Рішення № 41044108, 14.10.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1041/2014(м)

266/3599/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Шишилін О.Г.

Категорія 27 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Сорока Г.П.

при секретарі : Бельченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 році позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.12.2007р. укладеного між АКБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 на суму 54000 доларів США зі строком повернення щомісячними ануїтетними платежами в розмирі 605 доларів США, не пізніше 26.12.2028 року, зі сплатою процентів 12,4% річних. За двома додатковими угодами встановлений порядок та умови сплати платежів; розмір максимального збільшення процентної ставки за користування кредитом, розмір процентної ставки за користування кредитом понад встановленого строку в розмірі подвійної ставки Національного Банку України. 26.12.2007 р. між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки. За договором факторингу №1 від 12.12.2011р., укладеним між АКБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», право вимоги по кредиту було передане позивачеві, який у зв'язку із невиконанням відповідачами кредитних зобов'язань просив достроково стягнути з них в солідарному поряду заборгованість за кредитом 52491,90 доларів США, що станом на 31.07.2013 р. за курсом НБУ становить 419567,76 грн. та заборгованість по процентам 11323,28 доларів США, що становить 90506,98 грн. і судовий збір.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 02 червня 2014 року позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором № 11279271000 від 26.12.2007р. станом на 31.07.2013р., що складається з тіла кредиту в сумі 419567,76 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 90506,98 грн. та судовий збір 111 грн. В задоволені іншої частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до вимог ст. 197, ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу без участі сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, направили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутність, та без здійснення фіксування судового процесу технічними засобами.

У відповідності з положеннями ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги в частині дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_3 суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності цих позовних вимог що заявлені в межах строку позовної давності та припинення зобов'язань поручителя за договором поруки.

Проте погодитися з висновком суду в частині визначення розміру стягненої заборгованості по тілу кредиту не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та положенням закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статей 526,527,530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного вид), а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1078, ч.1 ст.1082 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно із ч.1ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 26.12.2007р. між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11279271000, за яким остання отримала 54000 доларів США для придбання нерухомості зі строком повернення не пізніше 26.12.2028 року, із сплатою процентів 12,4% річних, визначенням черговості погашення заборгованості та правом вимагання дострокового повернення кредиту. Строк повернення кредиту повинен був відбуватися 26 числа кожного календарного місяця ануїтетними платежами, в розмирі 605$. Пунктом 7.2 договору передбачене дострокове часткове погашення кредиту, у тому числі шляхом внесення коштів в день сплати ануїтетного платежу, в сумі, яка перевищує розмір такого платежу. За пунктом 1.2.2 договору, у разі, якщо термін повернення кредиту ануїтентного платежу припадає на вихідний, святковий або неробочий день, терміном повернення кредиту та днем сплати ануїтентного платежу вважається перший робочий день. (а.с.5-11)

Додатковими угодами №1 та №2, які є невід'ємною частиною договору встановлено Графік платежів визначення сукупної вартості кредиту, порядок та умови сплати платежів, передбачено збільшення розміру процентної ставки, тощо.

Графіком до Додатку №2 передбачено, що з кожним сплаченим щомісячним платежем у розмірі 605$ буде відповідно зменшуватись остаток за кредитом, що підтверджується наведенням у графіку щомісячного залишку за кредитом після сплати позичальником щомісячного платежу. До додатку №2, графіку платежів, сторонами кредитного договору змін або доповнень не вносилось, спору щодо визнання його недійсним, не виникало.

Цей графік є обов'язковим для обох сторін кредитного зобов'язання. Відповідно до наданих відповідачкою ОСОБА_3 платіжних документів - банківських квитанцій про сплату платежів за період з січня по листопад 2008 року, остання не тільки щомісячно сплачувала свій внесок, але й у більшому розмірі у квітні, травні, липні та серпні місяці. Тобто, на розрахунковий період заборгованості, залишок за кредитним договором складає 47763,63 долари США, а не 52491,90 долари США, як розраховано позивачем та зазначено у позовній заяві і саме ця сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачки. Формулу ж за якою проводився позивачем розрахунок заявлених до стягнення грошових сум, останнім під час розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, не наведено. (а.с. 12,123-127)

Факт сплати ОСОБА_3 грошових коштів у період з січня по листопад 2008 року, а саме: у квітні,травні,липні, серпні місяцях, у більших розмірах, зазначених у квитанціях банку, позивачем не заперечується.

Згідно вимог ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

З урахуванням наведеного, виходячи із засад розумності та справедливості, положень закону та умов договору, підстав для перерозподілу внесених відповідачкою коштів в погашення заборгованості за кредитом у більшому розмірі, ніж передбачено графіком, у позивача не було.

Тому колегія суддів вважає, що оскільки самостійним перерозподілом грошових коштів Банком порушені права позичальника на погашення тіла кредиту і в пред'явлену Банком суму заборгованості не ввійшли у повному розмірі сплачені у більшому розмірі, ніж передбачені Додатком №2 кошти, що складають 6682,16 долара США, вони підлягають відрахуванню при визначенні суми заборгованості.

До того ж, сам позивач під час розгляду справи направив відповідачці фінансову пропозицію, в якій надав згоду на зменшення розміру заборгованості за кредитом до 33730 доларів США. (а.с.191-192)

Пунктом 10.12. Кредитного договору передбачено, що позичальник надає Банку згоду передавати права та обов'язки за Договором третій особі без отримання на це додаткової згоди.

12.12.2011р. між АКБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1, за яким права вимоги що належать АКБ «УкрСиббанк» існуючі або майбутні до Боржників щодо погашення заборгованості за кредитними договорами перейшли до ТОВ «Кей-Колект». (а.с.21-29).

На підтвердження права вимоги до відповідачів, позивач надав виписку із Додатку №1 (перелік первинних договорів до договору факторингу №1 від 12.12.2011р.) в якій зазначено кредитний договір №11279271000 від 26.12.2007р., укладений з ОСОБА_3 (а.с.33, 100, 101).

15.12.2011р. АКБ «УкрСиббанк» повідомив Відповідачів рекомендованим листом про передання вимог за кредитом до ТОВ «Кей-Колект» про відступлення прав вимог за кредитом. (а.с.102, 103, 104, 105).

Таким чином з урахуванням встановлених обставин справи і положень закону колегія суддів вважає, що позивач ТОВ «Кей-Колект» в установленому законом порядку набув право вимоги за кредитним договором та в межах строку позовної давності звернувся до суду. Однак, оскільки визначена сума боргу за кредитом в розмірі 52491,90 доларів США не ґрунтується на умовах кредитного договору від 26.12.2007 року та встановленого Графіка платежів, укладених між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, відповідно до положень ст.309 ЦК України оскаржуване рішення в частині стягнення розміру заборгованості по тілу кредиту підлягає зміні, шляхом зменшення розміру до 47763,63 долари США, що становило на 31 липня 2013 року за курсом НБУ - 381774,69 грн.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не належать до тих підстав з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування судового рішення. Наведені відповідачкою обставини, як вбачається зі справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і відповідно до вимог статті 212 ЦПК України в рішенні суду цим обставинам дана правильна і мотивована оцінка.

В решті частині судове рішення не оскаржується.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення розміру заборгованості за тілом кредиту підлягає зміні,

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 року в частині стягнення розміру заборгованості за тілом кредиту в сумі 52491,90 доларів США, змінити, зменшивши розмір заборгованості до триста вісімдесят одної тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 69 копійок.

Рішення суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом, судового збору та відмови у задоволенні позову про стягнення суми боргу за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4 залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді