Ухвала суду № 41053929, 16.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16.09.2014 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Демченка С. М. (головуючого), Феєра І. С., Мишинчук Н. С., з участю прокурора Дьоміної Ю. І., обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисників - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури Воловецького району Балажа О., підсудного ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6, захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 7 травня 2014 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця,

громадянина України, з неповною вищою

освітою, працюючого сільським головою

Буковецької сільської ради, Воловецького

району, неодруженого, несудимого, маючого

на утриманні одну малолітню дитину,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 121 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття покарання ОСОБА_3 призначено 8 (вісім) років позбавлення волі;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, українця,

громадянина України, з середньою освітою,

непрацюючого, неодруженого, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 121 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття покарання ОСОБА_4 призначено 7 (сім) років позбавлення волі.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця і мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина

України, з середньою освітою, непрацюючого,

одруженого, маючого на утримання малолітню

дитину, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5, звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнуто з підсудного ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_8 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, та 5 935. 57 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з підсудного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 4731.30 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 225 грн. 12 коп. судових витрат за проведення автотоварознавчої експертизи.

Речові докази: футболку та штани постановлено повернути власнику ОСОБА_4, електричний ліхтар - власнику ОСОБА_10

За вироком суду, 05 вересня 2011 року, близько 02 години ночі підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння на автобусній зупинці с. Буковець Воловецького району Закарпатської області, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинили хуліганські дії щодо потерпілого ОСОБА_8, при цьому внаслідок хуліганських дій підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, потерпілому ОСОБА_8 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Злочини вчинено за таких обставин.

4 вересня 2013 року близько 22-ї години підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, та мешканці АДРЕСА_4 ОСОБА_11 і ОСОБА_12 поїхали легковим автомобілем до підсудного ОСОБА_4 до с. Підполоззя Воловецького району, де купили шашлики, після чого в смт. Жденієво купили горілку і поїхали в напрямку с. Буковець. Поверталися в темну пору, по дорозі, біля с. Пашковець, їх наздогнав легковий автомобіль під керуванням потерпілого ОСОБА_8, який освітив їх дальнім світлом фар, обігнав їхній автомобіль, а на початку с. Буковець зупинив свій автомобіль посеред дороги. Підсудні поїхали далі, по дорозі підібрали підсудного ОСОБА_5 і зупинилися біля автобусної зупинки с. Буковець, щоб розпити там придбане спиртне.

5 вересня 2011 року, вже близько 02 години ночі, на автобусній зупинці с. Буковець Воловецького району, підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також мешканці с. Буковець ОСОБА_11, ОСОБА_12 розпивали спиртні напої. Неподалік від них зупинився легковий автомобіль, з якого вийшов потерпілий ОСОБА_8, без запрошення підійшов до підсудних, які запропонували йому випити, наливши чарку горілки і він приєднався до компанії. Через деякий час між потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виникла суперечка, однією з причин якої стала поведінка самого потерпілого, який починаючи із с. Пашковець слідував за підсудними.

Там потерпілий ОСОБА_8 вступив у суперечку з ОСОБА_11, ображав його і той змушений був залишити компанію. Підсудний ОСОБА_4 відвіз його додому.

В цей час підсудний ОСОБА_3, будучи незадоволеним поведінкою потерпілого пішов до його автомобіля, де спустив на двох правих колесах шини та розбив лобове скло і скло на правій дверці.

Повернувшись, на автобусній зупинці с. Буковець підсудний ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, використовуючи малозначний привід, а саме висловлену потерпілим підозру, що він спустив шини на його автомобілі ВАЗ 2106, що знаходився біля зупинки, разом із підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які також перебували в стані алкогольного сп'яніння, напали на потерпілого ОСОБА_8 та з особливою зухвалістю спричинили йому тілесні ушкодження. При цьому підсудний ОСОБА_5, який підбіг до ОСОБА_8 першим, завдав йому удар кулаком в обличчя, спричинивши потерпілому легке тілесне ушкодження у вигляді синця на обличчі, подальшу участь у злочині припинив через причини, які не залежали від його волі, оскільки потерпілий відштовхнув йог і той, ударившись головою об стінку зупинки, отримав легкі тілесні ушкодження.

Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діючи узгоджено між собою, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, з особливою зухвалістю завдали потерпілому ОСОБА_8 множинні удари кулаками по голові, а після падіння потерпілого, продовжуючи свої насильницькі дії, умисно завдали лежачому на землі потерпілому удари ногами по голові, в грудну клітку та по руках, припинивши побиття ОСОБА_8 тільки при появі на місці події його доньок ОСОБА_10 та ОСОБА_13

Умисними насильницькими діями підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми, відкритої черепно-мозкової травми, множинних переломів черепа, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 784 від 10.10.2011 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення; забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, перелому третього ребра та інші, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; а також інші тілесні ушкодження, зокрема синці, садна, гематоми тощо, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.

Внаслідок хуліганських дій підсудним ОСОБА_3 було пошкоджено також легковий автомобіль потерпілого ОСОБА_8 марки ВАЗ 2106 реєстраційний номер А8596С, на якому підсудний спустив праві передню і задню шини, та розбив лобове скло і скло передньої правої дверці, заподіявши потерпілому майнову шкоду розміром 1204 гривня 27 копійок.

В апеляціях та доповненнях до них:

- обвинувач порушує питання про скасування вироку суду у зв"язку з неправильним застосуванням судом кримінально-процесуального закону, однобічністю, неповнотою судового слідства, та повернення справи на новий судовий розгляд. Апеляцію мотивує тим, що суд, призначаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суворіше покарання не дотримався норм ст. 375 КПК України, оскільки попередній вирок не скасовувався апеляційним судом з підстав призначення підсудним зам"якого покарання і це питання прокурором в апеляції не порушувалось. Також судом не виконано вказівок апеляційного суду, викладених в ухвалі від 18.09.2013 року, в тому числі щодо призначення додаткової судово-медичної експертизи про справі.

- підсудний ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в апеляції порушують питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування. Стверджують, що судом незаконно посилено призначене покарання, не виконано вказівок, викладених в ухвалі апеляційного суду, допущено неповноту та неправильність судового слідства в частині перевірки версії щодо вчинення хуліганських дій з боку самого потерпілого, не встановлено повне коло осіб, які причетні до спричинення середніх та тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, оскільки доказів, які б підтверджували обвинувачення ОСОБА_3 судом не здобуто і не встановлено.

- підсудний ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини в справі, просить вирок суду змінити, звільнивши його від відбування покарання внаслідок акта амністі. Вказує, що вчинив не тяжкий злочин, має на утриманні неповнолітню дитину і проти застосування щодо нього акту амністії не заперечує.

- захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_4, виправдати його за ч. 2 ст. 296 КК України, перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому за цією статтею покарання не пов"язане з позбавленням волі. Зазначає також про необхідність застосування до ОСОБА_4 ст. 69 КК України та призначення покарання не пов"язаного з позбавленням волі. Вказує, що судом не наведено мотивів, з яких одні докази в справі взято до уваги, інші відхилено, не дано належної оцінки показанням потерпілого, свідків, не враховано пом"якшуючі вину ОСОБА_4 обставини.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію та доповнення до неї, просив вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, частково підтримав апеляцію захисника ОСОБА_7 щодо незаконності посилення покарання підсудним, пояснення обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про підтримання своїх апеляційних вимог, пояснення захисників - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7 про незаконність вироку суду, який вони просять скасувати і направити справу на додаткове розслідування, пояснення потерпілого ОСОБА_8, який просив вирок залишити без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, заслухавши судові дебати та останнє слово обвинувачених, колегія суддів приходить до наступного.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2013 року вирок Воловецького районного суду від 15 травня 2013 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, був скасований, а справа направлена на новий судовий розгляд.

Повертаючи справу на новий розгляд з підстав неповноти та необ"єктивності судового слідства, суд зазначив про необхідність ретельної перевірки наявних у справі доказів, надання їм належної оцінки, перевірки версії обвинувачених щодо ролі кожного у вчиненні інкримінованих злочинів, в тому числі шляхом допиту експертів про можливість заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому взутими у резинові тапочки ногами, та проведення в разі необхідності додаткової експертизи.

Відповідно до ч. 7 ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Проте суд першої інстанції у даній справі не тільки не виконав вказівок апеляційного суду, а взагалі проігнорував судове рішення про повернення справи на новий судовий розгляд, не усунувши недоліки та не виконавши необхідні дії.

У порушення вимог ст. 22 КПК України суд не вжив всіх заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, внаслідок чого допустив однобічність і неповноту судового слідства.

Так, суд не з"ясував належним чином характер дій та ступінь участі у вчиненому злочині кожного з обвинувачених, ким саме, яким чином, скільки разів і в які частини тіла були нанесені ними удари потерпілому, на необхідність здійснення чого вказував в ухвалі апеляційний суд. З цих підстав суд апеляційної інстанції ставив вимоги щодо призначення та проведення додаткової судово-медичної експертизи, на що не було звернуто увагу при повторному розгляді справи.

Питання про можливість нанесення потерпілому тілесних ушкоджень за наведених в обвинуваченні обставин, про механізм заподіяння таких з урахуванням зазначених ним предметів не досліджувалось, хоча з'ясування цього питання має значення для підтвердження версії потерпілого чи її спростування.

Всупереч ст. 74 КПК України суд не перевірив версії обвинувачених, які під час судового розгляду справи вказували на те, що саме потерпілий ОСОБА_13, який був у нетверезому стані, затіяв з ними бійку та був її ініціатором.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляцій заслуговують на увагу. Допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічна оцінка доказів, залишення поза увагою інших обставин справи та вказівок апеляційного суду, викладених в ухвалі від 18 вересня 2013 року, потягли за собою постановлення необґрунтованого судового рішення, яке підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 367 КПК України, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду належить вжити заходів для повного, всебічного й об"єктивного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам, врахувати і перевірити усі доводи, на які посилаються апелянти, в тому числі ретельно дослідити та проаналізувати докази, що мають значення для з'ясування змісту діянь поставлених у вину обвинуваченим, розмежувати дії кожного з них, встановити умисел та мотив злочинів, виконати вказівки апеляційного суду.

Крім того, суду слід призначити проведення додаткової судово-медичної експертизи на предмет дослідження тілесних ушкоджень заподіяних потерпілому, виконання якої доручити Закарпатському обласному бюро судово-медичних експертиз з обов"язковим формулюванням узагальнених письмових запитань учасників у справі з врахуванням зауважень зазначених в ухвалах апеляційного суду.

З матеріалів кримінальної справи видно, що 20 грудня 2011 року заставодевцем ОСОБА_15 було сплачено 17500 гривень за призначенням платежу «Застава згідно рішення суду», що підтверджується квитанцією № 072020001 (т. 3 а.с. 172).

В той же час вироком Свалявського районного суду від 7 травня 2014 року відносно ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили було фактично обрано інший запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т. 7 а.с.17-20).

Згідно приписів ст. 154 -1 КПК України (в редакції 1960 року) у разі зміни підсудному запобіжного заходу застава підлягає поверненню заставодавцю. Питання про повернення застави вирішується судом.

З огляду на те, що відносно ОСОБА_4 на даний момент обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, застава в сумі 17500 гривень підлягає поверненню заставодевцю ОСОБА_15

За таких обставин клопотання адвоката ОСОБА_6 про повернення застави підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляцію прокурора задовольнити, апеляції підсудного ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, захисника - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Свалявського районного суду від 7 травня 2014 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишити попередні - підписки про невиїзд.

Повернути заставодевцю ОСОБА_15 заставу в сумі 17500 гривень, внесену нею згідно квитанції № 072020001 від 20.12.2011 року на депозит УМВС України в Закарпатській області код 08592170, розрахунковий рахунок 37313015000306 МФО 812016 ГУ ДКСУ України в Закарпатській області.

Судді