Постанова № 41045464, 16.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р. Справа № 804/14049/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ТОВ «Радна» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідача) в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» (код ЄДРПОУ 38906618), за результатами якої складено акт № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року»;

- визнати протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо викладення висновків у акті № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року»;

- визнати протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, до підсистеми «Аналітична система» на підставі висновків, викладених у акті № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року»;

- зобов'язати ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених у акті № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в акті № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року» зробив висновки, які не відповідають дійсності, а сама зустрічна звірка проводились із порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням меж компетенції даного перевіряючого органу, оскільки у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в рамках проведення зустрічних звірок контролю над дотриманням податкового законодавства, такий контроль реалізується шляхом проведення перевірок. Також позивач вважає, що дії відповідача по коригуванню показників податкової звітності позивача на підставі висновків, зроблених в акті, є перевищенням податковим органом своїх повноважень та порушують права позивача. Тому позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надали письмові заперечення на позовну заяву, у яких зазначили, що податковий орган діяв в межах вимог чинного законодавства України. Вважає, що висновки, які викладені в акті, є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, а тому і коригування показників податковим органом вчинено цілком правомірно, у задоволенні позову просили відмовити.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково виходячи з наступного.

Щодо підсудності справи Дніпропетровському окружному адміністративному суду, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

У відповідності з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач має зареєстроване місце знаходження у м. Дніпропетровськ, вул. Щорса, буд. 4, офіс 320.

На підставі викладеного, справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Радна» зареєстроване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Щорса, буд. 4, офіс 320, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що гідно п. 73.5 ст. 73 Розділу ІІ Податкового кодексу України, відповідачем проведена зустрічна звірка ТОВ «Радна» з питання документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року.

Підставою для проведення зустрічної звірки стала інформація отримана від Бориспільсокої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області, а саме акт «Про результати невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікі Трейлер» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року» від 20.06.2014 року № 334/22-1/36428845.

За результатами проведеної зустрічної звірки складено акт № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року», в якому зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

На підставі вказаного акту податковим органом внесено до електроних баз даних АІС «Податковий блок» коригування самостійно задекларованих ТОВ «Радна» показників податкових зобов'язань та кодаткового кредиту з ПДВ.

Проте, суд не може погодитись з такими діями податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2, п.1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Таке рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року, врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 73.5 ст. 73 ПК України органам державної податкової служби з метою отримання податкової інформації надано право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків урегульовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 (далі за текстом - Порядок №1232).

Згідно п.п.1, 2 Порядку №1232, зустрічна звірка полягає у співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій, з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Пунктом 3 Порядку № 1232 передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку № 1232 проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, надіслання завіреного печаткою запиту про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисте вручення суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку такого запиту є обов'язком органу державної податкової служби, що виникає у разі відсутності в його розпорядженні запитуваної інформації в обсягах, необхідних для проведення зустрічної звірки і складання довідки, однак доказів направлення та отримання позивачем такого запиту до суду не надано.

У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Матеріали зустрічної звірки надсилаються до органу державної податкової служби (ініціатора) (п.п.6, 7, 9 Порядку № 1232).

Отже, Порядком № 1232 складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки не передбачено.

Водночас суд звертає увагу на те, що Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими Наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, визначено виключний перелік випадків, в яких складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Згідно з вимогами до форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання обов'язково зазначаються причини неможливості проведення зустрічної звірки. При цьому, при зазначенні причин неможливості проведення зустрічної звірки мають бути вказані реквізити документів, що підтверджують цей факт (копії таких документів додаються до акта).

При цьому, належним доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженням є наявність в Єдиному державному реєстрі відповідного запису про відсутність такої особи за вказаним її місцезнаходженням.

За таких обставин, чинним законодавством передбачено повноваження податкового органу складати акт за результатами зустрічних звірок тільки у разі неможливості проведення дій щодо проведення такої звірки. В іншому разі за результатом проведення зустрічної звірки складається довідка.

Проаналізувавши положення п. 73.5 ст. 73 Податкового Кодексу України, п.п. 6, 7 Порядку №1232, суд доходить до висновку, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, оскільки за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у разі відсутності запитуваної інформації в обсягах, необхідних для проведення зустрічної звірки, та невиконання обов'язку щодо надіслання обов'язкового письмового запиту у відповідача не було підстав для проведення зустрічної звірки.

В матеріалах справи відсутні докази щодо того, чи приймались відповідачем будь-які заходи щодо вручення позивачу особисто чи рекомендованим листом з повідомленням такого обов'язкового письмового запиту.

Оцінюючи дії податкового органу стосовно вжиття ним заходів для повідомлення позивача про необхідність надання пояснень та належним чином засвідчених копій документів з метою проведення зустрічної звірки, суд встановив, що відповідачем відповідні вимоги податкового законодавства з цього приводу виконано не було, доказів зворотнього суду також не надано.

Також судом встановлено, що у межах спірних правовідносин відповідачем зустрічної звірки ТОВ «Радна» не проведено, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача не здійснено, відповідної довідки не складено, про що свідчить й саме складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Крім того, суд зазначає, що спірний акт відповідача не є актом про неможливість проведення зустрічної звірки позивача, а фактично є актом про проведення документальних невиїзних позапланових перевірок, які у спосіб, визначений законодавством, не проводились.

Таким чином суд вважає, що дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» здійснені не на підставі та не у межах, визначених Податковим кодексом України, а тому, такі дії відповідача, є протиправними, а позовні вимоги позивача з цього приводу підлягають задоволенню.

Водночас суд зазначає, що не підлягають задоволенню позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо викладення висновків у акті № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року» з огляду на наступне.

Аналізом вищенаведених норм права встановлено, що акт чи довідка податкового органу є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення індивідуальної дії. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Викладені у ньому податковим органом факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті чи довідці власні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що приймаються на підставі такого акту тощо, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Оцінка акту, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків, а також щодо самих висновків, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином, суд вважає, що дії працівників податкового органу із внесенням до акту № 6/2205/38906618 певних висновків, не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

При цьому суд зазначає, що при розгляді вказаної позовної вимоги суд не досліджував питання щодо реальності чи нереальності господарської діяльності ТОВ «Радна», оскільки на підставі висновків відповідача ніяких рішень індивідуальної дії податковим органом не приймалось.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, на підставі акту № 6/2205/38906618 про неможливість проведення зустрічної звірки, податковий орган здійснив виключення (коригування) самостійно задекларованих платником податків показників в електронній базі даних автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» у підсистемі «Аналітична система».

Проте, суд зазначає, що процес співсталення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів, є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого, податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже, питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Сама по собі, здійснена відповідачем кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» АІС «Податковий блок».

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене, також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 Податкового Кодексу України та його узгодження.

Аналогічну правову позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12 (номер у ЄДРСР 29332909).

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні, також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Крім того, перелік інформаційних баз, а також, форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (п. 74.2 ст. 74 Податкового Кодексу україни).

Податкова інформація, є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (п. 62.1.2 ст. 62 Податкового Кодексу України), який, у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Відповідно до ч. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також, дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи.

«Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», як спосіб податкового контролю, введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто, податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5. Прийняття податкової декларації, є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби створюються відповідні інформаційні бази, перелік яких, визначається Державною податковою адміністрацією України. Персональна інформація про платників податків, яка знаходиться в інформаційних базах даних контролюючих органів, не може бути розголошена. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: необґрунтована відмова від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності. Викладене свідчить, що «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, ураховуючи приписи Закону України «Про інформацію», вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Виходячи із змісту положень п. 1.1 Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПС України 14.06.2012 р. № 516, інформація, викладена в базі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» може бути використана при перевірці ДПІ контрагента постачальника платника податку.

За результатами зустрічної звірки відповідачем не приймались податкові повідомлення-рішення.

При цьому, суд зазначає, що нормами матеріального права, не передбачено право податкового органу проводити коригування задекларованих платником податків показників, на підставі висновків акту зустрічної звірки за відсутності податкових повідомлень-рішень.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю, відноситься до непрямих податків, тобто, його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника.

Самостійна зміна ДПІ в базі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем, з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності, тощо.

Суд зауважує, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам відображеним в електронних базах, може мати негативні наслідки, як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Таким чином, суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо виключення (коригування) показників податкової звітності з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Радна», на підставі акту № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року» з електронної бази даних автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» без наявності податкового повідомлення-рішення та його узгодження у встановленому порядку.

Отже, у зв'язку із встановленням судом порушеного права позивача, останнє підлягає відновленню, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності, самостійно аадекларованих ТОВ «Радна» в електронній базі даних автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, до підсистемі «Аналітична система», відкориговані на підставі акту № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року».

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Радна» про визнання лій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Радна» сплачений позивачем судовий збір у сумі 54,81 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Радна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» (код ЄДРПОУ 38906618), за результатами якої складено акт № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, до підсистемі «Аналітична система», на підставі акту № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Радна», відкориговані на підставі акту № 6/2205/38906618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.09.2013 року по 11.08.2014 року».

В задоволені іншої частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радна» (код ЄДРПОУ 38906618) судовий збір у сумі 54,81 (п'ятдесят чотири гривні вісімдесят одна копійка) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна