Постанова № 41038191, 14.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 911/1737/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Пась М.П.

за участю представників:

від апелянта: Рябокляч К.О. за дов. № б/н від 03.06.2014

від відповідача: Паєнко С.В. за дов. № 4970/10 від 22.08.2014.

Сухин Р.П. за дов. № б/н від 02.06.2014.

від прокуратури: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2014.

у справі № 911/1737/14 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області

до відповідача Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія"

за участю Київської міжрайонної екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Трипільської сільської ради, Обухівського району Київської області.

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2014 у позові Трипільській сільській раді Обухівського району Київської області до Колективного сільськогосподарського підприємства «Орія» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною № 54 від 22.06.2005 площею 1,8226 га розташованої по вул. І. Франка в с. Трипілля укладеного між Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області та Колективним сільськогосподарським підприємством "Орія" виділену на місцевості двома масивами: № 1- земельна ділянка площею 3936,00 кв. м., кадастровий № 3223188000:01:046:0008, для розміщення виробничої бази; № 2 - земельна ділянка площею 3936 кв. м., кадастровий №3223188000:02:001:0002, для розміщення виробничої бази, об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг; про зобов'язання Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області скасувати запис про державну реєстрацію та зобов'язати КСП "Орія" повернути земельну ділянку загальною площею 1,8226 га до земель територіальної громади с. Трипілля - відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що прокурором (який на підстав ст. 29 Господарського процесуального кодексу України заявив про свою участь у вже порушеній справі) та позивачем не доведено суду наявності підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину, на момент укладення між сторонами договору оренди землі. Так, судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення спірного договору оренди у відповідача була розроблена та затверджена технічна документація щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право оренди без зміни цільового призначення, зовнішні межі якої визначені в натурі. Серед іншого, судом першої інстанції, з урахуванням вимог Конституції україни та рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 № 7-ри/2009, не прийнято до уваги посилання позивача та прокурора на рішення № 8/1 від 14.11.2013, яким було скасовано рішенням 18 сесії 4 скликання Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області № 15 від 18.01.2005 щодо укладення спірного договору оренди. Також, суд першої інстанції при прийнятті рішення зазначив, що прокурором та позивачем не подані належні докази щодо знаходження спірної земельної ділянки в прибережній захисній смузі або використання відповідачем земельної ділянки, яка знаходиться в прибережній зоні, не за цільовим призначенням.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2014 у справі № 911/1737/14, та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було не повністю досліджено усі обставини справи, що мають істотне значення. Так, апелянт зазначає, що договір оренди земельної ділянки № 54 від 22.06.2005 було укладено за відсутності проекту відведення земельної ділянки, нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Серед іншого, скаржник зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, у зв'язку з чим відповідно до статті 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Також, апелянт зазначив, що рішенням Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області № 8/1 від 14.11.2013 було скасовано рішенням 18 сесії 4 скликання Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області № 15 від 18.01.2005 щодо укладення спірного договору оренди. З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 у справі № 911/1737/14 колегією суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Скрипка І.М. апеляційну скаргу Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області повернуто апелянту на підставі п.2 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

31.07.2014 до Київського апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 27.06.2014.

Разом із апеляційною скаргою Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області звернулась до апеляційного суду з клопотанням про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Клопотання мотивоване тим, що апеляційна скарга подається вдруге, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 апеляційну скаргу Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

На підставі ст.ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2014 відновлено Трипільській сільській раді Обухівського району Київської області строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено розгляд справи на 03.09.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 розгляд справи № 911/1737/14 відкладено на 23.09.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 продовжено строк розгляду справи № 911/1737/14 та відкладено на 14.10.2014.

Представник апелянта в судовому засіданні 14.10.2014 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2014 та прийняти нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні 14.10.2014 заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просили залишити рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2014 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 14.10.2014 прокуратура свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника прокуратури за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням 18 сесії 4 скликання Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області № 15 від 18.01.2005 року було затверджено технічну документацію щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право оренди без зміни цільового призначення Колективному сільськогосподарському підприємству «Орія» для розміщення виробничої бази, об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг в адміністративних межах Трипільської сільської ради, та надано в оренду терміном на 49 років виробничої бази, об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг за адресою: с. Трипілля, вул. Франка Обухівського району Київської області.

Так, на підставі вказаного вище рішення, а також на виконання розділу Х ч. 6 перехідних положень Земельного кодексу України, який зобов'язував всі юридичні особи переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право оренди без зміни цільового призначення, 22.06.2005 між Трипільською сільською радою, в особі сільського голови Терпила В.М. та Колективним сільськогосподарським підприємством «Орія» було укладено договір оренди землі № 54, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2464.

Крім того, договір оренди землі № 54 від 22.06.2005 зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів, про що 12.07.2005 у Державному реєстрі земель вчинено запис № 1.

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи в період з 19.04.2013 року по 30.04.2013 Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області, за результатами якої Держсільгоспінспекцією до позивача подано клопотання № 04-11/97 від 30.09.2013 з вимогою про приведення у відповідність до вимог закону зазначеного вище рішення як таке, що прийняте із порушенням вимог земельного законодавства, а саме - змінити чи скасувати його з повідомленням про це Держсільгоспінспекції у передбачені законодавством строки.

14.11.2013 Трипільська сільська рада, розглянувши на черговій сесії дане клопотання, прийняла рішення № 8/1 «Про усунення порушень земельного законодавства, виявлених в результаті перевірки Державної інспекції, сільського господарства у Київській області».

Так, відповідно до п. 1.4. вказаного рішення Трипільська сільська рада скасувала рішення № 15 від 18.05.2005 року «Про надання в оренду земельної ділянки колективному сільськогосподарському підприємству «Орія» для розміщення виробничої бази та розташування об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг в с. Трипілля по вул. І.Франка».

Враховуючи наведене, а також те, що, на думку позивача, відповідачем не було дотримано норм Земельного кодексу щодо виготовлення проекту відведення земельної ділянки, Трипільська сільська рада звернулася до суду з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства «Орія» про про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 54 від 22.06.2005, про зобов'язання Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області скасувати запис про державну реєстрацію договору та зобов'язати КСП "Орія" повернути земельну ділянку загальною площею 1,8226 га до земель територіальної громади с. Трипілля.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення № 15 від 18.01.2005 року та укладення договору оренди) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, виходячи зі змісту вищевказаних норм чинного земельного законодавства України, при наданні земельної ділянки в користування на умовах оренди у випадку передачі земельної ділянки, межі якої визначені в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, спірна земельна ділянка, надана в оренду КСП «Орія», була передана в користування відповідача в 1993 році згідно державного акту на право користування землею серія Б № 077268, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 346. Рішенням 3 сесії 23 скликання Трипільської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 29.09.1998 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Орія» було переоформлено у постійне користування земельну ділянку площею 1,429 га для розміщення виробничої бази по вирощуванню риби та об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом серії І-КВ № 001848 від 12.03.1999 року, зареєстрованого у відповідній Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 207. Рішенням Трипільської сільської ради від 26.06.2001 року № 14 про затвердження технічної документації та надання в постійне користування земельної ділянки під виробничу базу КСП «Орія» було надано земельну ділянку площею 0,3936 га, в зв'язку з переходом до відповідача права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований на ній.

Крім того, відповідачем було надано до матеріалів справи: висновок державної землевпорядної експертизи № 16-997 від 20.12.2004; висновок управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області № 2837 від 13.12.2004 про наявні обмеження на використання земельної ділянки; висновок відділу містобудування і архітектури Обухівської РДА № 1802 від 10.12.2004 про наявні обмеження на використання земельної ділянки; акти визначення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 17.12.2004, що підтверджує, що на момент укладення спірного договору оренди у відповідача була розроблена та затверджена технічна документація щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право оренди без зміни цільового призначення, зовнішні межі якої визначені в натурі.

Відповідно до п. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ст. 123 Земельного кодексу України рішення відповідних органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 9.1 спірного договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без проекту її відведення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) та передана в оренду відповідачу у встановленому законом порядку.

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, згідно зі статтею 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Разом з тим, прокурором та позивачем не доведено ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції наявності підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину, на момент укладення між сторонами договору оренди землі № 54 від 22.06.2005.

Серед іншого, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що скасування Трипільською сільською радою рішенням № 8/1 від 14.11.2013 рішення від 18.05.2005 № 15 «Про надання в оренду земельної ділянки Колективному сільськогосподарському підприємству «Орія» для розміщення виробничої бази та розташування об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг в с. Трипілля по вул. 1. Франка», суперечить вимогам Коституції України та рішенню Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-ри/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в якому зазначено, що Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що посилання позивача та прокурора на рішення № 8/1 від 14.11.2013, яким було скасовано рішенням 18 сесії 4 скликання Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області № 15 від 18.01.2005 щодо укладення спірного договору оренди, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро то відповідно до статті 60 Земельного кодексу України Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Згідно наданого Управлінням Держземагенства в Обухівському районі Київської області відзиву, то будь-яка землевпорядна документація, в тому числі проект землеустрою, щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Дніпро на території Трипільської сільської ради в архіві управління держземагентства в Обухівському районі Київської області відсутня та не обліковується, на зберігання до управління не передавалася, тому прокурором та позивачем не подані належні докази щодо знаходження земельної ділянки в прибережній захисній смузі або використання відповідачем земельної ділянки, яка знаходиться в прибережній зоні, не за цільовим призначенням, у зв'язку з чим вищевказані твердженні позивача судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги як безпідставні та необґрунтовані.

Щодо тверджень апелянта з посиланням на ст. ст. 6, 15 «Про оренду землі» та ст. ст. 5, 13 Закону України «Про оцінку землі» про те, що підставою для визнання договору оренди земельної ділянки № 54 від 22.06.2005 недійсним є також відсутність нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки на момент її передачі в оренду, суд зазначає на ступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно ст. 13 «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно п. 3.1. договору розмір орендної плати складає 4 500,00 грн. на рік. У разі проведення грошової оцінки земельної ділянки на території Трипільської сільської ради орендна плата орендна плата встановлюється в розмірі 2 % від грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням щорічного коефіцієнту.

Отже, статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено істотні умови договору оренди, зокрема встановлення орендної плати, відсутність яких є підставою для визнання такого договору недійсним.

Крім того, ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» наведено перелік документів, які є невід'ємною частиною договору оренди. Разом з тим, в наведеному переліку відсутні посилання на документ, що підтверджує проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи те, що сторонами відповідно до п. 3.1. Договору погоджено розмір орендної плати спірної земельної ділянки, а відсутність документу, що засвідчує проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є підставою для визнання договору оренди недійсним, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги вищенаведені твердження позивача як безпідставні та необґрунтовані.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, а відтак підстави для їх задоволення - відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2014 у справі № 911/1737/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2014 у справі № 911/1737/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2014 у справі № 911/1737/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1737/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка