Ухвала суду № 41043553, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1998/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Ніжинський механічний завод» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 02.06.2014 № 0004261530.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи працівниками Ніжинської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правильності нарахування ПАТ «Ніжинський механічний завод» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.05.2014 № 1751/15-14312565, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення ПАТ «Ніжинський механічний завод» бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року на суму 48 970, 00 грн.

На підставі акту перевірки Ніжинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0004261530 від 02.06.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 48 970, 00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 24 485,00 грн. (а.с.22).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи основними видами діяльності ПАТ «Ніжинський механічний завод» є: виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну; виробництво іншого електричного устаткування; виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; виробництво інших машин і устаткування загального призначення; виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення; виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, що підтверджується довідкою АБ № 894758 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 68).

ПАТ «Ніжинський механічний завод» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 18.07.1997 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200011463 (а.с. 69).

В ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що позивач не мав права включати до податкового кредиту січня 2014 року переплати за товари на загальну суму 391 051, 00 грн., в тому числі ПДВ 651 75, 16 грн., яка частково включена до додатку 2 додатку 3 декларації за лютий 2014 року, як оплата постачальникам товарів/послуг в сумі 48970,00 грн.

Відповідно даних додатка 2 до декларації за лютий 2014 року ПАТ «Ніжинський механічний завод» заявлена сума податку на додану вартість, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодів постачальникам таких товарів. На суми авансованих проплат ПАТ «Ніжинський механічний завод» отримало в січні 2014 року податкові накладні.

До податкового кредиту за січень 2014 року підприємством включена передплата за товари на загальну суму 391 051, 00 грн., в т.ч. ПДВ 65 175, 16 грн. , яка частково включена до додатку 2, додатку 3 декларації за лютий 2014 року, як оплата постачальникам товарів послуг в сумі 48970,00 грн.

Передплата здійснена позивачем ТОВ «Техсервіс ВЕКО і партнер ГмбХ», згідно договору № 014 від 04.11.2013 (а.с. 23-27) за камери абразиво-струменевого очищення та фарбувально-сушильну.

Відповідно п. 1 статті 1 договору № 014 від 04.11.2013 виконавець (ТОВ «Техсервіс ВЕКО і партнер ГмбХ») за технічним завданням замовника (ПАТ «Ніжинський механічний завод»), власними або залученими силами із власних матеріалів, в частині взятих на себе зобов'язань за договором зобов'язується розробити, виготовити та здати в установлений даним договором термін обладнання та закінчені роботи по технічному переоснащенню малярного відділення ПАТ «НМЗ», а замовник зобов'язується надати необхідну документацію, передати виконавцю технічне завдання та інші вихідні дані, необхідні для здійснення робіт, а також прийняти обладнання та закінчені роботи згідно відповідних актів, видаткових накладних тощо й сплатити повну вартість обладнання та робіт, відповідно умов даного договору.

Стаття 5 договору № 014 від 04.11.2013 вказує, що передача та приймання робіт та обладнання здійснюється на підставі відповідних актів прийому - передачі. Передача та приймання обладнання по договору, здійснюється після надходження повної суми його вартості на розрахунковий рахунок виконавця. Право власності на замовлене згідно з дійсним договором обладнання , переходить до замовника лише після 100 % сплати вартості договору. Виконані роботи, передбачені даним договором вважаються прийнятими замовником після підписання акту здачі - приймання та або акту виконаних робіт. Договір діє до 01.03.2014.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 01.03.2014 (а.с. 36) строк дії договору продовжено до 31.12.2014.

Як свідчать матеріали перевірки, попередня оплата здійснена ПАТ «Ніжинський механічний завод» постачальнику платіжними дорученнями № 159 від 10.01.2014 (а.с. 43) на суму 200 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333, 33 грн.

Перевіркою встановлено, що до податкового кредиту за січень 2014 року включена сума ПДВ на підставі податкової накладної № 1 від 10.01.2014 на суму 200 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 33 333, 33 грн. ( а.с. 42).

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Ніжинський механічний завод» частково отримані частини та вузли камер фарбувально-сушильної та абразиво-струменевого очищення на зберігання згідно актів прийому - передачі від 16.01.2014 та від 11.03.2014.

Також, передплата здійснювалась позивачем ТОВ «Індастріал Сістемз», згідно договору № 54/51П від 17.12.2013 (а.с. 44-45) за компресорне обладнання виробництва компанії ING ENEA MATTEI - Італія в комплектації згідно специфікації (а.с. 46).

Відповідно до п. 1.1 договору № 54/51П від 17.12.2013 постачальник (ТОВ «Індастріал Сістемз») зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець (ПАТ «Ніжинський механічний завод») прийняти та оплатити компресорне обладнання виробництва компанії ING ENEA MATTEI - Італія в комплектації згідно специфікації, поіменовані на далі «обладнання», вартістю 796 045, 37 грн. (сімсот дев'яносто шість тисяч сорок п'ять грн.. 37 коп.), крім того ПДВ - 159 209, 07 грн., та разом становить 955 254, 44 грн. (дев'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 44 коп.), що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті становить 83 647, 50 євро.

Зазначена в даному пункті сума договору в гривнях розрахована за комерційним курсом євро до української гривні, встановленому в «Укрсоцбанку» на дату підписання даного договору, а саме: 1 євро = 11,42 грн. та підлягає зміні у випадку зміни курсу євро по відношенню до української гривні.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору № 54/51П від 17.12.2013 постачальник здійснює поставку обладнання на умовах (Інкотермс - 2010) - склад покупця. Постачальник здійснює поставку обладнання протягом 8 (восьми) робочих тижнів від дня зарахування на його рахунок попередньої оплати відповідно до п.3.1.1 даного договору. Датою поставки буде вважатися дата, вказана на видатковій або товарно-транспортній накладній.

Згідно до пп. 3.1.1 договору № 54/51П від 17.12.2013 після дати підписання даного договору покупець перераховує на поточний рахунок постачальника 20% вартості обладнання, що складає 191 050, 89 грн. з ПДВ та є еквівалентом 16 729, 50 євро.

Відповідно до п. 3.5 договору № 54/51П від 17.12.2013 право власності на обладнання переходить до покупця в момент здійснення ним оплати повної вартості обладнання. Ризики на обладнання переходять до покупця в день поставки обладнання. Договір він набуває чинності від дня підписання та діє до 13.12.2014 рку, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 07.03.2014 (а.с. 47) п. 2.2 викладено в наступній редакції: 2.2 постачальник здійснює поставку обладнання протягом 16 (шістнадцяти) робочих тижнів від дня зарахування на його рахунок попередньої оплати відповідно до п.3.1.1 даного договору.

Як свідчать матеріали перевірки попередня оплата здійснена ПАТ «Ніжинський механічний завод» постачальнику платіжними дорученнями № 158 від 10.01.2014 (а.с. 49) на суму 191 050, 89 грн. в т.ч. ПДВ 31 841, 82 грн.

Перевіркою встановлено, що до податкового кредиту за січень 2014 року включена сума ПДВ на підставі податкової накладної № 2 від 10.01.2014 на суму 191 050, 90 грн. в т.ч. ПДВ 31 841, 82 грн. ( а.с. 48).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізуючи норми чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що Податковий кодекс України пов'язує право на формування податкового кредиту з моментом списання коштів з рахунку платника податку під час поставки йому товарів, документальним обґрунтуванням такого формування податкове законодавство визначає податкову накладну.

Колегія суддів вважає, що оскільки позивачем було проведено передоплату за поставку йому відповідного обладнання, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, то з моменту перерахування коштів контрагентам у позивача виникає право на формування податкового кредиту.

Доводи апелянта про невикористання у власній господарській діяльності такого обладнання, через те, що право власності на таке обладнання переходить до позивача після повної оплати суми договору, а також через те, що на момент проведення перевірки позивачем не отримано товар за договором в повному обсязі є безпідставними та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається, що термін поставки обладнання за договором № 014 від 04.11.2013 продовжено до кінця 2014 року, а за договором № 54/51П від 17.12.2013 встановлено до 13.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. При цьому, вищезазначені договори не включають альтернативні умови поставки продукції лише за попередньою оплатою, а Податковим кодексом України чітко визначено право платника податку на формування податкового кредиту незалежно від того, чи розпочав він використовувати у власній господарській діяльності поставлений товар саме в звітному податковому періоді.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Податковий кодекс України не ставить в залежність наявність права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування платника податку від факту поставки товарів, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.