Ухвала суду № 41038682, 23.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8828/14 Справа № 185/7711/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Кочкова Н.О. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Григорченка Е.І., Рудь В.В.,

при секретарі - Сичевській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2014 року заява ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову повернута заявникові без розгляду (а.с.4-5).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали та просить прийняти нову ухвалу про задоволення заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 8-9).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, позивач подав і заяву про забезпечення позову.

Суд 1 інстанції в ухвалі від 1 серпня 2014 року посилався на те, що заявником не надано суду жодних відомостей про наявність у відповідача грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, що позбавляє суд можливості дійти до висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Вказаний висновок є правильним, оскільки відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із абзацом 3 п.7 цієї ж Постанови ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст.. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» у поданій до суду заяві про забезпечення позову не вказує, на яке конкретно майно слід накласти арешт, де воно знаходиться, кому конкретно належить і яка його вартість, де знаходяться грошові кошти і в якій сумі.

Крім того, відповідно до п.5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Однак, у заяві позивача відсутнє обґрунтування необхідності застосування саме такого засобу забезпечення позову як накладення арешту.

Посилання апелянта на те, що судом не було виконано вимоги ч.3 ст. 222 ЦПК України - не свідчить про незаконність ухвали, посилання на те, що позивачем виконано вимоги закону щодо форми і змісту заяви про забезпечення позову - спростовується текстом заяви (а.с.2-3), а посилання на те, що суд безпідставно відмовив у забезпечення позову - спростовуються текстом ухвали суду від 1 серпня 2014 року.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, оскільки не мають правового значення для вирішення питання забезпечення позову, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, і її слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» - відхилити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуюча: Кочкова Н.О.

Судді: Григорченко Е.І.

Рудь В.В.