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету має бути визначені відповідно у розмірі, передбаченому ставками ч.2 ст. 4 ЗУ « Про судовий збір»: 558,58 грн. (705,26 (належна сума судового збору за розгляд вимог майнового характеру)/70525,93(розмір заявлених вимог майнового характеру)*55858,22(розмір задоволених вимог майнового характеру)), за вирішення спору майнового характеру, 139,65 грн., (3255,71 (належна сума сплати судового збору виходячи з заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди)/65114,28(заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди)*2792,91 (сума, на яку задоволено вимогу про відшкодування моральної шкоди)) за вирішення спору про стягнення моральної шкоди, а разом - 698,23 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 208,209,212-215, ЦПК України, ст.ст. 23, 548, 549, 610, 611, 625, 1167 ЦК України, ст. ст. 20, 22, 26-1, 29, 34, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», п.2 постанови ПВСУ від 12.04.1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 31, 120 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта», третя особа - ОСОБА_2, про виплату страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта» (Ідентифікаційний код: 00034186) на користь ОСОБА_1 суму страхової виплати, індекс інфляції та три відсотки річних в розмірі 55858,22 грн.

Стягнути з Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта» (Ідентифікаційний код: 00034186) на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 2792,91 грн.

Стягнути з Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта» в дохід держави суму судового збору в розмірі 698,23 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Прохоров П. А.