Постанова № 41046709, 21.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1478/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Таврійські нафтові регіони» (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Постановою Херонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.02.2014р. № 0000722200 про визначення зобов'язань із податку на додану вартість за основним платежем на 61138,0 грн. та за штрафними санкціями на 30569,0 грн., № 0000712200 про визначення зобов'язань із податку на прибуток за основним платежем на 64195,0 грн. та за штрафними санкціями на 32097,0 грн. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, які полягають в зміні в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" АІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані Приватним підприємством "Таврійські нафтові регіони" за серпень 2012 року, вчинені на підставі акту від 03.02.2014р. № 36/21-03-22-06/34668958 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Таврійські нафтові регіони" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Юг Інвест" та з контрагентами-покупцями за серпень 2012 року". Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області вилучити з бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" АІС "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі акту від 03.02.2014р. № 36/21-03-22- 06/34668958 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Таврійські нафтові регіони" з питання дотримання вимог податкового законодавства гіри взаєморозрахунках з ПП "Юг Інвест" та з контрагентами-покупцями за серпень 2012 року", та поновити Приватному підприємству "Таврійські нафтові регіони" відомості щодо задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 696006,0 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 757144,0 грн. за серпень 2012 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 03.02.2014р. № 36/21-03-22-06/34668958 (далі - акт № 36). За цим актом відображено результати перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Юг Інвест» та з контрагентами - покупцями за серпень 2012 року. Висновки акту перевірки № 36 були відображені відповідачем у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» АСІ «Податковий блок».

Як було встановлено відповідачем під час перевірки, позивач у серпні 2012 року сформував податковий кредит від постачальника ПП «Юг Інвест» на суму ПДВ 757143,98 грн. та витрати у сумі 3785720,0 грн. для обчислення податку на прибуток за 9 місяців 2012 року. Для перевірки відповідачеві були надані податкові та видаткові накладні, банківські виписки та товарно-транспортні накладні, договір на постачання нафтопродуктів. За договором поставки від 01.08.2012р. ПП «Юг Інвест» зобов'язувався поставити позивачеві паливно-мастильні матеріали, транспортування товарів мало здійснюватись транспортом покупця. За наданими товарно-транспортними накладними автоперевізником, замовником та вантажоодержувачем було визначено ПП «Таврійські нафтові регіони» (позивач по даній справі).

ДПІ у м. Херсоні було складено акт від 22.08.2013р. №1457/21-03-22-05/38151713 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юг Інвест» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за січень-грудень 2012 року. Неможливість проведення перевірки пов'язана з тим, що ПП «Юг Інвест» не знаходиться за юридичною адресою, стан платника - триває процедура припинення. Від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні відповідачем отримано висновок № 1960/07.50-09 від 08.08.2013р. про нереальність здійснення господарських операцій ПП «Юг Інвест» за серпень-грудень 2012 року. За висновками податкової міліції ПП «ЮГ Інвест» не знаходиться за юридичною адресою, у зазначений період не мало основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів. Відповідач зазначає, що у відношенні ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) за реєстрацію ПП «Юг Інвест» з метою проведення безтоварних фінансово-господарських операцій та ухилення від сплати податків, незаконної конвертації безготівкових коштів у готівкові.

За сукупністю вищезазначених обставин відповідач дійшов висновку про відсутність наміру створення правових наслідків під час вчинення позивачем правочинів з придбання пально-мастильних матеріалів у ПП «ЮГ Інвест». На думку відповідача, такі угоди носять фіктивний та не реальний характер, створені з метою штучного формування податкового кредиту. На думку відповідача, за відсутності факту придбання товарів відповідні суми, визначені у накладних та податкових накладних, не можуть включатися до витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

За висновками відповідача бухгалтерські документи та податкові накладні повинні відображати фактично здійснені господарські операції. Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995р. №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи, що суперечать законодавству та нормативним документам і тому відповідачем не приймаються до уваги бухгалтерські документи та податкові накладні, складені ПП «ЮГ Інвест» на постачання ПММ позивачеві у серпні 2012 року. Використовуючи власний висновок про фіктивність, (безтоварність) угод позивача з придбання ПММ у ПП «ЮГ Інвест» за серпень 2012 року відповідач вважає, що позивачем по цим операціям завищені витрати за 9 місяців 2012 року на 3785720,0 грн. та податковий кредит на 757144,0 грн.

Як зазначає відповідач нафтопродукти, придбання яких задокументоване у ПП «Юг Інвест», позивачем у серпні 2012 року було реалізовано СТОВ «Агрофірма Петродолинське», СТОВ «Агрофірма Чорноморська», ТОВ «Ахтер», СТОВ «Берегиня», БПП «Бонус», ТОВ ТД «Горностаївський Райагрохім», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Дизель Плюс», ПАТ «Дніпровська перлина», ТОВ «Іріда», ФОП ОСОБА_4», ПП «Квант ВЛ», СВК «Лілія», ФОП ОСОБА_6, ПП «Орланта», ТОВ «Перша Таврійська Агроресурсна компанія», ТОВ «Ранг», СВК «Родина», ПП ТД «Союз Херсон», ПП «Фея», ПП «Фірма Агроторг», СФГ «Харизма», ПП «Юга С», ТОВ «А.С.Д.» . Відповідач вважає, що з цими покупцями позивачем відображені безтоварні господарські операції, які не мають реального характеру і тому зменшує доходи у сумі 3480030,0 грн. та податкові зобов'язання у сумі 696006,0 грн., задекларовані позивачем по цим операціям. Наслідками таких висновків відповідача було встановлення заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток на 64195,0 грн. та з ПДВ на 61138,0 грн.

На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 03.02.2014р. № 36/21-03-22-06/34668958 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000712200 від 18.02.2014 року, яким визначено сума грошового (податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 96 292 грн, що складається з основного платежу в сумі 64 195 грн, а також штрафних санкцій на суму 32 097 грн та податкове повідомлення - рішення № 0000722200 від 18.02.2014, яким визначено сума грошового (податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 91 707 грн, що складається з основного платежу в сумі 61 138 грн, а також штрафних санкцій на суму 30 569 грн

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності повного задоволення позовних вимог позивача.

Так, задовольняючи позовні вимоги позивача у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень № 0000722200 та №0000712200 від 18.02.2014 року суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні усі необхідні документи на підтвердження господарських операції з придбання та поставки нафтопродуктів.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Нормативним актом, якій встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496 (далі - Інструкція).

Із змісту цієї Інструкції вбачається, що законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю, зберігання, транспортування нафтопродуктів висуваються численні вимоги, зокрема: наявність майданчика, на якому розташовані резервуари для зберігання різних видів нафтопродуктів; спеціальні лічильники для обліку нафтопродуктів; наявність вимірювальних засобів, які систематично проходять повірку в установах органів стандартизації та метрології; наявність персоналу (оператор АЗС, начальник зміни, бухгалтер, інші); перевезення нафтопродуктів здійснюється спеціальним автотранспортом; приймання і відпуск нафтопродуктів, оформлення результатів торгівлі нафтопродуктами, здачі і прийняття змін на АЗС оформлюються документарно за формами, затвердженими Інструкцією, яка містить 37 додатків різних актів, таблиць, книг, розрахунків та іншого.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1-5.4.3 Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Розділом 7.5 Інструкції встановлюється порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 Інструкції №281 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Пп.7.5.2 п.7.5 Інструкції №281 передбачено, що відпуск нафти або нафтопродуктів до мір місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах, автозаправниках) здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

У ТТН оператор зазначає помер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, псується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відповідно до пункту 7.5.8 Розділу 7 «Порядок відпуску нафти і нафтопродуктів" Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно п. 7.5.10-7.5.11 Інструкції, ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях врегульований розділом 10 Інструкції.

