Ухвала суду № 41042661, 20.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/713/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2125/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ПАТ «ВТБ Банк» на рішення Тисменицького районного суду від 02 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

26.03.2014 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору №16.166/08-СК, укладеного між сторонами 23.07.2008 року на суму 47000 доларів США зі строком повернення до 22.07.2013 року та сплатою з 23.07.2008 року по 20.08.2009 року 19% річних, з 21.08.2009 року по 20.08.2010 року 12% річних, з 21.08.2010 року по 01.03.2011 року 19% річних, з 02.03.2011 року по 23.09.2013 року 14% річних та з 24.09.2013 року 19% річних, станом на 08.01.2014 року утворилася заборгованість у розмірі 400723,52 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання по договору кредиту, просили стягнути вищевказану заборгованість в солідарному порядку з нього та ОСОБА_3, який є поручителем за договором поруки від 23.07.2008 року.

Рішенням Тисменицького районного суду від 02 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 400723,52 грн. заборгованості за договором кредиту та 3654 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк» посилається на незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до поручителя.

Судом не було враховано положень пункту 1 договору поруки про те, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлено кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. які збільшують основне зобов'язання).

Крім того, пунктом 11 договору поруки встановлено, що договір поруки вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Враховуючи те, що договір кредиту не виконаний і по даний час, суд безпідставно відмовив у позові до поручителя.

Враховуючи вищенаведене, просить рішення суду в частині відмови у задоволені позову до ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за договором кредиту та судового збору.

Представник ПАТ «ВТБ Банк» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №16.166/08-СК на суму 47000 доларів США зі строком повернення до 22.07.2013 року та сплатою з 19% річних та кінцевим терміном повернення 22.07.2013 року.

Того ж дня між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого останній зобов'язався відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №16.166/08-СК. (а.с. 30).

Договорами про внесення змін до кредитного договору від 21.08.2009 року, від 17.09.2010 року, від 02.03.2011 року, від 09.11.2011 року були внесені зміни щодо розміру процентів за користування кредитом відповідно: з 21.08.2009 року по 20.08.2010 року 12% річних, з 21.08.2010 року по 01.03.2011 року 19% річних, з 02.03.2011 року по 23.09.2013 року 14% річних та з 24.09.2013 року 19% річних.

Встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 08.01.2014 року утворилась заборгованість на суму 400723,52 грн.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за договором кредиту з поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя про повернення кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.11 договору поруки цей договір вступає в дію моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

У п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дано роз'яснення про те, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитором або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, за відсутності у договорі поруки умови щодо строку його дії банк вправі був пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору кредиту вбачається, що строк виконання основного зобов'язання за договором кредиту 22.07.2013 року.

Встановлено, що 25.03.2014 року позивач надіслав поручителю ОСОБА_3 лист з вимогою погасити заборгованість за договором кредиту (а.с.54), а 26.03.2014 року звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за договором кредиту, тобто пред'явив вимоги після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що поручитель не повинен нести відповідальності за зобов'язанням боржника у зв'язку з припиненням договору поруки за спливом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 02 вересня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

П.І. Проскурніцький