Рішення № 41044713, 20.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа № 911/3284/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»;

про стягнення 7 116,10 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Циганенко О.С. (довіреність б/н від 05.05.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» про стягнення 7 116,10 грн.

Як передбачено ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей стягуваною сумою, в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Оскільки зі змісту позовних вимог та наведеного в позові розрахунку вбачається, що позивачем заявлено всього 7 116,10 грн., з яких 5852,85 грн. основного боргу за Договором поставки № 1173/169 - РЛ від 07.05.2009 року, 579,91 грн. пені, 78,45 грн. 3% річних та 604,89 грн. інфляційних, однак в прохальній частині позову зазначено інші суми, які не обґрунтовані з огляду на викладені в позові обставини, суд у відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України визначає правильну суму позову, яка складає всього 7 116,10 грн.

Провадження у справі № 911/3284/14 порушено ухвалою від 04.08.2014 року та призначено справу до розгляду на 26.08.2014 року.

В судовому засіданні 26.08.2014 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 09.09.2014 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 09.09.2014 року, суд зобов'язав сторони надати акт звірки заборгованості за Договором поставки № 1173/169 -РЛ від 07.05.2009 року. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 30.09.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 30.09.2014 року, представник відповідача не з'явився, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, вимоги суду не виконав. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 20.10.2014 року.

В судовому засіданні 20.10.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав додаткові пояснення щодо наданих відповідачем доказів.

Відповідач в судове засідання 20.10.2014 року повторно не з'явився, вимог суду не виконав, у зв'язку з чим, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (відповідач) було укладено Договір поставки № 1173/169 - РЛ від 07.05.2009 року (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору позивач, як Постачальник, зобов'язався поставляти товари відповідачу, а відповідач, як Покупець, зобов'язався приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість на умовах, передбачених Договором.

На виконання Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 23 668,56 грн. за наступними накладними: № 55103496 від 06.12.2013 року на суму 19927,44 грн. та № 55233666 від 12.12.2013 року на суму 3714,12 грн.

Як передбачено п. 1.1 Додатку № 3 «Спеціальні умови» до Договору Покупець здійснює розрахунки за товар після його реалізації протягом 1 банківського дня з дня закінчення календарного тижня. В той же час, для спірних партій товару Сторонами були погоджені інші терміни розрахунків за поставлені Постачальником товари безпосередньо в накладних на поставку товару, а саме: строк оплати за товар, поставлений за накладною № 55103496 від 06.12.2013року - до 20.01.2014 року, строк оплати з товар поставлений за накладною № 55233666 від 12.12.2013 року - до 26.01.2014 року.

Однак, відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, оплатив товар частково на суму 17815,71 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий за Договором товар на момент звернення до суду складає 5 852,85 грн. зокрема, за накладеною № 55103496 від 06.12.2013 року в сумі 2111,73 грн. та за накладною № 55233666 від 12.12.2013 року в сумі 3714,12 грн.

Факт отримання товарів за наведеними в позові видатковими накладними відповідачем не заперечено.

Однак, відповідач надав відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись на оплату отриманого за Договором товару в повному обсязі, в підтвердження чого посилався та надав суду Акт звірки розрахунків станом на 31.07.2014 року, за яким між сторонами рахується нульове сальдо. Також, відповідач надав платіжні доручення та накладну про часткове повернення товару.

Позивач надав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що рух товарів на ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА» ведеться окремо по головному підприємству та його філіях та консолідується за відповідні періоди. Обліковується рух товарів за допомогою власної комп'ютерної програми «КОДА», яка не передбачає можливості зведення синхронізованих даних по основному підприємству та по його філіалах.

Таким чином, правовідносини між позивачем та відповідачем оформлені двома договорами: Договором поставки №1173/169-РЛ від 07.05.2009 року (підписаним з Філіалом ТОВ «САВСЕРВ МОВА» у м. Луцьку, за яким заявлено до стягнення заборгованість у справі) та Договором поставки №12995 від 09.08.2010 року (підписаним з ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА», за яким заборгованість відсутня).

Позивач зазначає, що Акт звірки із нульовим сальдо, на який посилається відповідач, складений саме за Договором поставки №12995 від 09.08.2010 року із ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА», і не відображає стану розрахунків за Договором поставки №1173/169-РЛ від 07.05.2009 року, за яким заявлено до стягнення заборгованість в матеріалах даної справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що з Акту звірки розрахунків, на який посилається відповідач, не можливо встановити за яким договором його складено, Акт не містить посилання на жодний договір, накладні та проведені розрахунки (суми та дати). Крім того, в кінці відповідного Акту зазначено про поставку товару на суму 5484,24 грн., про оплату якої відсутні відомості.

Щодо наданих відповідачем довідок, виданих 29.09.2014 року банком «Український Професійний Банк» про всі обсяги розрахунків з позивачем, в судовому засіданні 20.10.2014 року позивач надав додаткові пояснення, в яких звернув увагу суду на невідповідність даних, наведених в наданих відповідачем банківських довідках. Також, позивач надав зустрічні довідки банку про сплачені відповідачем на рахунок позивача грошові кошти, за якими суми сплати та суми нарахованого ПДВ є аналогічними, однак, за довідками відповідача суми сплати безпідставно містять два лишні нулі, чим збільшені в сто разів. При цьому, наведені в довідках суми ПДВ залишились незмінними і співпадають з даними позивача, однак, не відповідають розміру ПДВ виходячи з наведеної в наданих відповідачем довідках суми сплати (є меншими в сто разів). Також, позивач зазначив, що наведені в наданих відповідачем довідках суми сплат не відповідають фактичним обсягам поставок.

Надані відповідачем довідки банку «Український Професійний Банк» містять перелік платіжних документів, однак самі платіжні документи не надано суду для огляду, що не дозволяє встановити справжність наведених в довідках даних.

В той же час, позивачем надано суду докази звернення до відповідача з пропозицією підписати складений позивачем Акт звірки розрахунків, яка без поважних причин була залишена відповідачем без відповіді.

Відповідач в порушення вимог суду, не надав суду належним чином оформлений Акт звірки розрахунків з позивачем саме за наведеним в позові Договором. В судове засідання 30.09.2014 року не з'явився, про поважність причин неявки та причин не складення з позивачем Акту звірки розрахунків суд не повідомив. В судовому засіданні 20.10.2014 року витребуваний судом Акт звірки відповідачем також не був наданий.

Оскільки, наданий позивачем Акт звірки розрахунків, який надсилався відповідачу для узгодження та підписання, відповідачем не підписаний, такий Акт приймається судом в якості обґрунтованого розрахунку господарських операцій за наведеним в позові Договором, в якому позивачем відображено всі здійснені за Договором поставки (з зазначенням дат та сум поставок) та здійснені відповідачем проплати та повернення товару (з зазначенням дат та сум).

Як вбачається з наведеного в наданому позивачем Акті розрахунку, додані відповідачем до відзиву платіжні доручення та накладна на повернення товару враховані позивачем при визначенні заборгованості. При цьому, суд враховує, що надані платіжні доручення в призначенні платежу не містять інформації за якими накладним здійснено проплати.

Таким чином, відповідачем не спростовано заборгованість за наведеними в позові накладними в заявленій сумі 5825,85 грн.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, м матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його неоплати відповідачем на суму 5484,24 грн.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати товару за спірними накладними позивач просить стягнути з відповідача 579,91 грн. пені, 78,45 грн. % річних та 604,89 грн. інфляційних.

Згідно з п. 3.8 Договору за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши розрахунок позовних вимог, судом встановлено, що пеня нарахована на фактичну суму заборгованості по кожному періоду окремо в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за періоди, що не перевищують шість місяців від дати прострочення зобов'язання. Таким чином, вимога про стягнення 579,91 грн. пені підлягає задоволенню.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних проведений на фактичну суму заборгованості по кожному періоду окремо у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимога про стягнення 78,45 грн. % річних та 604,89 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, 22, код 35231874) на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (03115, м. Київ, вул. Краснова, 27, код 30776789) 5484,24 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. основного боргу, 579,91 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. пені, 78,45 (сімдесят вісім) грн. % річних, 604,89 (шістсот чотири) грн. інфляційних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:24.10.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.