Ухвала суду № 41065773, 22.10.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/5456/13-ц Провадження № 22-ц/795/1602/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Гордійко Ю. Г. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П.,суддів:Губар В.С., Онищенко О.І., при секретарі:Позняк О.М., за участю:представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю, розподіл майна, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі її позовні вимоги (остаточно уточнені заявою від 20.06.2014 року), а саме:

1) визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на день припинення їх фактичного спільного проживання, 01.04.2010 p., наступне майно:

- грошові кошти в сумі 11598,96 долл. США, сплачені в період спільного проживання сторін по кредиту за квартиру АДРЕСА_1, вартість згідно матеріалів справи 303000 грн.;

- квартиру АДРЕСА_2, вартість згідно матеріалів справи 11867 грн.;

- квартиру АДРЕСА_3, вартість згідно матеріалів справи 12623 грн.;

- автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2007 р., чорного кольору, вартість згідно матеріалів справи на 01.04.10 р. - 155500 грн.;

- автомобіль MITSUBISHI L 200, 2005 p., білого кольору, вартістю згідно матеріалів справи на 01.04.10 р. - 95760 грн.;

- грошові кошти в сумі 3947,19 долл. США, сплачені в період спільного проживання сторін по кредиту за автомобіль HYUNDAI GETZ, 2007 p., бежевого кольору;

- меблі, техніку, бесідку, гараж та тротуарне покриття за адресою АДРЕСА_12 на загальну суму 168689,53 грн., а саме: диван двомісний вартістю 1500 грн.; стільці - 3 шт. вартістю 2400 грн.; стіл скляний вартістю 1953 грн.; диван шкіряний кутовий вартістю 8375 грн.; пуфик шкіряний вартістю 255 грн.; пуфик шкіряний вартістю 569,50 грн.; стінку-стелаж вартістю 3484,32 грн.; тумбу під телевізор вартістю 726,24 грн.; телевізор плазмовий „Panasonic" вартістю 6208,40 грн.; телевізор плазмовий „Panasonic" вартістю 4713,80 грн.; DVD „Pioneer" вартістю 482,75 грн.; посудомийну машину „Ariston" вартістю 3916 грн.; шафу-купе вартістю 2768,64 грн.; тумбу вартістю 412 грн.; шафу-купе дзеркальну 2-х дверну вартістю 3521,90 грн.; тумбу під телевізор вартістю 601,30 грн.; ліжко двоспальне вартістю 3762,32 грн.; ліжко полуторне вартістю 669,28 грн.; шафу 2-х дверну вартістю 975,84 грн.; комод на 4 шухлядки вартістю 603,48 грн.; стінку-полки з тумбами вартістю 2105,76 грн.; гараж вартістю 45038 грн.; бесідку з каміном вартістю 62834 грн.; тротуарне покриття вартістю 10813 грн.;

- земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 35000 грн.;

- 50000 доларів США, наданих відповідно до розписки від 09.11.12 р. ОСОБА_9 в якості позики.

2) стягнути/визнати/виділити:

На користь позивачки за первісним позовом:

- компенсацію в сумі 467188,65 грн. за 34,5% нежитлового приміщення - відділення банку по АДРЕСА_3, та вже відчужене відповідачем самостійно на свою користь, повна вартість всього приміщення згідно експертизи складає 1354170 грн.;

- компенсацію в сумі 5 799,48 долл. США, що відповідає за курсом НБУ станом на 20.06.14 р. 68723,84 грн. як половину тих коштів, що були сплачені сторонами в період спільного проживання по кредиту за АДРЕСА_1;

- компенсацію у вигляді половини вартості автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2007 р., чорного кольору, що реалізований відповідачем самостійно на свою користь вартістю згідно матеріалів справи 181939,20 грн., а саме 90969,60 грн.;

- компенсацію у вигляді половини вартості автомобіля MITSUBISHI L 200, 2005 р., білого кольору, що реалізований відповідачем самостійно на свою користь, вартістю згідно матеріалів справи 87271,90 грн., а саме 43635,95 грн.;

- половину вартості меблів, техніки, бесідки, гаражу та тротуарного покриття в сумі 84344,77 грн., що знаходяться за адресою проживання відповідача АДРЕСА_12, а саме половину вартості такого майна: диван двомісний вартістю 1500 грн. - 750 грн.; стільці 3 шт. вартістю 2400 грн. - 1200 грн.; стіл скляний вартістю 1953 грн. - 976,50 грн.; диван шкіряний кутовий вартістю 8375 грн. - 4187,50 грн.; пуфик шкіряний вартістю 255 грн. - 127,50 грн.; пуфик шкіряний вартістю 569,50 грн. - 284,75 грн.; стінка-стелаж вартістю 3484,32 грн. - 1742,16 грн.; тумба під телевізор вартістю 726,24 грн. - 363,12 грн.; телевізор плазмовий „Panasonic" вартістю 6208,40 грн. - 3104,20 грн.; телевізор плазмовий „Panasonic" вартістю 4713,80 грн. - 2356,90 грн.; DVD „Pioneer" вартістю 482,75 грн. - 241,38 грн.; посудомийна машина „Ariston" вартістю 3916 грн. - 1958 грн.; шафа-купе вартістю 2768,64 грн. - 1384,32 грн.; тумба вартістю 412 грн. - 206 грн.; шафа-купе дзеркальна, 2-х дверна вартістю 3521,90 грн. - 1760,95 грн.; тумба під телевізор вартістю 601,30 грн. - 300,65 грн.; ліжко двоспальне вартістю 3762,32 грн. - 1881,16 грн.; ліжко полуторне вартістю 669,28 грн. - 334,64 грн.; шафа 2-х дверна вартістю 975,84 грн. - 487,92 грн.; комод на 4 шухлядки вартістю 603,48 грн. - 301,74 грн.; стінка-полки з тумбами вартістю 2105,76 грн. - 1052,88 грн.; гараж вартістю 45038 грн. - 22519 грн.; бесідка з каміном вартістю 62834 грн. - 31417 грн.; тротуарне покриття вартістю 10813 грн. - 5406,50 грн., загальною вартістю згідно матеріалів справи 168689,53 грн.;

- компенсацію у вигляді половини грошових коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_5, в сумі 17500 грн.;

- право вимоги на 25000 доларів США з перерахуванням їх у валюту України на день винесення рішення по справі, що знаходяться у ОСОБА_9 в якості позики відповідно до розписки від 09.11.12 р. Станом на 13.06.14 р. курс НБУ щодо долара США становить 11,65 грн., тому право вимоги за розпискою в гривневому еквіваленті становить 291250 грн.

Всього грошова компенсація (окрім права вимоги за розпискою) становить 772362,81 грн.

На користь відповідача за первісним позовом:

- право вимоги на 25000 доларів США з перерахуванням їх у валюту України на день винесення рішення по справі, що знаходяться у ОСОБА_9 в якості позики відповідно до розписки від 09.11.12 р. Станом на 13.06.14 р., курс НБУ щодо долара США становить 11,65 грн., тому право вимоги за розпискою в гривневому еквіваленті становить 291250 грн.

- половину грошових коштів, сплачених по кредиту за автомобіль HYUNDAI GETZ, 2007 p., бежевого кольору, за період спільного проживання, а саме 1973,60 долл. США або за курсом НБУ станом на 20.06.14 р. 23387,10 грн.;

- меблі, техніку, бесідку, гараж та тротуарне покриття, що знаходяться за адресою проживання відповідача АДРЕСА_12, на загальну суму 168689,53 гри., а саме: диван двомісний вартістю 1500 грн.; стільці 3 шт. вартістю 2400 грн.; стіл скляний вартістю 1953 грн.; диван шкіряний кутовий вартістю 8375 грн.; пуфик шкіряний вартістю 255 грн.; пуфик шкіряний вартістю 569,50 грн.; стінка-стелаж вартістю 3484,32 грн.; тумба під телевізор вартістю 726,24 грн.; телевізор плазмовий „Panasonic" вартістю 6208,40 грн.; телевізор плазмовий „Panasonic" вартістю 4713,80 грн.; DVD „Pioneer" вартістю 482,75 грн.; посудомийна машина „Ariston" вартістю 3916 грн.; шафа-купе вартістю 2768,64 грн.; тумба вартістю 412 грн.; шафа-купе дзеркальна, 2-х дверна вартістю 3521,90 грн.; тумба під телевізор вартістю 601,30 грн.; ліжко двоспальне вартістю 3762,32 грн.; ліжко полуторне вартістю 669,28 грн.; шафа 2-х дверна вартістю 975,84 грн.; комод на 4 шухлядки вартістю 603,48 грн.; стінка-полки з тумбами вартістю 2105,76 грн.; гараж вартістю 45038 грн.; бесідка з каміном вартістю 62834 грн.; тротуарне покриття вартістю 10813 грн.

Всього грошова компенсація (окрім вимоги за розпискою та меблів) становить 23387,10 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2011 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та поділ майна задоволено. Зокрема, встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 без шлюбу з 31 грудня 2004 року по квітень 2010 року.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2011 року в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 без шлюбу з 31 грудня 2004 року по квітень 2010 року залишено без змін рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2013 року. В частині поділу спільного майна справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Останнім рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2014 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна - задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю, розподіл майна - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 23450 грн. 09 коп. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 1905 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 1581 грн. 96 коп.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з порушенням норм матеріального права, ухвалене на підставі суперечливих доказів і припущень.

Апелянт зазначає, що судові рішення, на які послався суд першої інстанції при ухваленні рішення, не можуть мати преюдиційного значення у даній справі, оскільки особи, які не брали участі в справі, в якій судом ухвалене відповідне судове рішення, мають право при розгляді справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цим судовим рішенням. У такому випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів. Також апелянт звертає увагу, що преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені у резолютивній частині рішення.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що автомобіль MITSUBISHI L 200 не є спільним сумісним майном, оскільки був придбаний за кошти ОСОБА_7 як підприємця. Судом не встановлено джерело коштів, з яких був придбаний даний автомобіль, не встановлено, що автомобіль купувався саме для підприємницької діяльності, не встановлено факт використання його в господарській діяльності.

На думку апелянта також є безпідставним висновок суду про неналежність автомобіля MITSUBISHI PAJERO до спільної сумісної власності з підстав, що він був придбаний нібито за кредитні кошти, кредит погашався за запозичені кошти та в подальшому автомобіль здавався в оренду. Такі висновки суду не підтверджуються матеріалами справи, є хибними.

Щодо статусу бесідки, гаражу, тротуарного покриття апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково вказав, що це майно не є самостійним, а в силу ст. 186 ЦК України є приналежністю до всього домоволодіння, а тому при поділі не має враховуватися. ОСОБА_5 не ставилася вимога про виділення їй цього майна у власність, вона вимагає лише компенсацію у розмірі половини вартості цих речей в зв'язку з тим, що вони будувалися за спільні сумісні кошти в період проживання однією сім'єю. Вимога про компенсацію половини вартості бесідки, гаражу, тротуарного покриття ніяким чином не суперечать ст. 186 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01.06.2011 р. (т.2 а.с.36-47) встановлено факт проживання однією сім'єю без укладення шлюбу ОСОБА_5 (яка змінила прізвище на ОСОБА_5) та ОСОБА_7 з 31.12.2004 р. по квітень 2010 р.; судом встановлено, що вони мешкали в АДРЕСА_12; 01.11.2005 року у них народилася донька - ОСОБА_11. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Предметом спору про поділ спільного майна є:

- земельна ділянка площею 0,10 га, яка розташована АДРЕСА_6;

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_13 у зазначеному будинку;

- меблі, побутова техніка, бесідка, гараж і тротуарне покриття, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_12;

- 50000 доларів США, наданих відповідно до розписки від 09.11.2012 р. ОСОБА_9 в якості позики;

- автомобілі Mithubishi L200, Mitsubishi Pajero і HYUNDAI GETZ.

Частково задовольняючи основний та зустрічний позови суд першої інстанції виходив з того, що об'єктом права спільної сумісності сторін, що підлягає розподілу, є лише внесені грошові суми на погашення заборгованості по кредиту за автомобіль HYUNDAI GETZ на час припинення спільного проживання сторін, а саме грошові кошти в сумі 3947,19 доларів США, тому стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 половина цієї грошової суми - грошові кошти в розмірі 23450,09 грн.(в перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на день постановлення рішення).

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні решти позовних вимог, оскільки дійшов висновку, що не є спільною сумісною власністю подружжя: грошові кошти, сплачені в період спільного проживання по кредиту за АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_3 (які на даний час є нежитловим приміщенням площею 112,9 кв.м в буд. АДРЕСА_3); меблі, техніка, бесідка, гараж і тротуарне покриття за адресою: АДРЕСА_12; земельна ділянка площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_4; 50000 доларів США, наданих відповідно до розписки від 09.11.2012 р. ОСОБА_9 в якості позики та автомобілі Mithubishi L200 і Mitsubishi Pajero.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд виходячи з наступного.

На виконання положень ст.ст.74, 60, 65, 69 СК України та роз'яснень, викладених у пунктах 22, 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р., суд, зокрема, з'ясовував обсяг спільно нажитого сторонами майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, джерело і час придбання майна, а також борги та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_7 була придбана 26.07.2005 р. за договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.56, 181, 182). Згідно договору купівлі-продажу від 30.12.2009 р. ОСОБА_7 передав у власність ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" зазначену земельну ділянку; продаж вчинено за 35000 грн.(т.1 а.с.50). Таким чином, вказана земельна ділянка була придбана та продана ОСОБА_7 в період спільного проживання з ОСОБА_5 Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачкою не доведено використання відповідачем коштів, виручених від продажу земельної ділянки під час їх спільного проживання не в інтересах сім»ї, та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_7 компенсації у вигляді половини грошових коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_5, в сумі 17500 грн.

27.12.2006 р. ОСОБА_7 набув право власності на АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16; згідно п. 2.1. договору продаж квартири вчинено за 11867 грн.(т.1 а.с.31).

27.12.2006 р. ОСОБА_7 набув право власності на АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_17, ОСОБА_18; згідно п. 2.1. договору продаж квартири вчинено за 12623 грн.(т.1 а.с.34).

22.06.2007 р. ОСОБА_7 набув право власності на АДРЕСА_10 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_19, ОСОБА_20; згідно п. 3 договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 303000 грн. (т.1 а.с.37). Для придбання вказаного житла між ОСОБА_7 та ЗАТ «КБ «Приватбанк» (на даний час ПАТ «КБ «Приватбанк») був укладений кредитний договір № CNVPGK00320016 від 22.06.2007 р. та отриманий кредит в сумі 48000 доларів США та 9600 доларів США на сплату страхових платежів (т.1 а.с.41-43,44,45). В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором від 22.06.2007 р. між ОСОБА_7 та ЗАТ «КБ «Приватбанк» (на даний час ПАТ «КБ «Приватбанк») було укладено договір іпотеки від 22.06.2007 р., предметом якого є АДРЕСА_1 (т.1 а.с.46-48,49).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 236 від 17.09.2007 р. квартири АДРЕСА_3, що належать ОСОБА_7 переведено з житлового фонду до нежитлового (т.1 а.с.95).

Згідно з договором оренди приміщення від 26.11.2007 р. ФОП ОСОБА_7 передав ЗАТ «КБ «ПриватБанк» у тимчасове користування (оренду) приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 109,4 кв.м., для здійснення господарської діяльності, (т.1 а.с.89-90).

