Ухвала суду № 41049, 21.06.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21червня2006року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого судді Цуркана М.І. ,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції ( далі ОДПІ ) Львівської області на рішення господарського суду Львівської області від 23 червня 2005 року та на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства ( далі ВАТ ) «Прикарпатбуд» до Дрогобицької ОДПІ Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2005 року ВАТ «Прикарпатбуд» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Дрогобицької ОДПІ Львівської області (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №001957/23-2/1 від 22.02.2005 року , яким позивачу визнано суму податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 45570, 00 грн., з них : основний платіж 30380,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 15190,00 грн., за порушення положень п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4; п. 5.1 ст. 5; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5; п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8; п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.07.2001 року по 01.07.2004 року зменшено скоригований прибуток на 91,30 тис. грн. амортизаційних відрахувань на основні засоби, які не рахуються на балансі та не перебувають в оренді платника податку, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 32,85 тис. грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 23 червня 2005 року, яким позов задоволено та визнано недійсним оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року та рішення господарського суду Львівської області від 23 червня 2005 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог , оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а саме: не було враховано пояснень відповідача, помилковий висновок щодо правильності оформлення результатів документальної перевірки, не врахований факт, що державі були завдані збитки.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій враховано, щовідповідно доакту від 15 вересня 2004 року №144/23-2/22363714 встановлено, що структурним підрозділом позивача в порушення положень п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; п. 5.1 ст. 5; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5; п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8; п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.07.2001 року по 01.07.2004 року зменшено скоригований прибуток на 91,30 тис. грн. амортизаційних відрахувань на основні засоби, які не рахуються на балансі та не перебувають в оренді платника податку, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 32,85 тис. грн. На підставі цього акту видано податкове повідомлення-рішення №001957/23-2/1 від 22 лютого 2005 року, яким було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 45570 грн., з яких 30380 грн. основний платіж, а 15190 грн. штрафні санкції по цьому податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (з наступними змінами) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Під терміном «амортизація» основних фондів та нематеріальних активів відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Судом першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що позивачем було передано за актом передачі від 2 квітня 1996 року своєму структурному підрозділу Стебницькому розчинно-бетонному заводу основні засоби в строкове користування івони знаходяться за місцем розташування структурного підрозділу, використовуються в його господарській діяльності, а тому позивачем методом «авізо» передано суму амортизації. З огляду на це, правомірним є віднесення платником податку цієї суми до валових витрат та відповідно зменшення оподатковуваного доходу.

Висновки суду про те, щоакт перевірки податкового органу не відповідає нормам Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 1.7 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 року № 429, є правильним оскільки факти виявлених порушень повинні викладатись в акті перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи наведене суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про відсутність факту порушення позивачем податкового законодавств,правомірно визнали недійсним спірне податкове повідомлення-рішення та вказав про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій.

Судоми першої та апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовани і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішеннь та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дрогобицької ОДПІ Львівської області залишити без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року та рішення господарського суду Львівської області від 23 червня 2005 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ : М.І. Цуркан

СУДДІ : С.Є. Амелін

М.І. Гурін

М.Г. Кобилянський

Д.В. Ліпський