Ухвала суду № 41043473, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5519/14 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила: визнати звільнення позивача з займаної посади 29.01.2014 незаконним та зобов'язати відповідача скасувати витяг із наказу №13-к від 25.01.2014 про звільнення; поновити позивача на посаді головного спеціаліста центру зайнятості в м. Києві та зобов'язати відповідача видати наказ про поновлення на роботі; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2014; стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 12 000, 00 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (з 04.02.2014 по 05.03.2014); зобов'язати відповідача надати позивачу довідку про нараховані суми, належні позивачу при звільненні із зазначенням суми вихідної допомоги, виплаченої відповідно до ст. 44 КЗпП та розрахованої згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати №100; визнати звільнення позивача з займаної посади 03.02.2014 незаконним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 позов задоволено частково: стягнуто з Київського міського центру зайнятості середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні в розмірі 22 534, 40 грн.; в решті відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи наказом від 10.09.2013 №144-к по особовому складу призначено ОСОБА_2 з 10.09.2013 на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського РЦЗ, з посадовим окладом 1 147грн. на місяць, як таку, що пройшла конкурсний відбір.

Наказом Київського міського центру зайнятості від 27.11.2013 №202-к «Про зміни в штатних розписах районних центрів зайнятості» вирішено внести зміни в штатних розписах Дніпровського та Шевченківського районних центрів зайнятості, зокрема, в Дніпровському РЦЗ - ліквідувати посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями; внести посаду заступника начальника відділу організації працевлаштування населення. 29.11.2013 ОСОБА_2 ознайомилась з вищезазначеним наказом.

Згідно зі службовою запискою Дніпровського РЦЗ від 29.11.2013 №5139-01/23 відповідно до наказу Центру зайнятості «Про зміни в штатних розписах районних центрів зайнятості» від 27.11.2013 №202-к та керуючись ст. 42 КЗпП України у відділі взаємодії з роботодавцями ліквідовано посаду головного спеціаліста, яку займала ОСОБА_2, що обумовлено тим, що остання мала найменший безперервний стаж роботи на посаді у даному відділі.

Станом з 29.11.2013 по 31.12.2013 в Київському міському центрі зайнятості наявні вакансії: начальника відділу - головного бухгалтера у відділі фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, головного спеціаліста у відділі інформаційних систем, головного спеціаліста у відділ по роботі з кадрами, головного спеціаліста у відділі капітального будівництва та утримання приміщень, головного спеціаліста у відділі організації перевірок та розслідування страхових випадків. В Голосіївському РЦЗ наявні вакансії: системного програміста, головного спеціаліста у відділ організації працевлаштування населення. В Оболонському РЦЗ наявні вакансії: головного спеціаліста у відділ організації працевлаштування населення. В Солом'янському РЦЗ наявна вакансія начальника відділу - головного бухгалтера у відділі бухгалтерського обліку.

Згідно з листком непрацездатності серія АВЮ №886816 ОСОБА_2 з 28.01.2014 по 31.01.2014 знаходилась на лікарняному.

Наказом від 25.01.2014 №13-к звільнено ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського РЦЗ з 29.01.2014 за скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України (підстава: наказ Київського міського центру зайнятості від 27.11.2013 №202-к).

Наказом від 03.04.2014 «Про зміни до наказу КМЦЗ від 25.01.2014 №13-к» з метою усунення порушення виявленого у наказі Київського міського центру зайнятості від 25.01.2014 №13-к в частині звільнення ОСОБА_2, зокрема: змінено дату звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського РЦЗ за скороченням штатів, п.1 ст.40 КЗпП України з 29.01.2014 на 03.02.2014 року; зобов'язано відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку міського центру зайнятості провести остаточний розрахунок з ОСОБА_2 з урахуванням п.1 цього наказу.

Згідно з довідкою від 06.05.2014 №06-4769 при звільненні ОСОБА_2 нараховано: 1) заробітна плата за 18 робочих днів у січні 2014 року - 1648, 22грн.; 2) компенсація за невикористану відпустку за 12 календарних днів - 1096, 20грн.; 3) премія за 19 робочих днів, відпрацьованих у грудні 2013 року (100%) - 1051, 91грн.; 4) вихідна допомога - 3958, 37грн.; 5) у лютому місяці нараховано по лікарняному листу №886816 серія АВЮ від 28.01.2014 - 519, 34грн.; 6) відкориговано відпрацьовані дні, у зв'язку з тим, що лікарняний було надано після дати звільнення та зроблено перерахунок заробітної плати - 183, 14грн.; 7) згідно наказу від 03.04.2014 №57-к - донараховано 1 робочий день 03.02.2014- 91, 57грн.

Відповідно до довідки від 06.05.2014 №06-4773 про середню заробітну плату ОСОБА_2 дійсно працювала в Київському міському центрі зайнятості на посаді головного спеціаліста Дніпровського РЦЗ та її середня заробітна плата становила - 3 959, 78 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 78коп.).

За період попередження ОСОБА_2 про ліквідацію посади позивачу пропонували наступні посади: 1) головний спеціаліст відділу перевірок та розслідування страхових випадків Деснянського РЦЗ - позивач спочатку відмовилась, через кілька днів прийняла пропозицію, однак посада вже була запропонована особі, яка пройшла конкурсний відбір і спеціальну перевірку; 2) головний спеціаліст відділу організації працевлаштування населення Дарницького РЦЗ - позивач прийняла пропозицію, однак від її кандидатури відмовилась директор Дарницького РЦЗ; 3) головний спеціаліст відділу взаємодії з роботодавцями Шевченківського РЦЗ. Позивач від вказаних посад відмовилась.

Листом від 16.05.2014 №08-5202 Центр зайнятості направив на адресу ОСОБА_2 довідку від 15.05.2014 №129 про нараховані суми, які були належні до виплати при звільненні позивача 29.01.2014, довідку від 15.05.2014 №130 «про доходи» про середній заробіток відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за грудень 2013 року - січень 2014 року та довідку від 15.05.2014 №131 «про доходи» про середній заробіток відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за листопад 2013 року - грудень 2013 року.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що проаналізувавши строки повідомлення про можливе вивільнення працівників, відмову позивача, зокрема, в судових засіданнях від зайняття інших вакантних посад, яким відповідає стаж та кваліфікація останньої, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання звільнення позивача з займаної посади 03.02.2014 незаконним, а також те, що позивач не зацікавлена в отриманні іншої підходящої роботи, запропонованої відповідачем, тоді як посада головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського РЦЗ, яку займала ОСОБА_2 на даний час ліквідована, а тому відсутні також підстави для поновлення позивача на посаді головного спеціаліста центру зайнятості та зобов'язання відповідача видати наказ про поновлення на роботі.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що звільнення позивача є протиправним, а тому позовні є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі також - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами 2, 3 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина 3 статті 40 КЗпП України).

З матеріалів справи вбачається, що наказом Центру зайнятості від 27.11.2013 №202-к «Про зміни в штатних розписах районних центрів зайнятості» внесено зміни, зокрема, в штатний розпис Дніпровського РЦЗ та ліквідовано посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями в кількості 1 одиниці. 29.11.2013 з вказаним наказом ознайомлено працівників Дніпровського РЦЗ, посади яких ліквідовано.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Статтею 42 КЗпП передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Колегія суддів звертає увагу, що наказом Центру зайнятості від 27.11.2013 у відділі взаємодії з роботодавцями ліквідовано посаду головного спеціаліста, яку займала ОСОБА_2, що обумовлено тим, що остання мала найменший безперервний стаж роботи на посаді у даному відділі.

Пунктом 19 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 із змінами і доповненнями передбачено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

З матеріалів справи вбачається, що роботодавцем проаналізовано і обґрунтовано відповідно до частини першої ст. 42 КЗпП України щодо переваги в залишені на роботі інших працівників при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Як вбачається з матеріалів особових справ працівників відділу взаємодії з роботодавцями усі займали посаду головного спеціаліста: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища, в службі зайнятості працює з 2012 року, присвоєно 15 ранг державного службовця. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, освіта неповна вища, в системі служби зайнятості працює з 10.11.2008, в даний час навчається без відриву від виробництва на 4-му курсі Міжрегіональної академії управління персоналом. Присвоєно 11 ранг державного службовця. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, освіта вища, в системі служби зайнятості працює з 27.02.2007 року, присвоєно 13 ранг державного службовця. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, освіта вища, в системі служби зайнятості працює з 08.11.2011 року, присвоєно 14 ранг державного службовця. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, освіта вища, в системі служби зайнятості працює з 15.07.2011 року, присвоєно 14 ранг державного службовця. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, освіта вища, в системі служби зайнятості працювала з 10.09.2013 по 29.01.2014, присвоєно 15 ранг державного службовця.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що вона мала переважне право на залишення на роботі відносно, зокрема, ОСОБА_4, оскільки у позивача більш висока кваліфікація (у зв'язку з наявністю вищої освіти) і продуктивність праці (у зв'язку з більшою кількістю відпрацьованих днів за певний період роботи) з огляду на наступне.

По-перше, до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки ті, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, який підлягає звільненню.

По-друге, передусім перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. При цьому, судова практика не допускає можливості проведення експертизи з метою визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Тому учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі процесуальним законом докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами можуть бути документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Верховний Суд України однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці визнає дисциплінованість працівника. Тому Верховний Суд України вважає за необхідне при застосуванні положень ст. 42 КЗпП щодо переважного права на залишення на роботі враховувати наявність дисциплінарного стягнення.

По-третє, продуктивність праці і кваліфікація працівника мають оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку суд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. За відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій ст. 42 КЗпП.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що вищий освітньо-кваліфікаційний рівень позивача не може бути єдиним показником, який свідчить про більш високу кваліфікацію ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4, а продуктивність праці - це показник трудової діяльності працівників, який характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції, а також оцінюється не лише кількістю відпрацьованих днів, а й, як зазначає Верховний Суд України, дисциплінованістю працівника, про яку суду сторонами повідомлено не було.

Більш того, за період попередження ОСОБА_2 про ліквідацію посади позивачу пропонували наступні посади: 1) головний спеціаліст відділу перевірок та розслідування страхових випадків Деснянського РЦЗ - позивач спочатку відмовилась, через кілька днів прийняла пропозицію, однак посада вже була запропонована особі, яка пройшла конкурсний відбір і спеціальну перевірку; 2) головний спеціаліст відділу організації працевлаштування населення Дарницького РЦЗ - позивач прийняла пропозицію, однак від її кандидатури відмовилась директор Дарницького РЦЗ; 3) головний спеціаліст відділу взаємодії з роботодавцями Шевченківського РЦЗ. Позивач від вказаних посад відмовилась.

Листом від 20.05.2014 №15-5370 Київський міський центр зайнятості запросив ОСОБА_2 до відділу по роботі з кадрами Центру зайнятості з метою мирного врегулювання спору та запропонував наступні вакантні посади станом на 20.05.2014: головний спеціаліст у відділі взаємодії з роботодавцями (Голосіївський РЦЗ); головний спеціаліст у відділі активної підтримки безробітних (Голосіївський РЦЗ); головні спеціалісти у відділі організації працевлаштування населення (Деснянський РЦЗ); головний спеціаліст у відділі взаємодії з роботодавцями (Деснянський РЦЗ); головний спеціаліст у відділі організації працевлаштування населення (Оболонський РЦЗ); головний спеціаліст у відділі організації працевлаштування населення (Подільський РЦЗ); головний спеціаліст у відділі перевірок та розслідування страхових випадків (Подільський РЦЗ); головний спеціаліст у відділі взаємодії з роботодавцями (Солом'янський РЦЗ); начальник відділу - головний бухгалтер у відділ бухгалтерського обліку (Солом'янський РЦЗ).

В свою чергу, з підстав невідповідності кваліфікації та стажу роботи, а також - неможливості задоволення індивідуальних побажань і суспільних потреб ОСОБА_2, остання не переведена на іншу вакантну посаду в період з 29.11.2013 по 29.01.2014.

Також, відповідачем вказано на причини, з яких позивачу не запропоновані вакансії по Київському міському центру зайнятості, а саме:

- вакансія начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера КМЦЗ не запропонована, оскільки призначення і звільнення на посаду здійснюється Державним центром зайнятості;

- вакансія головного спеціаліста відділу інформаційних систем КМЦЗ не запропонована, оскільки на посаду призначаються громадяни, які мають вищу освіту відповідного професійного спрямування;

- вакансія головного спеціаліста відділу по роботі з кадрами не запропонована, оскільки відповідно до посадової інструкції громадянин повинен мати стаж роботи за фахом на державній службі не менше ніж 3 роки, або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж 5 років;

- вакансія головного спеціаліста відділу капітального будівництва та утримання приміщень КМЦЗ не запропонована, оскільки на посаду призначаються громадяни, які мають вищу освіту відповідного професійного спрямування;

- вакансія головного спеціаліста відділу організації перевірок та розслідування страхових випадків КМЦЗ не запропонована, оскільки кваліфікація та досвід роботи не відповідають вимогам посадової інструкції головного спеціаліста відділу організації перевірок та розслідування;

- вакансія головного спеціаліста Голосіївського РЦЗ (системний програміст) не запропонована, оскільки на посаду призначаються громадяни, які мають вищу освіту відповідного професійного спрямування;

- вакансія головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення Голосіївського РЦЗ не влаштувала позивача в зв'язку з територіальним розташуванням, а тому позивач сама відмовилась від даної посади;

- вакансія головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення (дві посади) Оболонського РЦЗ - відмова позивача від посади;

- вакансія начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Солом'янського РЦЗне запропонована, оскільки на посаду призначаються громадяни, які мають вищу освіту відповідного професійного спрямування та досвід бухгалтерської роботи;

- вакансія головного спеціаліста відділу перевірок та розслідування страхових випадків Подільського РЦЗ не влаштувала позивача в зв'язку з територіальним розташуванням, а тому позивач сама відмовилась від даної посади;

Крім того, згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 28.01.2014 по 31.01.2014 ОСОБА_2 звільнена від роботи згідно з листком непрацездатності серії АВЮ №886816.

03.02.2014 позивач отримала витяг з наказу від 25.01.2014 №13-кє, згідно з яким ОСОБА_2 звільнено з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського РЦЗ 29.01.2014 за скороченням штатів, п.1 ст.40 КЗпП України (підстава: наказ Київського міського центру зайнятості від 27.11.2013 №202-к).

З'ясувавши обставину перебування ОСОБА_2 в період з 28.01.2014 по 31.01.2014 на лікарняному листі, наказом від 03.04.2014 №57-к «Про зміни до наказу КМЦЗ від 25.01.2014 №13-к» з метою усунення порушення виявленого у наказі Київського міського центру зайнятості від 25.01.2014 №13-к в частині звільнення ОСОБА_2, зокрема: змінено дату звільнення ОСОБА_2 з 29.01.2014 на 03.02.2014.

Сторонами не заперечується те, що позивач не ознайомлена з наказом від 03.04.2014 №57-к та про його наявність дізналась в ході розгляду адміністративної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено правомірність дій щодо звільнення позивача, а тому позовні вимоги про визнання звільнення позивача з займаної посади 29.01.2014 незаконним та зобов'язання відповідача скасувати витяг із наказу №13-к від 25.01.2014 про звільнення, поновлення позивача на посаді головного спеціаліста центру зайнятості в м. Києві та зобов'язання відповідача видати наказ про поновлення на роботі є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи отримання ОСОБА_2 довідки від 15.05.2014 №129 про нараховані суми, які були належні до виплати при звільненні позивача 29.01.2014, довідку від 15.05.2014 №130 «про доходи» про середній заробіток відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за грудень 2013 року - січень 2014 року та довідку від 15.05.2014 №131 «про доходи» про середній заробіток відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за листопад 2013 року - грудень 2013 року, згідно з листом від 16.05.2014 №08-5202 також відсутні підстави для задоволення вимоги стосовно зобов'язання відповідача надати позивачу довідку про нараховані суми, належні позивачу при звільненні із зазначенням суми вихідної допомоги, виплаченої відповідно до ст. 44 КЗпП та розрахованої згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати №100.

В свою чергу, щодо вимоги позивача про стягнення з Центру зайнятості середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами те, що відповідач при звільненні ОСОБА_2 не повідомив її письмово про нараховані суми, належні до виплати при звільненні, а надав довідки лише 07.02.2014 (довідки про середню заробітну плату (дохід), 24.02.2014 (довідка про доходи) та 06.05.2014, а остаточний розрахунок з позивачем не проведено навіть станом на дату розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з Центру зайнятості середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні в розмірі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до загальних підстав правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, позивачем не зазначено з чого вона виходить при визначенні розміру моральної шкоди у грошовій сумі 12 000 грн. та не надано жодних доказів на підтвердження правомірності позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.