Ухвала суду № 41060543, 14.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5483/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надміру сплачених сум,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Литанатс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013р. №100270000/2013/300428/2; стягнення надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 98473,76грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013р. №100270000/2013/300428/2. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.01.2013 року між фірмою TRINAS UAB, м. Каунас, Литва - Продавець та ТОВ «Литанатс» м. Київ, Україна - Покупець, було укладено Контракт №111. Предметом даного контракту був продаж фірмою TRINAS UAB кондитерської сировини Товариству з обмеженою відповідальністю «Литанатс». За умовами Контракту, ціни вказуються в інвойсах.

В свою чергу 12.07.2012 року, між фірмою TRINAS UAB, м. Каунас, Литва - Покупцем та KAYISICIOGLU TARIM URUNLERI. ve SAN. LTD. STI. Продавцем, було укладено Договір № А-12-06. Предметом даного договору був продаж кондитерської сировини.

ТОВ «Литанатс», купував у фірми TRINAS UAB, м. Каунас, Литва, кондитерську сировину турецької компанії KAYISICIOGLU TARIM URUNLERI. ve SAN. LTD. STI.

Згідно інвойсу №601 від 14.10.2013р., товариством з обмеженою відповідальністю «Литанатс» було отримано товар: курага Industriel Extra в ящиках по 12, 5 кг, загальною вагою 20 000 кг. Митна вартість даного вантажу склала 1, 40 доларів США за кілограм, а разом 28 000, 00 доларів США.

ТОВ «Литанатс» 29.10.2013р. подало митну декларацію № 100270000/2013/182615. Разом з митною декларацією №100270000/2013/182615, митному органу надано додаткові документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/20001209 від 09.10.2012 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №019567 від 28.10.2013 року; коносамент №ARKMER0000032221 від 28.09.2013 року; прайс- лист виробників від 20.09.2013 року; інвойс виробника № 110961 від 24.09.2013 року; прайс- лист виробника від 02.09.2013 року; інвойс №601 від 14.10.2013року; пакувальний лист від 24.09.2013 року; страховий поліс №7355183 від 26.09.2013 року; контракт №111 від 11.01.2013 року; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами №26088788 від 07.10.2013року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та фіто санітарного контролю товару №2730 від 28.10.2013року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 28.10.2013року; резервну позицію №915 від 26.07.2001року; фіто-санітарний сертифікат, який видається країною експортером №EC/TR А2022549 від 24.09.2013року; сертифікат про походження товару форми А №0675830 від 24.09.2013року; копію митної декларації країни відправлення №0547388 від 26.09.2013року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100270000.2013.182615.

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 року №100270000/2013/300428/2, яким скоригував митну вартість товарів у бік її збільшення, а саме: вартість кураги Industriel Extra з 1,40 дол. США за кілограм збільшено до 4,48 дол. США за кілограм.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до п.2 ст.58 МКУ не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу 2б відповідно до ст.60 МКУ. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене МД від 23.10.2013р. №123030000/2013/004439.

Рішення про коригування митної вартості позивач оскаржив у адміністративному порядку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України.

За результатами розгляду скарги позивача, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів листом від 21.01.2014 №763/1/26-70-63-04 повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/300428/2 від 30.10.2013.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Як було зазначено вище, ТОВ «Литанатс» 29.10.2013р. подало митну декларацію № 100270000/2013/182615. Разом з митною декларацією №100270000/2013/182615, митному органу надано додаткові документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/20001209 від 09.10.2012 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №019567 від 28.10.2013 року; коносамент №ARKMER0000032221 від 28.09.2013 року; прайс-лист виробників від 20.09.2013 року; інвойс виробника № 110961 від 24.09.2013 року; прайс-лист виробника від 02.09.2013 року; інвойс №601 від 14.10.2013року; пакувальний лист від 24.09.2013 року; страховий поліс №7355183 від 26.09.2013 року; контракт №111 від 11.01.2013 року; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами №26088788 від 07.10.2013року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та фіто санітарного контролю товару №2730 від 28.10.2013року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 28.10.2013року; резервну позицію №915 від 26.07.2001року; фіто-санітарний сертифікат, який видається країною експортером №EC/TR А2022549 від 24.09.2013року; сертифікат про походження товару форми А №0675830 від 24.09.2013року; копію митної декларації країни відправлення №0547388 від 26.09.2013року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100270000.2013.182615.

Так, органом доходів і зборів виявлено надання документів, що містять розбіжності, а саме: у п.4.1 контракту від 11.01.2013р. №111 зазначено «оплата осуществляется переводом денежных средств на расчетный счет продавца в валюте инвойса по предоплате или в течении 180 дней от даты поставки товара». Натомість, в інвойсі від 14.10.2013р. №601 відсутня інформація щодо порядку проведення розрахунків; зазначений в інвойсі від 14.10.2013р. №601 свіфт рахунок інопартнера (СВVI LT 2X), відрізняється від наведеного в контракті від 11.01.2013 №111 (зазначено AGBLLT2X).

В зв'язку з цим, митним органом запропоновано позивачу надати протягом 10 днів додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Проте, декларант відмовився від подання додаткових документів.

Так, стосовно ненадання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається позивач зазначив, що не має жодних додаткових угод із третіми особами, які пов'язані з контрактом №111 від 11.01.2013р. №111 про поставку товару.

Ненадання виписки з бухгалтерської документації, позивач пояснив тим, що на час здійснення митного оформлення товару, вказаного в інвойсі №600 від 14.10.2013, виписка з бухгалтерської документації про розрахунок за поставлену продукцію не могла бути надана, оскільки розрахунок було здійснено лише 19.02.2014, що не суперечить умовам контракту №111 від 11.01.2013. На підтвердження здійснення оплати 19.02.2014, позивач надав копію платіжного доручення в іноземній валюті.

Щодо ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, позивач зазначив, що станом на 30.10.2013 - день винесення оскаржуваного рішення, такого висновку в його розпорядженні не було, він був замовлений пізніше і виконаний експертом 13.12.2013, після чого був наданий митному органу.

Стосовно встановлення митним органом під час контролю правильності визначення митної вартості розбіжностей у товаросупровідних документах, колегія суддів зазначає наступне.

Так, умовами контракту від 11.01.2013 №111 не передбачено визначення порядку та строків розрахунку між покупцем та продавцем в інвойсі. При цьому, зі змісту пункту 4.1 контракту від 11.01.2013 №111 вбачається, що інвойсом визначається валюта для розрахунків, а оплата здійснюється за виробом покупця або шляхом передплати, або протягом 180 днів від дати поставки, що спростовує твердження митного органу відносно розбіжностей в контракті та інвойсі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фірмою TRINAS UAB (Литва) було укладено Додаткову угоду № 1 від 14.01.2013 до контракту №111 від 11.01.2013, згідно якої пункт 12 контракту «Юридичні адреси та рахунки сторін» викладено у новій редакції, зокрема, реквізити фірми TRINAS UAB (Литва) доповнено додатковим розрахунковим рахунком AGBLLT2X в банківській установі AB DNB BANKAS., що свідчить про те, що зазначення вказаного рахунку не можна вважати розбіжностями у поданих позивачем документах.

Щодо посилань митного органу на зміст прас-листа, наданого позивачем для митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством України, не встановлено вимог щодо наявності обов'язкових реквізитів. Прайс-листи можуть прийматися митними органами до уваги лише як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості та не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості товарів.

Стосовно зауваження відповідача до змісту експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 25.04.2014 №Ц-272, а саме: не зазначення конкретних джерел інформації, що, на думку відповідача, не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Згідно частини 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

З оскаржуваного рішення вбачається, що у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Однак, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Митним органом не вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

При цьому, у графі 33 оскаржуваному рішенні не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини, через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів (постанова Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, як це прямо зазначено у ч. 6 ст. 266 Митного Кодексу, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Так, митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом не обґрунтовано із посиланням на документи, надані декларантом, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. Крім того, митним органом при витребуванні переліку документів не зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Крім того, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 30.10.2013р. №100270000/2013/300428/2.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, та, як суб'єкт владних повноважень - не довів правомірність своїх дій.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та встановлених обставин справи.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.