Ухвала суду № 41046359, 16.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р. Справа № 876/15213/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у адміністративній справі №803/2316/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області звернулося з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» (СГВК «Мрія») заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за жовтень 2013 року в сумі 2 548 грн. 39 коп.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» на користь Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за жовтень 2013 року в сумі 2 548,39 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в які вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки судом не враховано, що у відповідача відсутні фінансові можливості сплачувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій; СВК «Мрія» розпочато процедуру ліквідації та особи, яким призначена пільгова пенсія станом на жовтень 2013р. досягли загального пенсійного віку 49 років для громадян, які проживають в зоні добровільного гарантованого відселення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і отримують у зв'язку із цим відповідне пенсійне забезпечення. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Позивач надіслав на адресу суду заяву про розгляду справи у його відсутності. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. СГВК «Мрія» зареєстроване 23 березня 2000 року Любешівською районною державною адміністрацією Волинської області як юридична особа та з 24 березня 2000 року включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до довідки Любешівського відділення Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 14 березня 2013 року №334 СГВК «Мрія» у 2013 році перебуває на загальній системі оподаткування.

Товариство взяте на облік в УПФ України в Любешівському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

УПФ України в Любешівському районі проведено та направлено СГВК «Мрія» розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за жовтень 2013 рік в сумі 2 548 грн. 39 коп. по пенсіонерах, які перебували в трудових відносинах з відповідачем.

Факт наявності заборгованості відповідача по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій перед Пенсійним фондом в сумі 2 548 грн. 39 коп. підтверджується також розрахунком суми боргу станом на 30 жовтня 2013 року.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки за відповідачем як платником страхових внесків рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за жовтень 2013 року в сумі 2 548 грн. 39 коп. та доказів сплати вказаних коштів відповідачем не надано, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (з наступними змінами та доповненнями) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 цього ж Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як передбачено статтею 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують внески до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з підпунктами 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (з наступними змінами та доповненнями), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Товариство взяте на облік в УПФ України в Любешівському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому, на підставі пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язане проводити відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, оскільки за відповідачем як платником страхових внесків рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за жовтень 2013 року в сумі 2 548 грн. 39 коп., а доказів сплати вказаних коштів відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Що стосується доводів апелянта, про те, що у відповідача відсутні фінансові можливості сплачувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, то вказана обставина не звільняє відповідача від сплати витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Щодо початку процедури ліквідації підприємства, то відповідачем будь - яких доказів на підтвердження даної обставини не долучено ні до апеляційної скарги та не представлено на адресу апеляційного суду, незважаючи на ту обставину, що відповідач належним чином був повідомлений про дату судового засідання.

Аналогічно судом не беруться до уваги посилання апелянта п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки особи, які набули пільговий стаж отримують додаткову пенсію відповідно до вказаного вище Закону.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у адміністративній справі №803/2316/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс