Ухвала суду № 4104311, 20.01.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                      Головуючий в 1 інстанції – Кошкош О.О.

                                                                Суддя-доповідач – Лях О.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2009 року                                                                          справа № 2-а-14418/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів:               Старосуда М.І., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання       Безруковій В.М.

за участю:

представника від позивача:                  Доканова Н.І.                                                   

представників від відповідача:            Фортель М.Л.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного судувід по адміністративній справі29 вересня 2008 року

№ 2-а-14418/08 за позовом                                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»до

Красноармійської об’днаної державної податкової інспекціїпро

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

            ТОВ «Донбасвуглепереробка» звернулось  до суду з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекціїпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2008 року № 0000231640/0 та зобов’язання вчинити певні дії.

             В обґрунтування позову зазначає,  що відповідач неправомірно змінив податкові зобов’язання, в рахунок сплати  яких платник податків спрямував кошти.

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року позовТовариства з обмеженою відповідальністю «Донебасвуглепереробка»до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2008 року  № 0000231640/0 та зобов’язання відповідача зарахувати сплачену позивачем платіжним дорученням № 2155 від 29.12.2006 року на суму 79694,00 грн. за листопад 2006 року та актом вилучення готівки № 65 від 29.12.2006 року у сумі 10000,00 грн. у сплату податкового зобов’язання згідно декларації № 15997 від 20.12.2006 року та сплачену платіжним дорученням № 147 від 30.01.2007 року на суму 39472,00 грн. у сплату податкового зобов’язання за грудень 2006 року згідно декларації № 15969 від 22.01.2007 року  – задоволено повністю.

На зазначену постанову суду, податковим органом було подано апеляційну скаргу, в якій він просив її скасувати з тих підстав, що судом не прийнято до уваги посилання податкового органу на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Апелянт посилається на 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просили постанову суду від 29 вересня 2008 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позивних вимог.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

            Колегія суддів,  заслухавши представників сторін, перевіривши  матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що постанова суду від 26 вересня 2008 року, винесена законно та обґрунтовано з додержанням вимог процесуального та матеріального закону, з огляду на що апеляційна скарга Красноарміської об’єднаної державної податкової інспекції задоволенню не підлягає, а постанова суду має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне.

В основу податкового повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 20.06.2008 року № 284/15-32011542 про результати невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 05.01.07 по 30.05.08 роки.

       За результатами перевірки встановлене порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 129166,00 грн. із затримкою 512 календарних днів та штраф у розмірі 50% у сумі 64583,01 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2006 року позивач проводив платежі в рахунок оплати податку на додану вартість по податковій декларації № 15997 від 20.12.2006 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2155 від 29.12.2006 року на суму 79694,00 грн. за листопад 2006 року, актом вилучення готівки № 65 від 29.12.2006 року у сумі 10000 грн., 30.01.2007 року позивач проводив платежі в рахунок оплати податку на додану вартість по податковій декларації № 15969 від 22.01.2007 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 147 від 30.01.2007 року на суму 39472,00 за грудень 2006 року. Зазначені платежі використані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу та пені.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Відповідач в апеляційній скарзі та у судовому засіданні, посилається лише на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції – п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 8.1 ст. 8 , п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та наполягає на праві податкового органу змінювати призначення платежу та направляти суми сплачених податкових зобов’язань за конкретний податковий період в рахунок погашення несплаченого податкового боргу, посилаючись, в тому числі, на існування податкової застави у платника податку – позивача у справі.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів.

       На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Ні інструкція, яка була затверджена Наказом Головної Державної                                      податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної                                      податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла до 13.082005р., ні інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005 р. (Наказ Державної податкової   адміністрації України                                      18.07.2005 № 276, зареєстровано в Міністерстві  юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних  розмірах.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань,  які  не  є податковим боргом,  у порядку календарної черговості його виникнення,  а в разі одночасного його  виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Оскільки Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Законом України“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях платників податків,відповідач змінюючи напрямок платежу діяв з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством України, необгрунтовано та неправомірно.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі надані позивачем докази, правомірно застосував норми матеріального права, рішення є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 4, 5, 7, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                    У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуКрасноармійської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року – залишити без задоволення.

ПостановуДонецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року у справі № 2-а-14418/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

 Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів:       (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя                                                       О.П. Лях