Ухвала суду № 41060768, 30.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/66823/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Мосунов Ю. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 рокуу справі№ 826/257/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будімекс Автодор»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2013 року у справі № 826/257/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0011392290 від 25.12.2012 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що матеріалами справи спростовується висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.03.2008 року між ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ «Будімекс Автодор» (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 023-03/2008-С, за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати спеціалізовану дорожню техніку та мобільну асфальтозмішувальну установку у власність від продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у специфікації, та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, зазначені в графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. Лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки, зазначені в даному договорі, за три дні до дати платежу.

Позивачем оплачено рахунок на загальну суму 14 573 554,27 грн., виставлений ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» на виконання умов вказаного договору, що підтверджується відповідними банківськими виписками та актами звірки розрахунків.

Позивачем відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 року валові витрати в сумі 24 999 639,00 грн., з яких 6 161 661,00 грн. за договором фінансового лізингу.

Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.11 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Предметом договору фінансового лізингу є спеціалізована дорожня техніка та мобільна асфальтозмішувальна установка, яка отримувалась позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про правомірне формування платником валових витрат по цьому договору.

Наявність виконавчого напису нотаріуса від 11.11.2011 року (реєстровий номер 3359) не спростовує обставин отримання позивачем техніки за договором лізингу.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року у справі № 826/257/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак