Ухвала суду № 41042378, 21.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

21 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4295/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Щляхтицького О.І.

при секретарі - Курбатовій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ЮКАС» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація ЮКАС» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002462201, №0002472201 від 18 липня 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ЮКАС» задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0002462201, №0002472201 від 18 липня 2014 року.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 09 квітня 2014 року, наказу керівника ДПІ №617 від 17 червня 2014 року та направлення на проведення перевірки від 17 червня 2014 року посадовими особами відповідача в період з 17 червня 2014 року по 27 червня 2014 року, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

На підставі зазначеної перевірки складено акт №1884/15-54-22-01/30739045 від 07 липня 2014 року, в якому зазначено про завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 403 975,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 425 236,87 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки, 18 липня 2014 року відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0002462201, №0002472201, якими ТОВ «Корпорація ЮКАС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 403975 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 100993, 75 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 425236,87 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 106309,22 грн..

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення ТОВ «Корпорація ЮКАС» вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, правильно та повно встановлені обставини справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» був укладений договір про надання послуг №132 РС.

На підтвердження реальності отримання від вказаного контрагента товарів та послуг за вище зазначеним договором, позивачем надані до матеріалів справи акти приймання-передачі виконаних робіт, рахунки на оплату вартості наданих послуг, специфікації постачальника про характер наданих послуг та податкові накладні ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» за конкретними поставками послуг, банківські та платіжні документи про проведення оплати поставлених товарів та транспортних послуг ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» в тому числі ПДВ, звіти про характер та фактичне надання послуг контрагентом.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що отримані від ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» відповідно до договору послуги (організація збору, транспортування, переробки та утилізації тари та пакувальних матеріалів) безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується Довідкою з єдиного державного реєстру щодо видів діяльності товариства (а.с.22) та відповідно наданим позивачем до матеріалів справи договором та іншими документами, які в свою чергу свідчать про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» та відповідно правомірністю віднесення позивачем до складу валових, витрат понесених на придбання вказаних послуг.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були, оскільки відповідач посилається виключно на висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №1057/2659/22-02/38123047 від 16 квітня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» та акту перевірки ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №1884/15-54-22-01/30739045 від 07 липня 2014 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, не беручи до уваги первинну документацію позивача та відповідно не перевіряючи чи відбувалось фактично надання послуг від продавця (ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ») до покупця (позивача).

Таким чином, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, та інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність відомостей щодо характеру наданих позивачу його контрагентом послуг та ціни, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме договором від 25 лютого 2013 року (том 2 а.с.44), з якого чітко вбачається його предмет (перелік надаваємих послуг), порядок надання послуг та специфікацією до вказаного договору (том 2 а.с.45), відповідно до якої узгоджено вартість надаваємих послуг відповідно до вказаного договору (п.3.1 Договору).

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», через неможливість здійснення зустрічної перевірки останнього, відсутності платника податків за місцем своєї реєстрації та відсутність у нього фактичної можливості надання послуг вказаних у договорі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та висновків щодо неможливості перевірки такого контрагента, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Щодо доводів апелянта з посиланням на матеріали кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України).

В свою чергу, частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням наведених положень процесуального закону, колегія суддів зазначає, що протокол допиту керівника контрагента як свідка у кримінальній справі, не може бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на протокол допиту директора ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» Безвесільного К.В., оскільки вказані пояснення зафіксовані в процесуальних документах по кримінальній справі і є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, та не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В свою чергу, в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, а як вбачається з матеріалів справи, інформація щодо винесення вироку у кримінальній справі, в межах якої відібрані пояснення вказаної особи, на момент прийняття рішення та апеляційного розгляду справи - відсутня.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи доказів наявності вироків судів та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача або його контрагентів при укладенні та виконанні договорів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2014 року.

Головуючий: І.Г.Ступакова

Судді: А.І.Бітов

О.І.Шляхтицький