Ухвала суду № 41054822, 21.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/1339/13-ц 21.10.2014 21.10.2014 21.10.2014

Провадження №22-ц/784/2215/14

Справа № 22-ц/784/2215/14 Головуючий першої інстанції: Ітрін М.В.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.

суддів Локтіонової О.В., Коломієць В.В.,

при секретарі Романенко Ю.О.,

за участю представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним кредитного договору

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що відповідно до укладеного 15 серпня 2008 року кредитного договору № NKXRRX14340022 відповідач отримала кредит у розмірі 6488 грн. 97 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту (комісії) у розмірі 77грн.87коп.

Як зазначив позивач, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов договору станом на 27 червня 2013 року уторилась заборгованість у загальному розмірі 170576 грн. 72 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6488 грн. 98 коп.; заборгованості по процентам - 775 грн. 52 коп.; заборгованості по комісії - 1245 грн. 92 коп.; пені - 153467 грн. 41 коп.; штрафу (фіксована частина) - 250грн.; штрафу (процентна складова) - 101грн.01коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість.

Згодом позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачки на їх користь заборгованість у загальному розмірі 52502грн.85коп., яка складається з: заборгованості по процентам - 775 грн. 52 коп.; заборгованості по комісії - 1245грн. 92коп.; пені - 50130грн.40коп.; штрафу (фіксована частина) - 250 грн.; штрафу (процентна складова) - 101грн. 01коп.

У грудні 2013 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати недійсним вищевказаний кредитний договір, посилаючись на те, що перед його укладанням кредитодавець не надав їй у письмовій формі у повному обсязі інформації, яка передбачена ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, як вказала ОСОБА_3 за підписаним нею із Банком кредитним договором вона ні грошей, ні телевізора, на придбання якого нібито призначались кредитні кошти, не отримувала, оскільки цими грошима шляхом обману заволоділа ОСОБА_4, яка діяла від імені Банку при укладанні спірного кредитного договору. 21 серпня 2013 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань Новоодеським РВ УМВС України в Миколаївській області було внесено вказану інформацію та за цим фактом відкрито кримінальне провадження. На думку ОСОБА_3 викладені обставини є підставою для визнання кредитного договору недійсним відповідно до положень ч.1 ст.230 ЦК України як вчинений під впливом обману з боку працівника Банку.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2014 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 7372 грн. 45 коп., яка складається з: заборгованості по процентам - 775 грн. 52 коп.; заборгованості по комісії - 1245 грн. 92 коп.; пені - 5000грн. 00коп.; штрафу (фіксована частина) - 250грн.; штрафу (процентна складова) - 101грн. 01коп. У задоволені решти вимог - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на нез'ясованість обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

За змістом п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що 15 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № NKXRRX14340022, за яким Банк надав відповідачці кредит на придбання товару у розмірі 6488 грн. 97 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1040грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту (комісії) у розмірі 77грн.87коп., з кінцевим строком погашення - 15 серпня 2010р. включно. Згідно умов укладеного сторонами кредитного договору із суми наданого Банком кредиту 248грн.98коп. призначені на сплату страхового платежу (а.с.74).

Відповідачка не заперечувала, що заява позичальника на отримання кредиту, яка разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) і Тарифами складає кредитний договір, підписані нею особисто. Також вона не заперечувала свій підпис на Довідці про стандартні умови кредитування ПриватБанку та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту, на Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», на заяві на укладання договору страхування та на договорі страхування із ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», укладеного також 15 серпня 2008 року, і Умовах страхування (а.с. 74-79).

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_3 за 15 серпня 2008 року в цей день на її рахунок Банком була перерахована обумовлена кредитним договором сума в загальному розмірі 6488грн.98коп., які в цей же день були перераховані відповідно до умов договору: 248грн.98коп. - на сплату страхового платежу, 1040грн. - на сплату одноразової винагороди за надання фінансового інструменту, 5200грн. - на оплату товару згідно рахунку-фактурі № 151 від 15.08.2008р., що підтверджується відповідними меморіальними ордерами від цієї дати (а.с. 104-106).

Вищевикладені обставини підтверджують виконання позивачем своїх обов'язків з надання відповідачці обумовленої договором суми та наявності у ОСОБА_3 обов'язку з погашення цього кредиту.

Між тим, ОСОБА_3 обов'язки по погашенню кредиту, процентів та комісії не виконувала, в зв'язку з чим 31 грудня 2009 року по закінченню строку дії договору страхування її заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6488грн.98коп. була погашена за рахунок страхового відшкодування (а.с.103).

Відповідно до наданого Банком уточненого розрахунку станом на 27 червня 2013 року заборгованість відповідачки складає: по процентам - 775 грн. 52 коп.; по комісії - 1245грн. 92коп.; по пені, нарахованій відповідно до п. 5.1. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі - Умови) - 50130грн.40коп.; по штрафам, розрахованим відповідно до п.5.3 Умов, фіксована частина - 240грн., процентна складова - 101грн.01коп.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 526, 549, 550, 611, 1054 ЦК України суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості в загальній сумі 7372 грн. 45 коп., яка складається з: заборгованості по процентам - 775 грн. 52 коп.; заборгованості по комісії - 1245 грн. 92 коп.; штрафу (фіксована частина) - 250грн.; штрафу (процентна складова) - 101грн. 01коп.; пені - 5000грн. 00коп.(розмір якої на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України був зменшений судом з 50130грн.40коп. до 5000грн.).

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розрахунку заборгованості, наданого позивачем, є безпідставними, оскільки доказів, які б спростовували даний розрахунок, відповідачкою не було надано.

Посилання апелянта на пропуск Банком строку позовної давності, про застосування якого відповідачем було заявлено, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наведеного.

Так, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 5.5 Умов передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлені тривалістю в п'ять років. Враховуючи згоду ОСОБА_3 з Умовами, яку та висловила у власноручно підписаній заяві, письмова форма договору щодо збільшення позовної давності була сторонами додержана.

За такого, строк позовної давності Банком не пропущений.

Що стосується вирішення зустрічного позову, то висновки суду також є законними й обґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значенні (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно із ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначено в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 р., правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно положень статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідачкою не доведено, що при укладенні кредитного договору Банк навмисного ввів її в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, посилання апелянта на недійсність цього договору відповідно до положень ч.1 ст.230 ЦК України як вчинений під впливом обману не ґрунтується на положеннях закону та обставинах справи.

З пояснень представника відповідачки в суді апеляційної інстанції вбачається, що до теперішнього часу кримінальне провадження за фактом дій ОСОБА_5, яка діяла від імені Банку при укладанні спірного кредитного договору, знаходиться на стадії досудового розслідування.

Також безпідставними є доводи апеляціцйної скарги про недійсність кредитного договору у зв'язку із невиконанням вимог ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, даною нормою Закону не передбачена недійсність кредитного договору у разі ненадання вказаної ч.2 ст.11 інформації, а зазначено про відповідальність суб'єкта господарювання, який повинен був її надати, відповідно до ст.ст. 15 і 23 цього Закону. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зміст власноручно підписаних відповідачкою заяви позичальника на отримання кредиту, Довідки про стандартні умови кредитування ПриватБанку та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту та Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в яких зазначена інформація, визначена ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, колегія не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

.

Головуючий: Судді: