Постанова № 41060272, 16.10.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3571/1417 год. 02 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю -

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання неправомірними дій, визнання незаконною та скасування постанови про накладення стягнень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області (далі - відповідач, Інспекція), у якому просить визнати неправомірними дії, а також визнати незаконною та скасувати постанову №125 від 11.08.2014 року про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 6120,00 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує порушенням Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 р. № 310 щодо прийняття оскаржуваного рішення про накладення стягнень без проведення повторної перевірки внаслідок не виконання ФОП ОСОБА_2 припису, а тому у відповідача не було законних підстав для застосування до ФОП ОСОБА_2 відповідних штрафних санкцій за його невиконання. В судовому засіданні представник позивача додатково обґрунтував вказані позовні вимоги, вказавши, що при розрахунку штрафних санкцій відповідач неправомірно застосував показник вартості кожної страви, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" 30 % штрафних санкцій розраховуються, виходячи з вартості одержаної для реалізації партії товару.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вказані позовні вимоги та просила суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яким вказав, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 були встановлені порушення у сфері дотримання законодавства про захист прав споживачів, зокрема ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині реалізації товару без необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації про продукцію, про що складно акт перевірки від 02.06.2014 р. №000181 та відповідно до ст. ст. 26 та 23 Закону України "Про захист прав споживачів" прийнято постанову №125 від 11.08.2014 року про накладення стягнень у розмірі 6 120,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, при цьому 16.10.2014 р. надав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до статей 5,6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та статей 5 та 26 Закону України "Про захист прав споживачів", постанов Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 р. №1164 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг) та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)" від 31.10.2007 р. №1280 "Про затвердження Порядку відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції" у період з 02.06.2014 року по 06.06.2014 року на підставі плану роботи Інспекції на II квартал 2014 року, повідомлення про проведення перевірки № 35/2 від 07.04.2014 року, направлення на проведення перевірки №227 від 29.05.2014 року, головним спеціалістом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області Шабуняєвою О.В. (посв.№49 від 09.01.2013 року) було проведено планову перевірку у кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами складено акт від 02.06.2014 року № 000181 (вх. № 2497/01-1/20 від 11.06.2014 року), який вручено ФОП ОСОБА_2 14.06.2014 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Даним актом перевірки було зафіксовано ряд порушень у сфері дотримання законодавства про захист прав споживачів, серед яких встановлено порушення ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

11 серпня 2014 року начальником Інспекції Андрушкевичем В.М. за порушення ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст. 26 та 23 Закону України "Про захист прав споживачів" та Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1177, було прийнято постанову №125 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 6120,00 грн., яка є предметом оскарження у даній справі.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Інспекції, то в ході розгляду справи представником позивача було надано пояснення, що протиправність дій відповідача полягає у порушенні пунктів 3.1., 3.6., 4.3. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 року № 310 ( далі - Порядок №310), а саме, прийнятті оскаржуваної постанови про накладення стягнень без проведення повторної перевірки у зв'язку з не виконанням ФОП ОСОБА_2 припису №3 про усунення порушень прав споживачів у кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_1", який фактично був отриманий ФОП ОСОБА_2 одночасно з оскаржуваною постановою про накладення стягнень.

Перевіривши обґрунтованість вказаного доводу позивача на предмет його узгодженості з нормами діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та відповідності фактичним обставинам справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведення спірної перевірки 10 червня 2014 року начальником Інспекції Андрушкевичем В.М. було прийнято рішення, а саме - припис № 3 про усунення порушень прав споживачів у кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого зобов'язано ФОП ОСОБА_2 усунути всі порушення законодавства з питань захисту прав споживачів, зазначені в цьому приписі та акті перевірки від 02.06.2014 року №000181 та письмово повідомити Держспоживінспекцію у Херсонській області про виконання у 30-денний термін з моменту одержання цього припису з документальним підтвердженням усунених порушень, зазначених у приписі. Вказаний припис від 10.06.2014 р. № 3 був направлений Інспекцією до ФОП ОСОБА_2 13.06.2014 року, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції та поштової квитанції про відправлення рекомендованого листа.

Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку № 310 передбачено, що за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення, зокрема, про -

- видання суб'єкту господарювання обов'язкового для виконання припису про припинення порушень прав споживачів (пп. 4.2.1);

- накладення на винних осіб адміністративних стягнень та застосовування адміністративно-господарських санкцій (пп. 4.2.6).

З огляду на вищевикладені норми Порядку № 310 суд зазначає, що даний нормативний документ розрізняє види рішень, які можуть бути прийняті керівником за результатами перевірки, та не встановлює черговість їх прийняття, зокрема, керівником органу з питань захисту прав споживачів одночасно та незалежно один від одного може бути прийнято, як припис так і рішення про застосування адміністративно - господарських санкцій.

Відповідно до п. 4.3 розділу 4 Порядку №30 акт перевірки знімається з контролю після отримання інформації про зарахування суми адміністративних чи фінансових стягнень до бюджету або/та письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень. У разі коли суб'єкт господарювання своєчасно не надав письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень або не виконав такий припис, керівником органу з питань захисту прав споживачів приймається рішення про проведення повторної перевірки. За результатами повторної перевірки приймаються передбачені законодавством відповідні рішення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що оскаржувана постанова від 11.08.2014 року №125 про накладення стягнень була прийнята Інспекцією внаслідок порушення ФОП ОСОБА_2 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", а не за невиконання припису № 3 від 10.06.2014 року, як це стверджує позивач, тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконною та скасувати постанову № 125 від 11.08.2014 року про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 6120,00 грн., то суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, то підставою для застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій стало встановлення під час перевірки порушень ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів" а саме: відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація для споживача на продукції, відсутнє належне маркування про назву виробника, його місцезнаходження та адреси, меню складено на російській мові без зазначення української (перелік продукції відмічений в таблиці №7 до акту перевірки).

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України №1023-XII інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

Згідно ч.3 ст.15 Закону України №1023-XII продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції. На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися стартова ціна продажу відповідного товару. Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару.

Відповідно до п. 1 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки і з питань Європейської інтеграції України 11.07.2003 року №185, ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.

Відповідно до п. 15 вказаних Правил працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані надати покупцю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу покупця - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833 затверджено Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, яким визначені загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання) (далі - Порядок № 833).

Відповідно до п.10 вищевказаного Порядку, суб'єкти господарювання повинні забезпечити, зокрема, продаж товарів та їх обмін згідно з установленими правилами і нормами.

За рішенням суб'єкта господарювання етикетування товарів або інструкції про їх застосування (в установлених випадках) можуть містити поруч із текстом, викладеним державною мовою, його переклад регіональною мовою або мовою меншини, іншими мовами (п. 10-1 Порядку № 833).

Суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (п. 21 Порядку № 833).

Таким чином, надання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживачів про продукцію є обов'язковою вимогою для здійснення діяльності щодо продажу такої продукції, а її ненадання є порушенням чинного законодавства України та суттєво обмежує законне право споживача на усвідомлений і компетентний вибір товарів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, то під час перевірки меню, прейскурантів цін на алкогольні напої встановлено недоліки щодо невірного їх оформлення, відсутність підпису керівника, бухгалтера та матеріально-відповідальної особи; у прейскуранті на алкогольні напої відсутня ціна за 50 та 100 мл. напою, чим порушено п. 3.4 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року №219; меню оформлено на російській мові без перекладу на українську мову, чим порушено вимоги Національного стандарту України "Заклади ресторанного господарства. Класифікація" та положень ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім цього, під час перевірки встановлено, що в холодильному обладнанні в наявності знаходилися продовольчі товари (страви) без належного маркування на споживчий тарі (перелік у вигляді таблиць додатку № 7 до акту перевірки №000181) про час та дату виготовлення, найменування виробника, строк придатності, сировину (склад), чим порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", п. 21 Порядку провадження діяльності, п. 15 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 №185.

Відповідно до п. 3.4 розділу 3 вищевказаних Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства у меню зазначається перелік страв, кулінарних, борошняних кондитерських, булочних виробів та напоїв власного виробництва, вихід і ціна однієї порції. У прейскуранті зазначається перелік алкогольних і безалкогольних напоїв, пива, тютюнових, кондитерських виробів та інших закупних товарів, маса, об'єм і ціна на відповідну одиницю продукту, крім того, для алкогольних напоїв - ємність пляшки, ціна за пляшку, за 50 та 100 мілілітрів. Меню і прейскурант мають бути підписані керівником, бухгалтером (калькулятором) та матеріально-відповідальною особою (завідувач виробництва, бригадир, буфетник, бармен тощо) і скріплені печаткою суб'єкта господарської діяльності.

Як вбачається з наданої відповідачем до матеріалів справи копії меню кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке належить ФОП ОСОБА_2, то дане меню складено російською мовою, не підписано керівником, бухгалтером та матеріально-відповідальною особою, не скріплено печаткою суб'єкта господарської діяльності тощо.

В судовому засіданні представник позивача вказала на відсутність обов'язку суб'єкта господарювання викладати меню українською мовою, обґрунтовуючи ст. 18 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про засади державної мовної політики" передбачено, що державною мовою України є українська мова.

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону в економічній і соціальній діяльності державних підприємств, установ та організацій основною мовою є державна мова, а також вільно використовуються російська та інші регіональні мови або мови меншин. В економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови. У внутрішніх правилах підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності забороняється прийняття будь-яких положень, що виключають або обмежують у спілкуванні співробітників використання державної мови, російської, інших регіональних мов або мови меншин. В роботі підприємств можуть використовуватися й інші мови.

Таким чином, з огляду на вищевказані норми, суд зазначає, що суб'єкт підприємницької діяльності повинен забезпечити вільне використання державної мови, в тому числі і щодо зазначення в меню назв державною мовою, а тому довід позивача про відсутність такого обов'язку не відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд зазначає, що актом перевірки та іншими матеріалами перевірки підтверджується факт порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів".

Щодо доказів усунення позивачем вказаних порушень, то як вбачається з матеріалів справи, в письмових поясненнях ФОП ОСОБА_2 від 11.08.2014 року, наданих до Інспекції під час розгляду матеріалів перевірки ФОП ОСОБА_2, вказано, що всі порушення вимог законодавства з питань захисту прав споживачів, зазначені в акті перевірки від 02.06.2014 року №000181, були усунені, проте суд відмічає, що доказів такого усунення позивач до Інспекції не надав.

При цьому, суд вказує, під час розгляду даної справи позивач також не спростував вищевказані порушення законодавства про захист прав споживачів і не надав доказів їх усунення.

Щодо інших порушень, встановлених в ході перевірки та зазначених в акті перевірки, та які стали підставою для застосування штрафу, то в ході розгляду справи представником позивача жодних доказів на їх спростування суду не надано.

Статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів. Так, зокрема, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть, зокрема, відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Згідно постанови про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 11.08.2014 року №125 за порушення ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у сумі 6 120,00 грн.

Як вбачається з наданого відповідачем до матеріалів справи додатку № 7 до акту перевірки " Зведені дані про результати перевірки продукції, яка не відповідає вимогам нормативно - правових актів ( нормативних документів) або\та яка реалізовувалась із порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів" та розрахунку штрафних санкцій, спірна сума штрафу 6 120,00 грн. ( 72 * 85 грн.) розрахована, виходячи із вартості однієї страви, вказаної в меню кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", помноженої на розмір штрафу, який є не меншим, ніж п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 85 грн.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що не погоджується з вказаним розрахунком, оскільки вважає, що штраф необхідно розраховувати, виходячи з загальної вартості продукції, зазначеної в таблиці № 2-4 додатку № 7 до акту перевірки, а не за кожну одиницю страви, а тому враховуючи, що загальна вартість продукції згідно вказаного додатку до акту перевірки складає 814,00 грн. відповідно сума штрафних санкцій повинна складати 244,20 грн.

Суд погоджується з вказаною позицією позивача та зазначає, що окрема страва не є окремою партією товару одержаного для реалізації, а тому суд вважає, що здійснений відповідачем розрахунок суперечить вимогам статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, суд вважає, що за порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" правомірним є застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу у сумі 244,20 грн., що складає 30 % від загальної вартості продукції 814,00 грн.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Як встановлено ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не спростовано факт порушення ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", а відповідач під час розрахунку невірно розрахована сума штрафу, тому суд приходить до висновку про скасування постанови № 125 від 11.08.2014 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", в частині застосування штрафу у розмірі 5 875,80 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову №125 від 11.08.2014 року про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині застосування штрафу у розмірі 5875,80 грн.

В частині визнання незаконною та скасування постанови №125 від 11.08.2014 року про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо застосування штрафу у розмірі 244,20 грн. - відмовити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у сумі 115,10 грн. (сто п'ятнадцять гривень 10 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 жовтня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 5.1.2