Ухвала суду № 41066565, 17.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2014 рокусправа № 0870/9411/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєва Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції

з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі

Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 25 лютого 2013 року

у справі № 0870/9411/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства

«Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»,

Північне шосе, 72, м. Запоріжжя, 69008;

до відповідача Спеціалізованої Державної податкової інспекції

з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі

Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

проспект Леніна, 190-А, м. Запоріжжя, 69035;

про скасування актів, -

встановив: Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подано позов до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000160024, 0000170024, 0000180024, 0000190024.

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Батрак І.В.) своєю постановою від 25 лютого 2013 року позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що Позивач по взаємовідносинам з ТОВ «Центр екології та утилізації», ТОВ «Спец-контакт», ПП «Комерційна фірма «Інтердикт» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Електросервіс» мав в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

З огляду на встановлений факт реорганізації, та в силу приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне допустити заміну Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби, Відповідача, його правонаступником - Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що постачальники Позивача основних фондів та залишків товарних запасів на мають. В свою чергу, мали взаємовідносини з суб'єктами господарювання, діяльність яких здійснювалась поза межами правової відповідальності.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Центр екології та утилізації» за період з 01.10.2008 по 30.11.2011, ТОВ «Спец-контакт» за період з 01.05.2011 по 31.08.2011, ПП «Комерційна фірма «Інтердикт» за період з 01.10.2010 по 28.02.2011, ТОВ «Науково-виробнича фірма «Електросервіс» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011.

За результатами перевірки складено Акт від 04.09.2012 № 328/24-0/00191230.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення -

пунктів 5.2.1, 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР);

підпунктів 7.4.1, 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР);

статей 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

На підставі Акту перевірки, 19 вересня 2012 року керівником контролюючого органу прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

№ 0000160024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2.336.131,50 грн., в тому числі за основним платежем 2.114.663,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 221.468,50 грн.,

№ 0000170024, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 969.594,00 грн.,

№ 0000180024, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1.252.410,00 грн.,

№ 0000190024, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1.383.081,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 359.389,00 грн.

Скасування податкових повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на нікчемність правочинів, а, отже, наявність формально складених, але не достовірних бухгалтерських документів.

Так, з огляду на приписи статті 228 Цивільного кодексу України, є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним, правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

І головною особливістю нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Надається можливість просто відмовитися від виконання зобов'язань без рішення суду та будь-яких правових наслідків щодо цього.

В той же час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону вимагає серйозного юридичного аналізу.

Посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України, як на підставу нікчемності господарських зобов'язань, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань:

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір міг бути підставою для висновку про вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Відповідачем не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст господарської операції не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Теза в акті перевірки про те, що здійснення господарської операції по виявленому ланцюгу не мало ділової мети, є припущенням, відображення якого в акті перевірки є неприйнятним.

Безумовно, право на податковий кредит виникає не тільки з дати отримання податкової накладної, а є взаємно пов'язаним з відповідним декларуванням та зобов'язанням платника податків - контрагента за договором, сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

Проте, матеріали перевірки не містять фактичних відомостей щодо несплати ПДВ до бюджету контрагентами Позивача за певними господарськими операціями по ланцюгу постачання продукції.

Позивач має в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Щодо відповідності податкових накладних, які були підставою віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, вимогам Закону, зауважень у фахівців держподаткінспекції немає.

Безпосередні постачальники позивача зареєстровані як платники податку.

Згідно з отриманими податковими накладними Позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі № 0870/9411/12 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна