Ухвала суду № 41037331, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/8569/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом державного підприємства «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року ДП «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» пред'явив позов до Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі - ДФІ в Донецькій області) про визнання протиправною та скасування пунктів 1, 3, 4 та підпункту 2.3. пункту 2 вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією від 04 листопада 2013 року № 05-08-10-14/13078.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано підпункт 2.3 пункту 2 вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією ДФІ в Донецькій області від 04 листопада 2013 року № 05-08-10-14/13078. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог скаржник оскаржив їх в цій частині.

У касаційній скарзі ДФІ в Донецькій області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині скасування підпункту 2.3 пункту 2 вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією ДФІ в Донецькій області від 04 листопада 2013 року № 05-08-10-14/13078 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що в період з 15 липня 2013 року по 20 вересня 2013 року ДФІ в Донецькій області проведено планову ревізію фінансового-господарської діяльності державного підприємства «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» за період з 01 серпня 2010 року по 01 липня 2013 року, за наслідками якої складено акт № 08-13/018 від 27 вересня 2013 року.

На підставі висновків акту ревізії 04 листопада 2013 року ДФІ в Донецькій області направлено позивачу вимогу № 05-08-10-14/13078 про усунення порушень, виявлених ревізією.

Підпунктом 2.3 пункту 2 даної зобов'язано позивача забезпечити відшкодування зайвих виплат грошових винагород та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 66370 грн. шляхом вжиття заходів щодо відшкодування шкоди, яка заподіяна підприємству в порядку та у спосіб, що передбачений статтями 130 - 136 Кодексу законів про працю України.

Підставами прийняття підпункту 2.3 пункту 2 вимоги стало недотримання позивачем порядку виплати премій колишнім керівникам позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Суд першої інстанції, пославшись на положення Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», проаналізувавши положення колективного договору державного підприємства «Донецькстандартметрологія» на 2010-2012 роки, контракт № 13 від 18 жовтня 2007 року, що укладений з генеральним директором ОСОБА_1, № 10 від 24 травня 2011 року, що укладений з генеральним директором ОСОБА_2, прийшов до висновку, що здійснення відповідачем грошових винагород ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за погодженням Держспоживстандарту України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є правомірним, а тому підпункт 2.3 пункту 2 вимоги ДФІ в Донецькій області від 04 листопада 2013 року № 05-08-10-14/13078 є протиправним.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначені розділом 7 Кодексу законів про працю України та Законом України «Про оплату праці».

Згідно статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи в період з 01 серпня 2010 року по 01 квітня 2012 року Держспоживстандартом України та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України надано дозволи на виплати заохочення генеральному директору ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не передбачені контрактом, колективним договором:

- від 27 серпня 2010 року № 8344-4-7/13, що дозволяє ОСОБА_1 виплату матеріального заохочення за високий рівень організації та активну участь у ХХІІ Міжнародній агропромисловій виставці - ярмарку «Агро - 2010» на суму 6267,50 грн.;

- від 10 січня 2011 року № 208-1-7/13 дозволяє ОСОБА_1 надати премію за сумлінне і творче відношення до виконання завдань цивільної оборони і попередження надзвичайних ситуацій на суму 6267,50 грн.;

- від 01 вересня 2011 року № 10716/17-38 дозволяє ОСОБА_2 здійснити нарахування і виплату премії в розмірі середньомісячної заробітної плати з нагоди святкування 20-ї річниці Дня незалежності України на загальну суму 17022,32 грн.;

- від 16 березня 2012 року № 2103-12/9781-12 щодо проведення виплати ОСОБА_2 у розмірі середньомісячної заробітної плати за сумлінне відношення до виконання заходів щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя на підприємстві на загальну суму 18473,01 грн.

Пунктом 4.1.17 колективного договору державного підприємства «Донецькстандартметрологія» на 2010-2012 роки передбачено надання працівникам, що мають високі показники у виробничій діяльності, матеріальної допомоги та одноразові заохочувальні виплати, пов'язані з їх трудовою діяльністю, одноразові винагороди до професійних свят та Всесвітнього дня якості, ювілейних та пам'ятних дат, тощо.

Пунктом 23 контракту № 13 від 18 жовтня 2007 року, укладеного з генеральним директором ОСОБА_1, передбачено, що керівникові позивача можуть бути встановлені інші умови матеріального забезпечення згідно чинного законодавства та на керівника розповсюджуються пільги, гарантії та компенсації, передбачені колективним договором підприємства.

Згідно з пунктом 25 контракту № 10 від 24 травня 2011 року, укладеного з генеральним директором ОСОБА_2, передбачено, що керівникові позивача можуть бути встановлені інші умови матеріального забезпечення згідно чинного законодавства та на керівника розповсюджуються пільги, гарантії та компенсації, передбачені колективним договором підприємства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування або зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій не має.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: