Ухвала суду № 41060593, 22.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/588/14 Головуючий у 1-й інстанції:Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування наказу від 17.02.2014 року №19-0/пм про звільнення ОСОБА_2, поновлення на посаді оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, та стягнення з Головного управління Міндоходів України в Черкаській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дня незаконного звільнення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.02.2014 відповідачем винесено наказ №19-0/пм (а.с.9), яким позивача звільнено на підставі рапорту позивача (за власним бажанням) з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України, з постановкою на військовий облік за п.64 п/п «Ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Згідно з п.353.1 ст.353 ПК України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Судом встановлено, що позивач, якому було присвоєно спеціальне звання - старший лейтенант податкової міліції, належав до середнього начальницького складу податкової міліції.

В п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

У відповідності з пп.«ж» п.64 вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до п. 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного суду ретельно досліджені докази і пояснення сторін по справі, та встановлено, що посилання позивача на те, що рапорт на звільнення 17.11.2013 року (а.с.38) він цього дня не писав, оскільки відповідно до наказу Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 01.11.2013 року №42-в/пм знаходився у черговій відпустці за 2013 рік, тривалістю 30 діб, з виїздом до м.Одеса, з 04 листопада по 04 грудня 2013 року включно (а.с.95). Також, факт перебування позивача у відпустці підтверджується табелем обліку робочого часу, та розрахунковим листом за листопад 2013, що унеможливлює написання рапорту про звільнення саме 17.11.2013 року (а.с. 84, 86, 87).

Факт відсутності бажання звільнятися, як вказано у рапорті від 17.02.2014 року (а.с.37), і спонукання ОСОБА_2 до написання цього рапорту, підтверджено відсутністю необхідних документів, відповідно до Положення №114 - з'ясування керівництвом Головного управління Міндоходів в Черкаській області поважності причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків, відповідачем не було з'ясовано причини звільнення, як і не з'ясовувалися причини, які б перешкоджали позивачеві виконувати службові обов'язки.

Звільнення за пп.«ж» п.64 Положення може мати місце лише тоді, коли особа подає заяву про звільнення добровільно. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що волевиявлення позивача на звільнення з податкової служби не було, а рапорти були написані під тиском керівництва у час знаходження позивача на лікарняному (а.с.12).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - відповідно до ст.200 КАС України - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.