Ухвала суду № 41054839, 20.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1522/14-к 20.10.2014 20.10.2014 20.10.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Куценко О.В. Івченко О.М. Чебанової-Губарєвої Н.В.,

за участю секретаря Ястреби С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальних проваджень, зареєстрованих в ЄРДР за № 12013140040005286 та № 12013160040004995, об'єднаних судом в одно провадження в порядку ст. 334 КПК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2014 року відносно

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор - Іванов А.О.,

обвинувачений - ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений не згоден з вироком суду, вважає за необхідне додатково допитати свідка ОСОБА_5, яка підтвердить, що на час скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, він перебував в іншому місці.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - у

Провадження № 11-кп/784/407/14 Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186,

Головуючий першої інстанції Крутій Ю.П. ч. 1 ст. 309 КК України

Доповідач апеляційної інстанції Чебанова-Губарєва Н.В

вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України - у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 у відшкодування майнової шкоди на користь ОСОБА_7 640 грн., ОСОБА_8 - 840 грн., ОСОБА_9 - 800 грн., витрати на користь держави за проведення судово-хімічної експертизи в сумі - 469,44 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню.

Узагальнені доводи апелянта.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 стверджує, що участі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України він не приймав, 30.11.2013 р. знаходився у бабусі та дідуся, які можуть підтвердити зазначений факт. В суді першої інстанції і обвинувачений ОСОБА_10 поясняв, що під час грабування кондитерського кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_4 з ним не було.

Вказує на те, що в судовому засіданні заявляв клопотання про виклик в якості свідків його бабусі, дідуся та сусідки ОСОБА_5, які можуть підтвердили, що 30.11.2013 р. він знаходився за адресою АДРЕСА_2.

Наполягає на тому, що йому був необхідний захисник, він наполягав на його участі, але суд залишив це без уваги.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

15.10.2013 р. близько 16.00 години ОСОБА_4 та інша особа, кримінальне провадження відносно якої зупинено в зв'язку з її розшуком (далі - інша особа), діючи за попередньою змовою на заволодіння чужим майном і розподіливши ролі кожного, увійшли до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого у АДРЕСА_3. В приміщені вищевказаного магазину, відповідно заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_4 відволікав увагу продавця, а інша особа, діючи з єдиним умислом з ОСОБА_4, таємно викрала мобільний телефон «LG T-370» вартістю 640 грн. з сім-картами операторів мобільного зв'язку «Лайф» та «Київстар», які не представляють для потерпілої матеріальної цінності. Після цього ОСОБА_4 з іншою особою з викраденим майном з місця події зникли, розпорядившись ним за власним розсудом, заподіявши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 640 грн.

30.10.2013 р. близько 12.00 години ОСОБА_4 діючи повторно, та інша особа, вступили в злочинний зговір на заволодіння чужим майном в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованом по АДРЕСА_4, при цьому розподіливши ролі кожного. Перебуваючи у приміщенні вказаного магазину, згідно заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_4 відволікав увагу продавця, а інша особа, діючи з єдиним умислом з ОСОБА_4, таємно викрала належні ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 840 грн., які знаходились на полиці вітрини. Після цього ОСОБА_4 з іншою особою з викраденими грошима з місця події зникли, розпорядившись ними за власним розсудом, заподіявши потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на зазначену суму.

05.01.2014 р. приблизно о 16.20 год. ОСОБА_4 та інша особа вступили в злочинний зговір на заволодіння чужим майном з магазину побутової хімії, розташованого по АДРЕСА_5, при цьому розподіливши ролі кожного. Перебуваючи в приміщенні вищевказаного магазину, згідно заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_4 відволікав увагу продавця, а інша особа, діючи з єдиним умислом з ОСОБА_4, таємно викрала належні ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 800 грн., які знаходилися на прилавку. Після цього ОСОБА_4 з іншою особою з викраденими грошима зникли з місця події, розпорядившись ними за власним розсудом, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на зазначену суму.

30.11.2013 р. близько 15.00 години ОСОБА_4 та інша особа вступили в злочинний зговір на заволодіння чужим майном з кондитерського кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_4», розташованого по АДРЕСА_6, при цьому розподіливши ролі кожного. Згідно заздалегідь розробленого плану, інша особа увійшла до приміщення вказаного кіоску, а ОСОБА_4 залишився неподалік від кіоску на вулиці, спостерігаючи за навколишнім оточенням з метою недопущення припинення їх злочинної діяльності громадянами. Перебуваючи в приміщенні кіоску, інша особа, діючи з єдиним умислом з ОСОБА_4, таємно викрала грошові кошти в сумі 700 грн., які належали ОСОБА_12, і знаходилися на полиці вітрини. Злочинні дії іншої особи були помічені продавцем кіоску ОСОБА_13, яка намагалась зупинити їх. Усвідомлюючи, що їх злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, стали явними для оточуючих, інша особа та ОСОБА_4, ігноруючи вимоги ОСОБА_13 про припинення їх злочинних дій, з викраденими грошима зникли з місця події. Після цього ОСОБА_4 з іншою особою з викраденими грошима зникли з місця події, розпорядившись ними за власним розсудом, заподіявши потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на зазначену суму.

Крім того, 11.09.2013 р. близько 11.00 годині (точний час в ході слідства не встановлений), ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на пл. Перемоги по пр. Миру в м. Миколаєві, незаконно придбав у невстановленої особи, особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований об'ємом 0,3 мл (вага у перерахунку на суху речовину складає 0,016 гр.), який незаконно зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту. В цей же день біля 13.40 год. ОСОБА_4 був затриманий співробітниками міліції біля будинку № 48 по пр. Миру в м. Миколаєві за скоєння адміністративного правопорушення, у нього співробітниками міліції був вилучений особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований об'ємом 0,3 мл (вага у перерахунку на суху речовину складає 0,016 гр.).

Дії ОСОБА_4 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання за даними злочинами, суд врахував особу винного, який раніше судимий, на обліку в МОПЛ не перебуває, перебуває на проф. обліку в ОНД з 04.12.2012 р. з приводу зловживання опіатами, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_14, характер вчинених ним суспільно-небезпечних злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши учасників судового розгляду та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень та вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту. Дії обвинуваченого, щодо злочинів за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України судом кваліфіковані правильно та апелянтом не оспорюються.

Що стосується твердження апелянта про непричетність його до відкритого викрадення грошей з кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_4» та показань свідка ОСОБА_5 про знаходження обвинуваченого ОСОБА_4 з 13.00 години 30.11.2013 р. до 12.00 години наступного дня за місцем мешкання свідка, то вони спростовуються показами свідка ОСОБА_13 допитаної в суді першої інстанції і апеляційним судом, яка стверджувала, що саме ОСОБА_4 стояв неподалік кіоску, в якому вона працювала, коли ОСОБА_10 забрав гроші з каси і побіг. Вона побігла за ОСОБА_10, але ОСОБА_4 спитав її: «Він забрав гроші?», після чого сказав, що дожене ОСОБА_10 і поверне гроші. Прізвища обвинувачених їй стали відомі під час досудового розслідування, раніше вона їх не знала.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, належно оцінивши зібрані у справі й досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкритого викрадення чужого майна вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Що стосується твердження апелянта про безпідставне відхилення судом першої інстанції його клопотання про призначення йому захисника, то вони є надуманими, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження і пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 під час апеляційного провадження, обвинувачений таких клопотань під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції не заявляв, і під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції і під час апеляційного розгляду в послугах захисника не потребував.

Призначене ОСОБА_4 покарання за цим вироком є справедливим, відповідає вимогам ст. ст. 65, 66, 67 КК України, є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого. та попередження нових злочинів. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи наведене, вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва відносно ОСОБА_4 відповідає вимогам закону, є обґрунтованим і належним чином мотивованим, підстав для його зміни, як того просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2014 року відносно ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

__ _____ ______

Куценко О.В. Івченко О.М. Чебанова-Губарєва Н.В.