Ухвала суду № 41049287, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9569/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Плюс» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінант Плюс» (надалі за текстом - «ТОВ «Домінант Плюс») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000932201 від 12 березня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 146 915 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.02.2014 р. по 14.02.2014 р. посадовцями державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Дніпровському районі» проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТВО «Домінант Плюс» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Флагман-1» за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 313/26-53-22-01-26-34484452 від 21.02.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених ПП «Флагман-1» у складі вартості послуг.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

01.01.2013 р. між ТОВ «Домінант Плюс» та ПП «Флагман-1» укладено договір № 28 про вдосконалення послуг безпеки за умовами якого останнє зобов'язалось на умовах і в порядку, що передбачені відповідними договорами на охорону між позивачем та третіми особами, прийняти на себе зобов'язання, що належать ТОВ «Домінант Плюс» відповідно до цих договорів, що є предметом їх взаємної діяльності.

На підставі названого договору ПП «Флагман-1» виписано податкові накладні на загальну суму 587 824 грн. 80 коп., у т.ч. 117 564 грн. 96 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач частково здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів у розмірі 359 379 грн. 76 коп., а зазначені у податкових накладних суми відніс до податкового кредиту.

Разом з тим, відповідно до акту ДПІ у Дніпровському районі від 13.05.2013 р. № 1486/22-221-35822284 «Про неможливість проведення зустрічної звірки» фактичне місцезнаходження керівника ПП «Флагман-1» невідоме.

Цим же актом встановлено, що протягом дії договору № 28 від 01.01.2013 р. у ПП «Флагман-1» працювала лише 1 особа, що свідчить про відсутність факту здійснення господарської операції.

На думку органу доходів та зборів наведене призвело до заниження податку на додану вартість на 117 565 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932201 від 12 березня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 146 915 грн., у тому числі 117 565 грн. за основним платежем та 29 391 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про порушення ТОВ «Домінант Плюс» встановленого порядку формування податкового кредиту у зв'язку з відсутністю розумної економічної мети на укладання договору з ПП «Флагман-1».

Судова колегія знаходить, що наведений висновок окружного адміністративного суду є обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних на підставі договору № 28 від 01.01.2013 р. ПП «Флагман-1» надавались послуги з розробки, втілення та вдосконалення заходів безпеки.

При цьому, за даними протоколу погодження договірної ціни вартість однієї години роботи охоронника при наданні послуг становить 12 грн. 30 коп.

Водночас, згідно договорів про надання охоронних послуг, укладених між ТОВ «Домінант Плюс» та СТОВ «Щербашенське», ТОВ «Агрофірма ім. Петровського», ТОВ «Маловисківський елеватор», ТОВ «Медвинське хлібоприймальне підприємство», ТОВ «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА-ЕКО», СТОВ «Рось» вартість однієї години послуг з охорони, яку надає позивач становить 10 грн.

Тобто, фактично надаючи послуги з охорони та отримуючи послуги від ПП «Флагман-1» позивач отримував збиток у розмірі 2 грн. 30 коп. щогодини.

Таким чином, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження причинного зв'язку між придбанням таких послуг та отриманням економічної вигоди, шляхом їх практичної реалізації.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Плюс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 17 жовтня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.