У відповідності до п.10.2.1 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифікату відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Згідно п. 10.2.9 Інструкції, у разі виявлення невідповідності фактично виміряної температури, густини і кількості нафтопродукту значенням, наведеним у ТТН, дозволяється за погодженням вантажовідправника його зливання до резервуара за умови відсутності підтоварної води в автоцистерні. У такому разі приймання нафтопродуктів здійснюють за фактично виміряними результатами за різницею об'ємів нафтопродукту, виміряних в резервуарі до і після його зливання. У разі виявлення розходження кількості нафтопродукту, виміряної в резервуарі, з даними ТТН складається акт довільної форми за підписами працівників АЗС та водія в чотирьох примірниках, з яких перший додається до змінного звіту під час передавання його в бухгалтерську службу підприємства, другий - надається представнику вантажовідправника, третій - водію, а четвертий - залишається на АЗС. Про фактично прийнятий нафтопродукт робиться відповідна позначка на всіх примірниках ТТН. В акті повинні бути зазначені рівні нафтопродукту в резервуарі до і після зливання, об'єм прийнятого нафтопродукту, густини за ТТН і за вимірюваннями в резервуарі після зливання, приведені до 20°C за ГОСТ 3900, та кількість нестачі нафтопродукту. При визначенні нестачі нафтопродуктів повинна враховуватись відтворюваність результатів вимірювання густини відповідно до ГОСТ 3900. Установлена нестача підлягає відшкодуванню вантажовідправником відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.10.2.10 Інструкції на підставі товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто, зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти вносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Підпунктами 10.4.1, 10.4.3 пункту 10.4 розділу 10 Інструкції передбачено, що на автозаправній станції здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на автозаправній станції здійснюється за формою змінного звіту автозаправної станції № 17-НП.

Після завершення зміни оператором автозаправної станції складається змінний звіт автозаправної станції за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими товарно-транспортними накладними здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на автозаправній станції.

Відповідно до підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 розділу 10 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною автозаправною станцією, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті автозаправної станції за формою № 17-НП.

Відповідно до п. 16.1 Інструкції матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Пунктом 16.2 Інструкції передбачено, що бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Таким чином, приписами Інструкції встановлено обов'язковість ведення підприємством на АЗС журналу обліку надходження нафтопродуктів за формою № 13-НП та змінного звіту АЗС за формою № 17-НП. Працівник АЗС при прийнятті нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом, перевіряє їх марку та вид (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних, паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Про прийняття дизельного палива складаються змінні звіти та вносяться записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів.

Згідно п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до умов Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Разом з цим слід зазначити, що в наданих до матеріалів справи позивачем товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів не зазначено номер резервуару, марку та вид нафти або нафтопродукту, масу, густину і температуру, а також час виїзду автоцистерни з підприємства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні виписані з порушенням вимог Інструкцій порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродукт підприємствах і організаціях України, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, на підставі яких здійснюється відпуск та приймання нафтопродуктів, а тому не є належними доказами в підтвердження транспортування та фактичного отримання нафтопродуктів.

Крім того, позивачем не надано документів змінних звітів за формою N 17-НП, на підставі яких здійснюється облік нафтопродуктів матеріально відповідальними особами АЗС, журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, товарно-транспортних накладних складених у відповідності до вимог вищезазначеної інструкції, також не надано актів приймання нафтопродуктів з наявністю підпису водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад, в яких би зазначалося наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Також не надано доказів руху зазначеного товару в бухгалтерському обліку підприємства.

З огляду на вищезазначені порушення позивачем вимог Інструкції, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем копіями документів підтверджується факт оприбуткування товару та подальшого використання у господарській діяльності позивача товару придбаного безпосередньо у ПП "Юг Інвест".

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів фактичного виконання договорів купівлі продажу та поставки нафтопродуктів та враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо фактичного виконання умов вищезазначених договорів поставки та купівлі продажу нафтопродуктів, позивач не підтвердив реальності проведених операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції взагалі не проаналізовано спеціальний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та, як наслідок ухвалення судового рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 207,212,254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити.

Постанову Херонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії , - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Постанову апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.