Ухвала суду № 41066566, 16.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 рокусправа № 804/705/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції

у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська

Головного управління Міндоходів

у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 28 січня 2014 року

у справі № 804/705/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Делос»,

вул. Г, Сталінграду, 147 Т, м. Дніпропетровськ, 49033;

до відповідача Державної податкової інспекції

у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська

Головного управління Міндоходів

у Дніпропетровській області,

вул. Г, Сталінграду, 25, м. Дніпропетровськ, 49061;

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив: Приватним акціонерним товариством «Делос» подано позов до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272203.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Бондар М.В.) своєю постановою від 28 січня 2014 року позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігран» та Приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс» Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що матеріали перевірок підприємств постачальників свідчать про неможливість здійснення тими фінансово-господарської діяльності.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Делос» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за період серпень 2012 року, та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за період травень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За наслідком перевірки 31.07.2013 року складено акт № 158/223/33325373.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Так, ПрАТ «Делос» було придбано у серпні 2012 року у ТОВ «Лігран» осушувач повітря у кількості 2 шт. на загальну суму 6.720,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1.120,00 грн.

Підтвердженням факту виконання поставки товару стали видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, банківської виписки.

01.08.2012 року ТОВ «Лігран» було виписано позивачу податкову накладну № 81, яку позивачем було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ в податковій декларації за серпень 2012 року.

Крім того. між ПрАТ «Делос» (замовник) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (підрядник) укладено договір підряду № 010312 від 01.03.2012 року на виконання будівельно-ремонтних робіт на об'єкті, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147Т.

Підтвердженням факту виконання робіт стали акти приймання виконаних будівельних робіт, договірної ціни на будівництво, локальних кошторисів, відомостей ресурсів витрат замовника та підрядника, остаточної відомості ресурсів, розрахунків, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання-передачі матеріалів, банківські виписки.

31.05.2012 року ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» було виписано позивачу податкові накладні № 1011 з сумою ПДВ - 675,56 грн. та № 1010 з сумою ПДВ - 2.834,14 грн., які позивачем було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ в податковій декларації за травень 2012 року.

В той же час, Приватне підприємство «Транс-Атлантіка Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лігран» мали взаємовідносини з суб'єктами господарювання, діяльність яких здійснювалась поза межами правової відповідальності.

Висновок про нікчемність угод зроблено відповідачем на підставі актів перевірок ДПІ у Бабушкінському районі від 28.12.2012 року № 7250/224/34656476 та від 21.12.2012 року № 7204/224/34694389 відповідно.

На підставі Акту перевірки, 18 вересня 2013 року керівником контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272203.

Приватному акціонерному товариству «Делос» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 30 14010100 - податок на додану вартість, у розмірі 4.629,70 грн. за основним платежем та 1.157,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Скасування податкового повідомлення-рішення було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, правочини з придбання є нікчемними. Видаткові, та, відповідно, податкові накладні, функцій первинного документа не виконують.

Проте, фахівці контролюючого органу, з огляду на обов'язок доказування правомірності свого рішення, зобов'язані були з'ясувати всі обставини взаємовідносин сторін та доводити перед судом їх переконливість. Як то: чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин. Не виключено, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, та чи могло бути відомо позивачу про порушення, які допускали його контрагенти.

В спірному випадку така обізнаність не є очевидною.

Теза в акті перевірки про те, що здійснення господарських операцій по виявленим ланцюгам із залученням вигодоформуючих підприємств не мало ділової мети, є припущенням, відображення якого в акті перевірки є неприйнятним.

Слід зазначити, що за визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV господарська операція, це, перш за все, дія або подія <…>

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У судових справах бухгалтерські документи також є письмовими доказами.

Так, з огляду на приписи статті 228 Цивільного кодексу України, є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним, правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

І головною особливістю нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Надається можливість просто відмовитися від виконання зобов'язань без рішення суду та будь-яких правових наслідків щодо цього.

В той же час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону вимагає серйозного юридичного аналізу.

Посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України, як на підставу нікчемності господарських зобов'язань, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань:

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір міг бути підставою для висновку про вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Відповідачем не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст господарської операції не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Безумовно, право на податковий кредит виникає не тільки з дати отримання податкової накладної, а є взаємно пов'язаним з відповідним декларуванням та зобов'язанням платника податків - контрагента за договором, сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

Відтак, угоди укладалися Підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними і дозвільними документами.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат.

Щодо відповідності податкових накладних, які були підставою віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, вимогам Закону, зауважень у фахівців держподаткінспекції немає.

Безпосередні постачальники позивача зареєстровані як платники податку.

Згідно з отриманими податковими накладними Позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Крім того, матеріали перевірки не містять фактичних відомостей щодо несплати ПДВ до бюджету контрагентами Позивача за певними господарськими операціями по ланцюгу постачання продукції.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі № 804/705/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна