Постанова № 41060635, 22.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/146/14 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київського апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.

при секретарі: Приходько К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Автогруп" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП Автогруп" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007132280 від 22.05.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІП Автогруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Алана Люкс Груп» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 09.04.2013 року за №989/22.8-15/33790811 (далі по тексту Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень: пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201 ст.201 ПК України, в результаті чого було завищено податок на додану вартість на загальну суму 658 041,00 грн.

У зв'язку із встановленими порушеннями, податковим органом 22.05.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0007132280 від 22.05.2013, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 781 636,00 грн., в тому числі за основним платежем + 658041,00 грн., та за штрафною (фінансовою) санкцією 123595 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, порушено норми матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту, та, які є передумовою їх формування.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс» було укладено договори: №16 від 03.08.2010 року; №23/04-2012 на поставку та встановлення обладнання від 23.04.2012 року (відповідно до п.1.1.-п.4.4 вищезазначеного Договору, предметом договору були: встановлення системи зв'язку на базі АТС SIEMENS HiPath 1190 та абонентського обладнання, призначене для роботи в телефонній мережі зв'язку, та роботи з встановлення обладнання, а також поставка обладнання та матеріалів для побудови телекомунікаційної мережі в офісі покупця та роботи з монтажу та налагодженню мережі; договір поставки обладнання №110512 від 11.05.2012 року; №190612 від 19.06.2012 року (про придбання обладнання для встановлення на СТО позивача).

На підтвердження здійснення господарських операцій за якими, позивачем до суду було надано наступні документи: видаткові та податкові накладні, специфікації, платіжні доручення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що платіжні доручення складені із порушенням вимог ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88, а саме: у вказаних первинних документах відсутні підписи та печатки уповноваженого банку, що свідчить про те, що вказана документація не підтверджує рух коштів між позивачем і ТОВ «Стіл Хоукс» за спірними договорами поставки у період, який перевірявся, а також про невідповідність зазначених документів вимогам належності та допустимості доказів, що закріплені у ст.70 КАС України, а отже колегія суддів не приймає до уваги платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, підписані директором контрагента позивача ТОВ «Стіл Хоукс» - Яковчуком М.Ф., якого вироком Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2013 року, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України, та встановлено, що ТОВ «Стіл Хоукс» здійснювало діяльність спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.. Вирок залишено в силі ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.10.2013 року.

При цьому, колегія суддів вважає, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому внесення таких відомостей як податкової звітності суперечить положенням законодавства.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, у ч.4 ст.72 чітко вказано, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 22.05.2013 року №0007132280.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 11.03.2014 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові.

Керуючись ст.ст.186, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.