13.06.2013 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_21 було укладено договір дарування нежитлового приміщення площею 112,9 кв.м в буд. АДРЕСА_3; згідно з яким ОСОБА_7 подарував батьку, ОСОБА_21, вказане нежитлове приміщення; дарунок сторони оцінили у 510291 грн. (т.4 а.с.62,63,73).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2014 р., що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_21 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_21 до ОСОБА_7 про стягнення коштів, було встановлено, що придбання трьох вказаних квартир відбулося не за рахунок спільних коштів ОСОБА_5 і ОСОБА_7, а за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_7 від ОСОБА_21, що при розрахунку за придбання квартири АДРЕСА_1 було використано кошти в сумі 242000 грн., отриманих ОСОБА_7 за кредитним договором від 22.06.2007 р., укладеним між ним і ПАТ КБ «Приватбанк», при цьому у період з 22.06.2007 р. і до 01.04.2010 р. усі платежі за цим кредитним договором (основна сума боргу, проценти тощо) сплачувалися не ОСОБА_7, а його батьком ОСОБА_21 виключно за рахунок коштів останнього, а кошти ОСОБА_7 при погашенні кредиту в цей період не використовувалися (т.4 а.с.176-178). Правильність висновків, викладених у вказаному вище судовому рішенні, що набрало законної сили, позивачкою не спростовано, та нею не надано жодних доказів на підтвердження іншого джерела коштів для придбання вказаного нерухомого майна.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що меблі, техніка, бесідка, гараж і тротуарне покриття, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_12, не можуть бути визнані спільною сумісною власністю ОСОБА_5 і ОСОБА_7, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.03.2011 р., що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_23 до ОСОБА_21 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна та за позовом ОСОБА_21 до ОСОБА_23 про поділ спільного майна подружжя, було визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_23 та ОСОБА_21 зазначене майно: плазмовий телевізор Panasonic ТН-42РА50Е вартістю 11400 грн., підставку Panasonic IС TV-ST42PX5 вартістю 399 гpн., DVD/pl Pioner DV-575A-K вартістю 832 грн., LCD телевізор Panasonic ТХ-R32LЕ8 вартістю 3788 грн., кронштейн Omnimount U2 Fixed (PDP/LCD)23"-37" вартістю 570 грн., кухню з фасадів МДФ та стільницю EGGER вартістю 6500 грн., металеві ковані меблі в кухню (підставку під великий стіл, три стільці, каркас тримісного дивану, каркас двомісного дивану, підставку під малий стіл) вартістю 6000 грн., дві шафи-купе (ДСП яблуня локарна) та тумбу з комодом вартістю 8600 грн., дитячу кімнату (ДСП біло-рожева шафа двохдверна, комод, стіл, тумби (5 шт.), ліжко полуторне) вартістю 4750 грн., вітальню (ДСП чорного кольору, стелаж трьохсекційний з трьома тумбами, тумба під телевізор) вартістю 5158 грн., меблі в спальню (ДСП яблуня локарна, шафу-купе двохдверну, тумбу під телевізор, трюмо, ліжко двоспальне з приліжковими тумбами) вартістю 10000 грн., кутовий шкіряний диван сірого кольору (2,35*1,65) та два пуфики (0,40*0,40) вартістю 11500 грн., автобус "Рено", 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 31382,02 грн., а також відповідним чином поділено це майно зі стягненням певної грошової суми для врівноваження часток (т.2 а.с.126-129). Крім того, вказаним судовим рішенням встановлено, що бесідка, гараж і тротуарне покриття, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_12, зроблені за рахунок спільних коштів подружжя ОСОБА_23 та ОСОБА_21

Правильність висновків, викладених у вказаному вище судовому рішенні, що набрало законної сили, позивачкою не спростовано, і судом правильно застосовано положення ч.3 ст.61 ЦПК України щодо преюдиційного значення вказаного та інших судових рішень, наявних у даній справі.

Суд також правильно визначився. що не можуть бути визнані спільною сумісною власністю ОСОБА_5 і ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 50000 доларів США, наданих відповідно до розписки від 09.11.2012 р. ОСОБА_7 матері позивачки ОСОБА_9 в якості позики, оскільки ОСОБА_7 надав у позику ОСОБА_9 не спільні з ОСОБА_5 кошти, а кошти отримані ним в позику від ОСОБА_21, тому ОСОБА_5 не має відношення до вказаних коштів. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.12.2013 р., що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_21 до ОСОБА_7 та ОСОБА_24 про стягнення боргу було встановлено, що в січні 2010 р. ОСОБА_7 передав ОСОБА_9 в борг кошти в сумі 50000 доларів США, отримані ним від свого батька ОСОБА_21 за розпискою від 01.01.2010 р.; що між ОСОБА_21 та ОСОБА_9 відсутні договірні зобов'язання з приводу грошових коштів, переданих за розпискою ОСОБА_7 (т.4 а.с.174-175).

Також судом було встановлено, що автомобіль MITSUBISHI L200 був придбаний згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 21.12.2009 р., укладеного між ТОВ "Євро Лізинг" та ОСОБА_7 (т.1 а.с.81-82); відповідно до п.2.1. договору загальна вартість товару становить 95760 грн., з яких передплата - 3990 грн. Оплата решти суми - 91770 грн. була проведена згідно з платіжним дорученням № 109 від 25.12.2009 р. з рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_7.(т.1 а.с.156). При цьому судом правильно застосовано правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 02.10.2013 р. по справі № 6-79цс13, щодо застосування положень ст.ст. 57, 60 СК України (у сукупності з іншими нормами матеріального права) стосовно розмежування особистої власності фізичної особи-підприємця та спільного сумісного майна подружжя, оскільки згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до довідки-рахунку серії ЄГП № 767534 від 07.09.2007 р.(т.1 а.с.86, 87) ОСОБА_7 було придбано автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2007 року випуску, вартість автомобіля 155000 грн. Для його придбання було залучено кредитні кошти ВАТ «Банк «Універсальний» за кредитним договором від 07.09.2007 р. у сумі 43799 доларів США з погашенням кредиту до 06.09.2012 р. (т.1 а.с.83-85). Даний транспортний засіб передавався в заставу згідно договору від 07.09.2007 р. і в цьому договорі вказано, що сторони оцінюють предмет застави (автомобіль) в 230510 грн. (т.1 а.с.203). Це свідчить про те, що даний автомобіль придбавалося виключно за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_7 у кредит від банку. Крім того, ОСОБА_7 надано суду докази того, що погашення цього кредиту відбувалося за рахунок запозичених коштів, а не спільних коштів подружжя. Зокрема, у справі є копії договору про надання тимчасової цільової зворотної фінансової допомоги від 15.02.2010 р. та договору про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новацію боргу), а також прибуткових касових ордерів №№ 1-19, які датовано періодом з 05 лютого по 02 березня 2010 р. (т.2 а.с.141-151) і підтверджують джерело отримання ОСОБА_7 коштів на погашення зазначеного кредиту у ВАТ «Банк «Універсальний». ОСОБА_5 не спростувала надані ОСОБА_7 докази та не надала інших доказів, які б підтверджували, що саме за рахунок спільних коштів подружжя придбавався автомобіль Mitsubishi Pajero, і що за рахунок спільних коштів подружжя здійснювалося погашення кредиту, який було залучено для придбання цього автомобіля. Суд в даному випадку обґрунтовано послався на вищенаведену правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 02.10.2013 р., оскільки автомобіль Mitsubishi Pajero був придбаних хоча і за час спільного проживання сторін, проте за рахунок коштів, які не були спільною сумісною власністю сторін, а тому він не є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

Правильність висновків суду першої інстанції в частині, що стосується автомобіля HUNDAI GETZ, придбаного у 2007 р. на ім'я позивачки ОСОБА_5 (нині - ОСОБА_5), апелянт ОСОБА_5 не оспорює.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2014р.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: