Ухвала суду № 41059169, 24.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/2762/13-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\1888 \К\14 Ан О.В.

Категорія № 48 (І ) Доповідач Грищенко Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Остапенко В.О., Турік В.П.,

при секретарі: Булах К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, без участі осіб, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2000 року по 07 грудня 2011 року, від якого народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На теперішній час сторони разом не проживають, син проживає разом із позивачем, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, у зв'язку із чим ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на свою користь щомісячно аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі ? частки з усіх видів його доходу ( заробітку).

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 червня 2014 року роз'єднано позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини. Зустрічний позов ОСОБА_2 виділено в окреме провадження.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно аліменти в розмірі ? частки з усіх видів його заробітної плати ( доходу) , але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 квітня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про зміну рішення суду та зменшення розміру частки стягнутих аліментів до 1/6 частки від заробітку.

Зокрема вважає, що судом першої інстанції не враховано його матеріального становища, не враховано, що рішенням суду з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на її утримання щомісячно в розмірі ? частини довічно.

Крім того, розгляд справи проведено без його участі та участі представника, що позбавило можливості надати заперечення та свої пояснення.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів не приймає до уваги заяву ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебування у черговій відпустці, оскільки доказів поважності не прибуття в судове засідання відповідачем не надано, як не надано доказів перебування на лікуванні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2000 року по 07 грудня 2011 року, від якого народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в свідоцтві про народження якого відповідач записаний батьком дитини. ( а.с.4,6).

Сторонами не заперечувалось, що неповнолітня дитина проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався ст..ст.180,184 СК України та вважав, що відповідач має задовільний стан здоров'я, постійний заробіток та має можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від його заробітку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов'язку відповідача сплачувати аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про наявність рішення суду від 01 липня 2014 року, яким з відповідача утримано на користь ОСОБА_5 щомісячно аліменти в розмірі ? частини довічно, оскільки воно ухвалено пізніше оскаржуваного судового рішення, тому не може вплинути на розмір присуджених аліментів на утримання неповнолітнього сина, під час перегляду його законності в апеляційному порядку.

В підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач не надав відомостей про матеріальне становище та неможливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі ? частини від доходу ( заробітку).

Згідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідач повинен довести свої заперечення проти позову за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, що його матеріальне становище не надає можливість сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі. Проте відомості про розмір заробітної плати відповідачем ані суду першої інстанції , ані на обґрунтування своїх вимог до апеляційної скарги надано не було.

З урахуванням усіх обставин у справи, перебування позивача у стані вагітності другою дитиною, колегія суддів вважає, що відповідач має фінансову можливість надавати допомогу на утримання сина в розмірі ? частини заробітку ( доходу) визначеного судом першої інстанції.

Розглядаючи справу за наведених обставин та вимог законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання сина , бо є працездатним та має доходи, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду - відсутні.

Керуючись ст..ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: / підпис/

Судді: / підписи /