Рішення № 41043987, 22.10.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/5586/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лешко С. М.

Категорія 30 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.,

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.,

при секретарі судового

засідання Ковальській Я.В.,

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Моторного(транспортного) страхового бюро України

на рішення Коростенського міськрайонного суду від 17 липня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про поновлення строку та відшкодування матеріальних збитків,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Просив поновити процесуальні строки звернення до суду та стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки, заподіяні в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 92562,00 грн. В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 19 години на 140 км. автодороги Київ-Ковель сталася дорожньо-транспортна пригода.Зокрема водій автомобіля «Шевролет-Авео», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 створив небезпеку для руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Івеко-190», державний номер НОМЕР_1, володільцем якого є він. В результаті аварії водій ОСОБА_4 загинув на місці пригоди. За цим фактом СУ УМВС України в Житомирській області була проведена перевірка і в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину. Відповідно до ст.13 Закону України «Про страхування» Моторно (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, яке здійснює обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основним завданням Моторного (транспортного) страхового бюро України є виконання страхових зобов'язань із зазначеного виду обов'язкового страхування за страховиків - його членів у разі їх неплатоспроможності. У встановлений законом строк він, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом, але ухвалою від 10.06.2013 року позовну заяву було повернуто через несплату судового збору, а в подальшому він тривалий час перебував за межами України.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 17 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 24990,00 грн. матеріальної шкоди.

Додатковим рішенням Коростенського міськрайонного суду від 23 липня 2014 року стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 249,90 грн. судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі представник Моторно (транспортного) страхового бюро України - Купар Ігор Юрійович просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є безпідставним, необ'єктивним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства. Вважає, що судом при відкритті провадження у справі було порушено територіальну підсудність, а ОСОБА_3 не має права заявляти будь-які позовні вимоги, оскільки не є власником пошкодженого автомобіля.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 19 години на 140 км. автодороги Київ-Ковель сталася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої водій автомобіля «Шевролет-Авео», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 під час виконання маневру обгону не переконався, що це буде безпечним, виїхав на зустрічну смугу, створивши небезпеку для руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «Івеко-190», р.н. номер НОМЕР_1, власником якого є позивач. В результаті аварії водій ОСОБА_4 загинув на місці пригоди. Постановою слідчого СУ УМВС України в Житомирській області в порушенні кримінальної справи було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину (а.с.5).

На час ДТП позивач був володільцем пошкодженого транспортного засобу «Івеко-190» на підставі довіреності від 06.05.2008 року (а.с.21,108б).

Враховуючи, що відповідно до ст.ст.386,395,396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну (п.13 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (надалі Постанови).

За наведених обставин доводи апелянта в тій частині, що позивач не має права вимагати відшкодування завданої автомашині «Івеко-190» шкоди, є безпідставними.

Власником винного транспортного засобу «Шевролет-Авео» є ТОВ „БВП Будком" (а.с.20).

Відповідальність зазначеного транспортного засобу на момент ДТП була застрахована у страховій компанії „Аско-Донбасс Северний" (а.с.4).

Оскільки ОСОБА_4 04.05.2010 року неправомірно заволодів автомашиною «Шевролет-Авео», та в ході її самовільного без належних правових підстав використання порушив правила дорожнього руху і скоїв ДТП, то страхова компанія визнала цей випадок не страховим та відмовила ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування.

Зазначені обставини встановлені рішенням Коростенського міськрайсуду від 07.11.2012 року, яке набрало законної сили та є чинним, і відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК додаткового доведення не потребують.

В такому випадку та відповідно до ст.ст.41.1,9,22 Закону України „Про обов"язкове страхування власників наземних транспортних засобів" суд обгрунтовано поклав на відповідача обов"язок відшкодувати заподіяну позивачеві шкоду у межах ліміту, визначеного страховим полісом.

Як свідчить звіт про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Івеко-190» значно перевищує його ринкову вартість на момент ДТП - відповідно, 251465 грн.06 коп. та 92562 грн.93 коп.(а.с.11). Ремонт зазначеного транспортного засобу є технічно неможливим та економічно необгрунтованим.

Відповідно до роз"яснень, що викладені в п.15 Постанови Пленуму у разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В такому випадку право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи особа, яка відшкодувала шкоду (п.13 Постанови Пленуму).

Представник позивача в апеляційному суді пояснив, що позивач визнає транспортний засіб фізично знищеним та не заперечує передати його залишки відповідачу, оскільки за призначенням його використовувати неможливо та він не являє собою великої цінності.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції слід змінити та зобов"язати позивача після одержання страхового відшкодування передати відповідачу залишки пошкодженого транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції наслідків пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки судом із посиланням на докази та встановлені обставини справи вмотивовано висновок про те, що такий строк позивачем не пропущений.

Апеляційним судом не встановлено будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313,314,316ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду від 17 липня 2014 року змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення після другого абзацу новим абзацем такого змісту.

Зобов"язати ОСОБА_3 після одержання відшкодування майнових збитків передати Моторному(транспортному) страховому бюро України залишки автомобіля «Івеко-190», р.н.НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті рішення суду та додаткове рішення від 23.07.2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: